Гук В'ячеслав Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гук В'ячеслав Анатолійович
Ukrainian writer Vyacheslav Huk.jpg
Народився 15 серпня 1974(1974-08-15) (45 років)
Саки, АР Крим
Діяльність письменник
Мова творів українська
Роки активності від 1993
Напрямок сенсо-фізіологізм
Жанр поезія, проза
Magnum opus Сад Галатеї
Премії Грант Президента України 2007 року, Міжнародна літературна премія ім. Івана Кошелівця (Німеччина - Ізраїль) 2012, Лауреат італійського часопису "DIOGEN", 2013

Гук В'ячесла́в Анато́лійович (* 15 серпня 1974, Саки, АР Крим) — сучасний український поет, прозаїк, есеїст, засновник «сенсо-фізіологізму» як літературного напрямку.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1999 закінчив філологічний факультет Сімферопольського державного університету. 2003 року вступив до НСПУ. Одну з рекомендацій написала українсько-бразильська письменниця пані Віра Вовк (Селянська), яка живе в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Член Національної спілки письменників України. Перша публікація творів В'ячеслава Гука з'явилася у вересні 1998 року в бразильському часописі «O Lavrador» /Хлібороб/, № 292, Куритиба/ з передмовою письменниці і перекладачки Віри Вовк (Селянської). 1999 року В'ячеслав Гук захищає в університеті магістерську роботу, присвячену маловідомій українській поетці Христині Алчевській — «Христина Алчевська як представник модернізму в українській літературі».

12 грудня 2003 року письменник пише статтю про всесвітньовідомого шведського кінорежисера Інгмара Бергмана — «Інгмар Бергман: доторк до вічності», після публікації якої головний редактор часопису радить В. Гуку спробувати писати прозу.

2007 року отримав грант Президента України на видання роману «Синдром дитячих спогадів», де розгортається родинна драма на тлі Радянсько-фінської війни 1940 року.[1]

2012 року – лауреат Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця.

2013 року – лауреат італійського часопису «Diogen».

2015 року В'ячеслав Гук номінований на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка у напрямку «Література» за роман Сад Галатеї

« Найкращою книгою фестивалю в м. Буча 2016 року було визнано роман засновника «сенсо-фізіологізму» як літературного напрямку, письменника та есеїста В’ячеслава Гука «Сад Галатеї». »

Роман «Сад Галатеї» - найкраща книга фестивалю в м. Буча, 2016р.

2018 року здобув грант від Київської міської державної адміністрації на видання поетичної збірки «Гілочка кримського тиса». https://dsk.kievcity.gov.ua/files/2018/6/14/Protokol3-VR-DSK-KMDA-14062018.pdf

2018 року переможець в номінації «Поезія» в літературному конкурсі «1003 ночі» в Лейпцигу, Німеччина. https://leipglo.com/2018/08/08/leipzig-1003-nights-results/

1 грудня 2018 року став переможцем першого літературного фестивалю «Кримський інжир» у номінації «Поезія про Крим українською мовою». http://expedicia.org/ekspediciya-vidkladena-krimskiy-in/?fbclid=IwAR25FbuwCgDChWgkBG8GCvCVI3ouXBbIGbsygeOPHn9y1r6sBBEHipJTYjo

Творчість[ред. | ред. код]

В'ячеслав Гук — засновник літературного напрямку «сенсо-фізіологізму» (англ. sense — «чуття», «розум», «свідомість» + physiology — «фізіологія»"), який виник у Криму і, по суті, став реакцією на кризу літератури українського постсоціалізму. Уперше письменник про це зазначив у передмові до своєї третьої поетичної збірки «Восьмий день тижня» (2002), що побачила світ у Сімферополі. В основі цього напрямку лежить фізичне чуття людини, яке виникає після прочитання певного літературного твору у певний час, за певних обставин, у певному середовищі. Це може бути захоплення, біль, радість, смуток, ненависть тощо. Вони можуть сполучатися. Слово виступає при цьому як певний «код» і «ланцюг» між людиною і її чуттями. Людський організм — як провідник і накопичував певних життєвих вражень та досвідів, який реагує пришвидшеним, уповільненим, нормальним биттям пульсу на певні образи, творені словами, які чує. Чуття при чому можуть бути або піднесеними (радість, захоплення), або ницими (біль, жура і навіть — голод). Слова в таких випадках самі визначають, що має відчувати людина. Дослідження «фізичних чуттів» можна добре простежити у поетичних збірках «Шепотіння, лід і гагари» (2003) та «Faldbakken» (2013), романі «Мюрдал-fisk, або Філософія північної самоти» (2009) тощо.

