Гула Інна Йосипівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гула Інна Йосипівна
Народилася 9 травня 1940(1940-05-09)
Харків, СРСР
Померла 28 травня 1990(1990-05-28) (50 років)
Москва, СРСР
Поховання: Q4165933?
Громадянство: СРСР
Рід діяльності: актор
Роки діяльності: 19661990
Чоловік: Геннадій Шпаликов
Діти: Шпаликова Дар'я Геннадіївна (актриса)
Нагороди:

Заслужений артист РРФСР —  1976

Провідні ролі Наташа («Коли дерева були великими»), Олена («Довге щасливе життя»)
IMDb: ID 0347667

Гула Інна Йосипівна (9 травня 1940, Харків, УРСР, СРСР — 28 травня 1990, Москва, СРСР) — радянська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1976).

Біографія[ред.ред. код]

Творча кар'єра[ред.ред. код]

Після закінчення школи вступила до студії при Центральному дитячому театрі. Навчалася в Театральному училищі ім. Щукіна в 19621964 роках.

У 1960 році дебютувала в кіно, виконавши головну роль Олі Рижкової у фільмі Василя Ординського «Хмари над Борськом». У 1961 році, у творчому дуеті з Юрієм Нікуліним, зіграла найзначнішу свою роль в фільмі Льва Куліджанова «Коли дерева були великими» (у 1962 році картина брала участь в основному конкурсному показі Каннського кінофестивалю). Грала у фільмах провідних радянських режисерів — В. Ординського, Г. Натансона, А. Ефроса, М. Швейцера, С. Шустера.

Служила в московському Театрі юного глядача. У 1966—1990 рр. — актриса Театру-студії кіноактора.

Акторська гра Інни відрізнялася високим психологізмом і глибоким зануренням в образ персонажу.

« (Талант) Інни, який був її важким тягарем і ярмом, поневолював і мучив її та її близьких. Вона поширювала занепокоєння і дискомфорт, що потім виявився в сімейній драмі Інни і Гени Шпаликова. Якась у ній була «чорна діра», яку з першого погляду не вгадаєш. Було щось оманливе в її привабливій зовнішності, бездонних виразних очах. У роботі Інна була нещадна до себе, не боялася бути некрасивою, морщила ніс і волочила ноги.[1]  »

Приватне життя[ред.ред. код]

Дочка Дарина Шпаликова народилася 19 березня 1963 року в Москві.

У 1974 році повісився її чоловік Геннадій Шпаликов, а через 16 років, в 1990 році, покінчила життя самогубством і сама Інна. Обставини її смерті досі достеменно невідомі. За однією з версій, актриса страждала від незатребуваності в кіно, за іншою — причиною стало передозування снодійного[2].

Пішла з життя 28 травня 1990 року в Москві. Похована на Домодєдовському кладовищі під Москвою (ділянка 38).

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Назва Роль Країна Примітки
1960 «Хмари над Борськом» Оля Рижкова
1960 «Гучний день» Марьяна
1961 «Коли дерева були великими» Наталя
1962 «Велика дорога» Шура, дружина Гашека
1964 «П'ята тополя»
1965 «Час, вперед!» Шура Солдатова
1966 «Довге щасливе життя» Олена (Лена)
1969 «Фронт за околицею» Анна (короткометражний)
1971 «Якщо ти чоловік...» Маша
1971 «Пристань на тому березі» Маруся
1975 «Втеча містера Мак-Кінлі» секретарка
1977 «Ходіння по муках» Єлизавета Київна Расторгуєва
1979 «Маленькі трагедії» Цариця ночі
1984 «Мертві душі» епізод
1987 «Крейцерова соната» епізод, дама з лорнетом

Пам'ять[ред.ред. код]

  • 1994 — У російському документальному телепроекті (рос.)«Чтобы помнили» одна з серій присвячена актрисі: (рос.)«Инна Гулая. Фильм 1».

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Полухина Л. С. Инна Гулая и Геннадий Шпаликов. — 2007. — ISBN 978-5-9265-0392-7.

Посилання[ред.ред. код]