Гулий Максим Федотович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гулий Максим Федотович
Guly fmt.jpeg
Народився 3 березня 1905(1905-03-03)
Нова Басань
Помер 23 травня 2007(2007-05-23) (102 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Україна Україна
Діяльність Академік
Дружина Коломійченко Марія Андріївна
Діти Надія Максимівна Гула[d]
Нагороди
Герой України (орден Держави) Сталінська премія
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Гу́лий Максим Федотович — (3 березня 1905, Нова Басань — 23 травня 2007, Київ) — біохімік.

Чоловік М. Коломійченко, батько Н. Гулої, дід М. Стріхи. Доктор біологічних наук (1942), професор (1945), академік АН УРСР (1957; 1958–1962 — її віце-президент). Заслужений діяч наук УРСР (1956). Сталінська премія (1952), Державні премії УРСР у галузі науки і техніки (1978, 1985), премія ім. О. Палладіна АН УРСР (1974). Герой України (2005). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2000). Державні нагороди СРСР.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 18 лютого (3 березня) 1905 року в селі Новій Басані (нині Бобровицького району, Чернігівської області). В 1929 році закінчив Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут. Від 1932 року — в Інституті біохімії НАНУ (Київ): 1950—1988 — завідуючий відділу біосинтезу і біологічних властивостей білків, 1972—1977 — директор, від 1988 — радник при дирекції; водночас 1944—1971 — завідуючий кафедри біохімії Української сільсько-господарської академії (Київ). Був президентом Українського біохімічного товариства (1976—1987; від 1992 — його почесний президент). Досліджував проблеми сучасного функціонування біохімії та молекулярної біології, пов'язані з регуляцією біосинтезу білків, ліпідів та вуглеводів; структуру та властивості білків; функції та метаболічне значення реакцій трикарбонового циклу; роль вуглекислоти в анаболічних процесах у гетеротрофних організмів. Результати цих робіт лягли в основу створення нових ліків, що знайшли застосування у гематологічних, хірургічних та наркологічних клініках, а також низки препаратів для підвищення продуктивності сільсько-господарських тварин. Автор «Спогадів» (опублікованих у журналі «Сучасність», 2006, № 4), які охоплюють широку панораму українського життя 20 століття.

Могила Максима Гулого

Помер в Києві 23 травня 2007 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Праці[ред.ред. код]

  • Хімізм біологічного окислення і синтезу жирів та проблема підвищення жирномолочності. К., 1959;
  • Биохимия жирового обмена. К., 1961;
  • Биосинтез белка. К., 1963;
  • Основные метаболические циклы. К., 1968;
  • Природа и биологическое значение некоторых метаболических приспособительных реакций организмов. К., 1977;
  • Роль углекислоты в регуляции обмена веществ у гетеротрофных организмов. К., 1978 (співавт.);
  • О некоторых проблемах биохимии. К. 1997;
  • Про метаболічні порушення в організмі тварин при алкогольних інтоксикаціях // Архів психіатрії. 2001. № 4 (співавт.);
  • Вплив форміату на обмін амінокислот // УБЖ. 2002. Т. 74, № 4а (співавт.)

Література[ред.ред. код]

  • Максим Федотович Гулий // УБЖ. 1965. Т. 37, № 3;
  • Сильченко В. Довга осінь патріарха // Вісн. НАНУ. 2000. № 2;
  • Академік Максим Федотович Гулий: До 100-річчя від дня народж. К., 2005;
  • Стріха М. Портрет Дідуся в інтер'єрі сторіччя // Сучасність. 2005. № 12;
  • «Не мислю життя без науки…» (академіку НАН України М. Ф. Гулому — 100 р.) // Вісн. НАНУ. 2005. № 3.
  • В. О. Михайловський Енциклопедія сучасної України. — Т. 6. — Київ, 2006., стор. 607

Посилання[ред.ред. код]