В'ячеслав Гук є автором поетичних збірок «Грота душі» (1998), «Плач Єремії» (2000), «Восьмий день тижня» (2002), «Шепотіння, лід і гагари» (2003), «Ода невідомій родині» (2006), Кримські елегії (2013).

Своїми поетичними навчителями письменник вважає видатних поетів — ірландця Шеймаса Гіні та норвежця Стейна Мерена.

В'ячеслав Гук, Кримські елегії

В'ячеслав Гук є також автором романів «Сад Галатеї» (2008 р.), «Синдром дитячих спогадів» (2008 р.), «Сімферополь-Вірджинії» (2009), що вийшов друком в Ізраїлі, «Мюрдал-fisk, або Філософія північної самоти» (2009 р.), де вперше в сучасній українській літературі розгорнута тема Норвегії, «Ніжна шкура, або Вероніка & Моніка» (2010) — роман у жанрі «slipstrim», психологічна драма, «Цидули Фассбіндера» (2011).

Роман «Сад Галатеї» літературна критика назвала «зрілою прозою європейського зразка» та «світовим інтелектуальним бестселером». Це була українська відповідь на роман американської письменниці Ніколь Краусс «Історія кохання» — Nicole Krauss /The History of Love/. Nicole Krauss[en]

Сад Галатеї

Як писала відома письменниця Анна Багряна,

« Проза В. Гука загалом не властива для української літератури, а тяжіє більше до літературних традицій Швеції, Норвегії, Прибалтійських країн, а відтак цілком придатна для перекладу на інші мови світу. Йдеться про речі, які завжди залишаються актуальними — поза територіальними та часовими межами, адже на першому місці у його творах — Людина з її неоднозначним і заплутаним лабіринтом душі, з її самотністю, болем, сподіваннями, таємницями… »

Відомий журналіст і літературний критик Анна Лобановська писала:

« Твори цього письменника вирізняються на тлі української сучасної літератури дивним стилем і дивною ж географією. Кримчак В'ячеслав Гук пише чудовою українською мовою, його герої віддаляють читача від «українських реалій», а сама манера письма позначена вишуканою «європейськістю» та кінематографічністю образів. Нещодавно в Саки (місто) письменник признався, що має заповітну мрію «побудувати будинок серед гір і фіордів Норвегії, де знайшли б свій прихисток усі покинуті й зраджені...», /«Дзеркало Тижня», № 2 (781) 23—29 січня 2010/ »

Письменник друкувався у часописах «Соборність (часопис)» (Ізраїль), «Літературна Україна», «Zeit Glas», «Береги Тавриди», «Кримська світлиця», «Українська літературна газета», «Слово Просвіти», «O Lavrador» (Бразилія), «Мистецькі грані», «Київ (журнал)», «[1]Index on Censorship» (Велика Британія).

Писав статті про Інгмара Бергмана, Марселя Пруста, Емму Андієвську, Христину Алчевську, Герберг Вассму, Зінаїду Гіппіус.

1984 року вірш Зінаїди Гіппіус «Всё кругом» назвав гімном СРСР, за що його ледь не виключили зі школи. http://slova.org.ru/gippiusz/vsekrugom/

Перекладач із французької мови Дмитро Чистяк писав про В'ячеслава Гука наступне:

« У поезії і прозі герой його творів завжди перебуває в екзистенційних взаємовпливах із часом. Минуле і майбутнє зважуються в авторській свідомості у вічному сучасному, яке фіксує лише перетікання буття речей з одного стану в інший, і зрештою — відносність динаміки й статики, присутності й відсутності реального світу. Мить, схоплена по-бергманівськи прицільною кінематографічною уявою письменника, перетікає зі звука в символіку кольору, запаху, пластики, а внутрішня енергетика тексту породжує оригінальне лексичне й синтаксичне тло. »

