Гулик Артур Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гулик Артур Ярославович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат резерву
Гулик Артур Ярославович.jpg
Загальна інформація
Народження 17 липня 1983(1983-07-17)
УРСР Борислав, Львівська область
Смерть 26 червня 2014(2014-06-26) (30 років)
Україна Мирне, Донецька область
загиблий у бою
Псевдонім Пітбуль
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування 2-й резервний батальйон в/ч 3027
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Арту́р Яросла́вович Гу́лик (нар. 17 липня 1983(19830717), м. Борислав, Львівська область, Українська РСР — пом. 26 червня 2014, с-ще Мирне, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — солдат резерву МВС України, кулеметник 2-го резервного батальйону Нацгвардії, доброволець, позивний «Пітбуль».

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 1983 року в місті Борислав на Львівщині. Навчався у загальноосвітній школі № 5. 2005 року втратив матір.

Активний учасник подій Революції Гідності, — перебував у складі 5-ї, а потім 2-ї сотні Самооборони Майдану. Був поранений під час останніх лютневих протистоянь — дістав заряд дробу й осколків в лице. Збирався їхати на лікування до Польщі, але почались бойові дії на сході, й Артур добровольцем пішов на фронт у складі сформованого з майданівців резервного батальйону Нацгвардії.

Солдат резерву, кулеметник 2-го відділення 2-го взводу 2-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення (резервістів) військової частини 3027 Національної гвардії України (в подальшому на базі 1-го та 2-го резервних батальйонів було сформовано 1-й батальйон оперативного призначення НГУ імені Кульчицького).

З червня 2014 брав участь в антитерористичній операції, виконував завдання на блокпосту біля Слов'янська.

Обставини загибелі[ред.ред. код]

26 червня 2014, в часі оголошеного «перемир'я», російські терористи здійснили масований — із застосуванням танків та мінометів — штурм блокпоста № 1, що був розташований на північно-західній околиці Слов'янська в районі водойми Рибгоспу — поблизу селища Мирне. Бойовики почали обстріл з боку дамби і дороги, після чого пішли на штурм. У перші хвилини бою було підбито два БТРа десантників 95-ї аеромобільної бригади. В підбитому БТР-80 загинув солдат Ігор Ващук. Нацгвардійці Артур Гулик з товаришем Олександром намагались врятувати десантника, але він вже помер. Коли відходили від БТРа, поряд влучив снаряд. Артуру перебило судину під ключицею, побратими надали йому першу допомогу, але він втратив свідомість і помер у бліндажі за кілька годин. У бою загинули десантники сержант Андрій Коган і старший солдат Максим Добрянський, ще п'ятеро бійців дістали поранень. Один з трьох танків бойовиків нацгвардійці знищили, — резервіст 2-го батальйону Вадим Д. з РПГ підбив танк, що насувався на позиції гвардійців, старший лейтенант Сергій Сідорін (спецпідрозділ «Барс») кількома пострілами з РПГ-7 вивів танк з ладу. Під натиском переважаючих сил противника оборонцям довелось відступити за наказом, але вже наступного дня контроль над блокпостом було повернуто[1][2][3][4].

30 червня з добровольцем прощались у Бориславі, в місті було оголошено триденну жалобу. Похований на старому кладовищі Трускавця по вул. Дрогобицькій, біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці, поряд із могилою матері[5][6][7].

В Артура залишилися дві сестри — Люба й Оксана.

Нагороди та звання[ред.ред. код]

8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[8].

Рішенням сесії Бориславської міської ради у 2014 році присвоєне звання «Почесний громадянин міста Борислава» (посмертно)[9].

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

На місці 1-го блокпосту біля с-ща Мирне відкрито меморіальний знак на честь загиблих під час бою 26 червня 2014 року[10].

29 січня 2015 у Бориславі на фасаді будівлі ЗОШ № 5 встановлено пам'ятну дошку загиблому Артуру Гулику, який вчився у цій школі[11].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українські військові знищили танк терористів та ще один захопили // Сайт Міністерства оборони України, 27 червня 2014
  2. Внаслідок бою під Слов'янськом загинуло п'ятеро військовослужбовців // ForUm, 27 червня 2014
  3. Бійці АТО розповіли подробиці нападу на блокпост під Слов'янськом // ТСН, 27 червня 2014
  4. Обстріл блокпосту на в'їзді в Слов'янськ // «Радіо Свобода», 3 липня 2014
  5. Не сміється Борислав — тихо плаче кров'ю… // Сайт Бориславської міськради, 2 липня 2014
  6. У Бориславі попрощались із 30-ти річним бійцем Нацгвардіїна YouTube // 5 канал, 30 червня 2014
  7. У Трускавці вшанували пам'ять Героїв-трускавчан Ігоря Дідача та Артура Гулика // Трускавецький вісник, 3 вересня 2015
  8. Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. Почесні громадяни // Сайт Бориславської міськради
  10. Патріотичний автопробіг вшанував мітингом-реквіємом пам'ять героїв, що загинули під Слов'янськом // «Діловий Слов'янськ», 26 червня 2016
  11. Найбільша любов — віддати життя за друзів // «Нафтовик Борислава», 30 січня 2015

Посилання[ред.ред. код]