Перейти до вмісту

Гулмурод Халімов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гулмурод Халімов
тадж. Гулмурод Ҳалимов Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився14 травня 1975(1975-05-14) Редагувати інформацію у Вікіданих
Varzob Districtd Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер8 вересня 2017(2017-09-08) (42 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Дейр-ез-Зор, Сирія Редагувати інформацію у Вікіданих
·смерть у боюd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Таджикистан Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвійськовослужбовець, Моджахеди Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовтаджицька Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникTajikistan insurgencyd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоІД Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняполковник Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіясунізм Редагувати інформацію у Вікіданих

Гулмуро́д Салі́мович Халі́мов (тадж. Гулмурод Салимович Ҳалимов, рос. Гулмурод Салимович Халимов) (нар. 14 травня 1975) — таджицький та ісламістський військовий командир. Був підполковником і командиром спецпідрозділів поліції Міністерства внутрішніх справ Таджикистану(інші мови) до 2015 року, коли перейшов на бік Ісламської держави. [1][2] У вересні 2016 року повідомлялося, що його призначили військовим міністром ІДІЛ замість Абу Умара аш-Шишані(інші мови); його призначення ІДІЛ не оголосив через побоювання, що він може стати мішенню для авіаударів антиіділської коаліції. [3] 8 вересня 2017 року Халімова нібито вбито під час російського авіаудару поблизу Дейр-ез-Зора, Сирія. [4] Однак уряд Таджикистану, ООН та США вважали, що він був ще живий у 2019 році, хоча його точна доля залишалася суперечливою. До 2020 року ісламістські бойовики стверджували, що він помер у певний момент; це джерело вважалося урядом Таджикистану ненадійним. [5] Попри це, Сполучені Штати виключили Халімова зі своєї програми «Винагорода за справедливість» до 2021 року. [6]

Біографія

[ред. | ред. код]

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Народився 14 травня 1975 року у Варзобі, Таджикистан, який тоді входив до складу СРСР. [7]

Служба в таджицьких силах безпеки

[ред. | ред. код]

Зрештою, Халімов приєднався до таджицьких сил безпеки, пройшов підготовку на снайпера [8][9][10] та дослужився до командира таджицького спецпідрозділу ОМОН; [11] на цій посаді його вважали «одним з найкраще навчених офіцерів у країні». Він допомагав уряду придушувати ісламістських екстремістів під час повстання в Таджикистані(інші мови). [1][12] У 2003—2014 рр. Халімов брав участь у п'яти курсах боротьби з тероризмом у Сполучених Штатах та Таджикистані, навчаючись у Blackwater та армії США. [13][14] Немає жодних джерел, які б свідчили про те, що Халімов будь-коли мав релігійну підготовку чи займався проповідництвом. [8]

Зникнення

[ред. | ред. код]

Халімов зник наприкінці квітня 2015 року [15] Примітно, що він був відсутній на зустрічі міністра внутрішніх справ Рамазона Рахімзоди з керівництвом поліції 6 травня в штаб-квартирі ОМОНу в Душанбе. [16] За словами його брата Назіра, його телефон та акаунти в соціальних мережах деактивували. [17] За словами членів родини, Халімов вийшов з дому 13 квітня, давши дружині близько 200 доларів кишенькових грошей, що менше, ніж сума, яку він часто давав їй перед відрядженнями. Тим часом таджицькі ЗМІ, цитуючи неназвані джерела в правоохоронних органах, повідомили, що Халімов виїхав з Душанбе 1 травня разом з 10 іншими чоловіками, а пізніше його бачили в московському міжнародному аеропорту Шереметьєво, повідомляє інформаційне агентство «Азія-Плюс». [18]

Ісламська держава

[ред. | ред. код]

Халімов знову з'явився 28 травня 2015 року в 10-хвилинному пропагандистському відеокліпі ІДІЛ, розміщеному в соціальних мережах та опублікованому медіацентром «Аль-Фурат»(інші мови) [19][20], у якому він пообіцяв «принести джихад до Росії», а також розкритикував таджицьких гастарбайтерів у Росії, називаючи їх «рабами невірних». [21]