— Слово Просвіти, № 45 (526), 12—18 листопада 2009, с.№ 13

Життєве кредо письменника:

« Я обстоюватиму власні переконання і погляди, намагатимуся робити для того все, щоб українська література не викликала співчутливої або іронічної посмішки і щоб про неї знали, поважали й цікавилися нею, як польською, англійською, німецькою... Щоб ми жили у вільному світі. »

— Дзеркало тижня,№ 2(781), 23-29 січня 2010, с.№ 13

Ігор Калинець:

« В’ячеслав Гук – надзвичайна поезія, давно вже такої не читав. »

https://chasopys-rich.com.ua/2018/09/12/золоті-ворота-ігора-калинця/

Перекладав твори Руперта Брука, Вільяма Каупера, сучасної англійської поетки Керолайн Ішервуд.

Окремі вірші В'ячеслава Гука перекладено шведською, англійською, німецькою та вірменською мовами. Уривок роману «Сад Галатеї» перекладено німецькою мовою в Гамбурзі.

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

  • «Грота душі», 1998 р., Саки (Сакська міська друкарня);
  • «Плач Єремії» — ISBN 966-572-033-3 — Сімферополь, 2000 р., (видавництво «Таврія»);
  • «Восьмий день тижня» — ISBN 966-7980-43-X — Сімферополь, 2002 р., (видавництво «Доля»);
  • «Шепотіння, лід і гагари» — ISBN 966-8295-46-3 — Сімферополь, 2003 р., (видавництво «Доля»);
  • «Ода невідомій родині» —ISBN 966-2987-01-0 — Сімферополь, 2006 р.,(видавництво «Кримський письменник»);
  • «Кримські Елегії» —ISBN 978-966-15-1581-8 — Київ, 2013 р.,(видавництво «Гамазин»);
  • «Faldbakken» (Language: English)www.amazon.com/Faldbakken-Vyacheslav-Huk-ebook/dp/B00FXA7W5I/ref=sr_1_1?s=digital-text&ie=UTF8&qid=1386698, 2013;
  • «Гілочка кримського тиса» —ISBN 978-966-136-580-2 — Київ, 2018 р.,(видавництво «Фенікс»).

Про поетичну книжку В. Гука «Кримські елегії», 2013, були такі відгуки: Віра Вовк:

« Ваша Муза розлога й галузиста… »

Юрій Вівташ:

« ...я розумію витоки та культурні традиції ваші, хоча я й не філолог. Це висококультурна густа поезія для читачів, яких тут мало або не існує, тим паче зараз... Мені це нагадало Бажана – густотою й естетсько-бароковою густотою мови та стилю, проте й нетиповою для української поезії синкопічністю уваги до деталей. Тут багато перегуків з Арсенієм Тарковським – так мені здалося. Кінематографічні напливи роблять поезії відповідними до недавнього часу, до італійського неореалізму - частина поезій... Такі думки… »

Богдан Рубчак:

« Ви цікавий поет і дуже корисний «культурник»… »

Юрій Лазірко:

« Ви чудовий автор-характерник, вашу поезію важко переплутати з якоюсь іншою. Багата мова, цікава, а часто – фантастична подача образів.Є і свої – притаманні їй - повернення до якоїсь певної рутини, у якій я бачу людину, яка подорожує і пов`язує себе з морем і дорогою до нього – усе ніби крутиться навколо цієї людини – час, події, авто, бриті/небриті/голені/неголені вилиці, жінки, капелюх, комірець сорочки і ще купа речей. Поезія справжня і деталізована до наймешого поруху, відверта до глибини моменту, менше всього – прихована у бажаннях передати почуття. Ось такі свіжі враження. »

Анна Багряна:

« Нещодавно в київському видавництві «Гамазин» вийшла книга вибраних поезій В’ячеслава Гука «Кримські елегії». Передмову до цього ошатного видання написали письменники й перекладачі з Великої Британії – Сьюзі Спейт та Стівен Комарницький. Назва книги, як на мене, дуже вдала. Адже певною мірою ламає так звані «південні» стереотипи, усталені в центрі й на заході України. Без перебільшення, В. Гук своєю творчістю відкриває нам інший Крим. Не той, де категорично не сприймається все українське і де так заповзято нав’язують чужу мову й чужу ідеологію. Не той, якого ми боїмося. І не той, який боїмося втратити. Зовсім ні. Це радше Крим кінця ХІХ – початку ХХ століття, в якому відпочивали й працювали такі видатні діячі української культури, як Леся Українка, Амвросій Метлинський, Степан Руданський, Христя Алчевська, Чайка Дніпрова, Микола Чернявський, Михайло Коцюбинський, Агатангел Кримський, Олександр Олесь, Іван Карпенко-Карий. Це той Крим, в якому з 1905 до 1918 року процвітав український театр і виходили українською мовою книжки... Романтичний, культурний Крим. Український – за духом. Європейський – за світоглядними орієнтирами. Власне, своїми «Елегіями» В’ячеслав повертає нам отой – колишній і водночас омріяний – наш Крим. Зрештою, переважна більшість поезій збірки написана саме там, на батьківщині автора. На березі Чорного моря. Хвилі якого заколисують і кличуть у якісь далекі напівпримарні спогади, виносять на берег незліченні уламки людських доль, уривки любовних листів і щоденників, шматки старих вицвілих фотокарток… »

Дмитро Дроздовський:

« Поетична збірка «Кримські елегії» В’ячеслава Гука – надзвичайно цікаве явище сучасної української поезії. Те, з чого складається книжка, дивує, вражає, захоплює, видається химерним божевіллям і одкровенням водночас. У ній відчувається глибока українська поетична традиція ХХ століття, представлена Б.І. Антоничем, В. Свідзінським, М. Семенком… Є у книжці й європейські відлуння, притаманні раннім французьким і бельгійським символістам. Часом «Кримські елегії» хочеться порівняти з «Одним літом у пеклі» Артюра Рембо. В. Гук у дивовижний спосіб поєднує колосальні традиції української поезії разом із новим способом промовляння поетичної реальності, який типологічно споріднений із німецькими романтиками і французькими чи скандинавськими містиками (серед «учителів» автор називає сучасного норвезького поета Стейна Мерена). Особливий герметизм такої поезії поєднується з надзвичайною метафоричністю, яка часом межує з ірраціональним образотворенням, що ґрунтується на принципах уподібнення розподібненого, поєднання непоєднуваного. Якісь вірші нагадують художні шукання Йосипа Бродського з його «оживленням» речей, щось ближче взагалі до кінематографу І. Берґмана («Запалюєш сірника, щоби прикурити, але його відразу ж / намагається загасити вітер, що дме зі зливою з вогкого півдня, / сковує вчинки і наслідки підсолоджений запах на кухні газу, / повз вікна буфетні рухаються вагони з Праги, Софії, Відня»). Зрештою, можна пригадати і французький шозизм А. Роб-Грійє. »

Романи[ред. | ред. код]

  • «Сад Галатеї» — ISBN 978-966-2913-89-7 — Сімферополь, 2008., (видавництво «СМД»);
  • «Синдром дитячих спогадів» — ISBN 978-966-2133-18-9 — Київ, 2008., (видавництво «Просвіта»);
  • «Мюрдал-fisk, або Філософія північної самоти» — ISBN 978-966-174-092-0 — Сімферополь, 2009., (видавництво «СМД»);
  • «Сімферополь — Вірджинії» — ISSN 1565-6837 — Bat-Yam, видано у державі Israel, «Sobornist», 2009-11.,
  • «Ніжна шкура, або Вероніка & Моніка» — ISBN 978-966-2306-04-0 — часопис «Zeitglas», № 55-58, 2010.
  • «Цидули Фассбіндера», 2011.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розпорядядження Президента України №179/2007-рп

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Слово. В'ячеслав Гук. Біла тінь. Читає Сергій Палій.
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg В’ячеслав Гук. Холод води.
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg В'ячеслав Гук. Кримські Елегії. Поезія

Книжки В'ячеслава Гука, які є у вільному доступі в Мережі[ред. | ред. код]