Хоча на той момент сотні таджиків уже приєдналися до ІДІЛ, втеча Халімова була «безпрецедентним випадком», оскільки він був успішним, високопоставленим офіцером і частиною істеблішменту [1], а не з бідних верств населення, з яких здебільшого вербують ісламістські групи. Втім, на думку регіонального експерта Дейрдре Тайнан, втеча Халімова була симптоматичною, оскільки «у людей у ​​[таджицьких] цивільних та безпекових службах існує елемент сумніву щодо напрямку розвитку їхніх країн» та зростає підтримка радикальних релігійних ідеологій. [11] Халімов був найвідомішим з понад 2000 таджиків, які, як повідомляється, приєдналися до ІДІЛ. [22]

Після приєднання до ІДІЛ Халімов вирушив до Сирії, де обійняв посаду військового міністра та став важливим вербувальником для цього угруповання. [23][9] Таджицькі органи безпеки стверджували, що Халімов особисто керував підрозділом із 200 бойовиків, включно з 50 європейцями у Сирії, та брав участь у плануванні терористичних атак у Центральній Азії, а також в Європі. [23] У липні 2017 року четверо його родичів вбили в Таджикистані, а трьох заарештували сили безпеки; за даними уряду, вони були прихильниками ІДІЛ. [9]

Реакція Таджикистану

[ред. | ред. код]

Генеральний прокурор Таджикистану Манучехр Махмудзод 29 травня 2015 року оголосив про розслідування діяльності Халімова. 3 червня Генеральна прокуратура заявила, що полковник Гульмурод Халімов розшукується за скоєння таких злочинів, як державна зрада та незаконна участь у військових діях за кордоном. «Діючи за найманські цілі, він приєднався до міжнародної терористичної організації, яка називає себе Ісламською державою», — йдеться у заяві. [24][25]

Санкції США та ООН

[ред. | ред. код]

29 вересня 2015 року Державний департамент США запровадив проти нього санкції. [26] Також 29 лютого 2016 року Комітет із санкцій проти «Аль-Каїди» Ради Безпеки ООН запровадив проти нього санкції. [27]

У серпні 2016 року Державний департамент США призначив за Халімова винагороду в розмірі 3 мільйонів доларів США в межах своєї програми «Винагорода за правосуддя». [28][29]

Повідомлення про смерть та суперечки щодо його долі

[ред. | ред. код]

8 вересня 2017 року Халімова нібито убито під час російського авіаудару поблизу Дейр-ез-Зора разом з Абу Мухаммадом аш-Шималі(інші мови), за непідтвердженими повідомленнями про атаку з використанням російських високоточних бомб БетАБ-500 для знищення бункерів. [30] ООН [23] та уряд Таджикистану й далі вважали, що Халімов вижив, хоча й не обов'язково як член ІДІЛ. [31] У 2019 році таджицька влада заявила, що Халімов переїхав до провінції Бадахшан на півночі Афганістану. [23] Натомість ООН стверджувала, що він досі перебуває в Сирії, очолюючи підрозділ із 600 таджицьких бойовиків у провінції Ідліб після втрати посади військового міністра ІДІЛ. [23][32][30]

3 серпня 2020 року міністр внутрішніх справ Таджикистану Рамазон Рагімов заявив, що таджицькі бойовики ІДІЛ розповіли про загибель Халімова та його родини внаслідок авіаудару в Сирії, хоча пізніше він уточнив свою заяву, стверджуючи, що ці джерела не обов'язково є достовірними. [31][5] Без подальших доказів його смерті уряд Таджикистану продовжує вважати його живим. [8]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Tajikistan special forces chief Gulmurod Khalimov 'joins IS'. BBC News. BBC. 28 травня 2015. Архів оригіналу за 1 червня 2015. Процитовано 9 вересня 2017.
  2. ↑ Tharoor, Ishaan (28 травня 2015). The U.S.-trained commander of Tajikistan's special forces has joined the Islamic State. Washington Post. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 30 липня 2016.
  3. ↑ International Business Times (6 вересня 2016). Isis: US-trained Tajik special forces chief Gulmurod Khalimov becomes Isis 'war minister'. Yahoo! News. Yahoo!. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 18 січня 2017.
  4. ↑ Russia says its air strike kills several top Islamic State commanders in Syria. Reuters. 8 вересня 2017. Архів оригіналу за 15 травня 2025.
  5. ↑ а б Soliev, 2021, pp. 32—33.
  6. ↑ Rewards for Justice - Wanted for Terrorism. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 27 липня 2018.
  7. ↑ Counter Terrorism Designations. U.S. Department of the Treasury. 29 вересня 2015. Архів оригіналу за 15 травня 2025. Процитовано 30 липня 2016.
  8. ↑ а б в Soliev, 2021, p. 33.
  9. ↑ а б в IS 'minister of war' killed in Syria air attack, claims Russia. Middle East Eye. 8 вересня 2017. Архів оригіналу за 15 травня 2025. Процитовано 8 вересня 2017.
  10. ↑ Najibullah, Farangis (12 травня 2015). Top Tajik Cop Disappears, Sparking Alarming Reports. Radio Free Europe / Radio Liberty. Архів оригіналу за 15 травня 2025. Процитовано 4 січня 2023.
  11. ↑ а б Roth, Andrew (30 травня 2015). Police Commander From Tajikistan Appears in ISIS Video. The New York Times. Процитовано 8 вересня 2017.
  12. ↑ Tajik officer's defection to Isis highlights US support for repressive regime. TheGuardian.com. 2 червня 2015. Архів оригіналу за 9 червня 2016.
  13. ↑ Gulmurod Khalimov. Counter Extremism Project (англ.). Архів оригіналу за 15 травня 2025. Процитовано 24 січня 2025.
  14. ↑ McConnell, Dugald; Todd, Brian (30 травня 2015). Man who joined ISIS trained in the US. CNN. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 30 липня 2016.
  15. ↑ Najibullah, Farangis; Ahmadi, Mumin (12 травня 2015). Top Tajik Cop Disappears, Sparking Alarming Reports. Radio Free Europe/Radio Liberty.
  16. ↑ The US trained commander of Tajikistans special forces has joined the Islamic State. The Washington Post. 28 травня 2015. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. (subscription required)
  17. ↑ Najibullah, Farangis; Ahmadi, Mumin (12 травня 2015). Top Tajik Cop Disappears, Sparking Alarming Reports. Radio Free Europe/Radio Liberty.
  18. ↑ Najibullah, Farangis; Ahmadi, Mumin (12 травня 2015). Top Tajik Cop Disappears, Sparking Alarming Reports. Radio Free Europe/Radio Liberty.
  19. ↑ Solovyov, Dmitry (28 травня 2015). Commander of elite Tajik police force defects to Islamic State. Reuters. Almaty. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  20. ↑ Putz, Catherine (18 квітня 2017). Is Tajikistan’s Most Famous Militant Gulmurod Khalimov Dead?. The Diplomat. Процитовано 24 січня 2025.
  21. ↑ Solovyov, Dmitry. The US-trained commander of Tajikistan's elite police force just defected to ISIS. Business Insider (амер.). Архів оригіналу за 29 травня 2023. Процитовано 2 квітня 2024.
  22. ↑ Tajikistan's crackdown on observant Muslims intensifies. The Economist. The Economist Newspaper Limited. 21 вересня 2017. Процитовано 24 вересня 2017.
  23. ↑ а б в г д Soliev, 2021, p. 32.
  24. ↑ U.S. Confirms Training Tajik Ex-Police Commander Who Joined IS. Radio Free Europe/Radio Liberty. 30 травня 2015. Процитовано 30 липня 2016.
  25. ↑ Tajik OMON Commander Wanted For Treason. Radio Free Europe/Radio Liberty. 3 червня 2015. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  26. ↑ Designations of Foreign Terrorist Fighters. U.S. Department of State. Bureau of Public Affairs. 29 вересня 2015. Процитовано 30 липня 2016.
  27. ↑ Gulmurod Khalimov. United Nations Security Council. United Nations and the Security Council Affairs Division. 29 лютого 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  28. ↑ Ernst, Douglas (31 серпня 2016). State Dept. offers $3M reward for U.S.-trained Tajik officer who went rogue for ISIS. Washington Times. Процитовано 31 серпня 2016.
  29. ↑ Gulmurod Khalimov. Rewards for Justice. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 27 липня 2018.
  30. ↑ а б Suchkov, Maxim A. (11 вересня 2017). Don't let Islamic State slip the noose in Syria. Al-Monitor. Jamal Daniel News. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 23 грудня 2017.
  31. ↑ а б Sergey Sukhankin (4 листопада 2020). The Phenomenon of Gulmurod Khalimov: Is Islamic State's War Minister Really Dead?. Jamestown Foundation. Процитовано 24 листопада 2020.
  32. ↑ S/2019/570 - e - S/2019/570.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гулмурод_Халімов&oldid=45950230