Перейти до вмісту

Гулько Борис Францович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Борис Францович Гулько
Сіетл, 2012 рік
Сіетл, 2012 рік
Сіетл, 2012 рік
КраїнаСРСР СРСР
Ізраїль Ізраїль
США США
Народження9 лютого 1947(1947-02-09) (78 років)
Ерфурт
ТитулМіжнародний майстер (1975)
Гросмейстер (1976)
Рейтинг ФІДЕ2537 (жовтень 2017 року)
Піковий
рейтинг		2644 (січень 2000 року)
Нагороди та відзнаки

Борис Францович Гулько, (рос. Борис Францевич Гулько; 9 лютого 1947 у Ерфурт) – американський шахіст i шаховий тренер (Старший тренер ФІДЕ від 2004 року) російського походження, гросмейстер від 1976 року.

Шахова кар'єра

[ред. | ред. код]
Гулько Борис Францович, Амстердам 1987

Народився в Німеччині під час служби його батька в лавах Радянської армії в Тюрингії. Почав грати в шахи на початку 1960-х років, а перших успіхів досягнув у 1-й половині 1970-х. 1974 року виграв (разом з Яном Тімманом) турнір у Сомборі. У 1976 році переміг на меморіалі Капабланки у Сьєнфуегосі, а також виступив на міжзональному турнірі в Білі[1]. Наступного року переміг (разом з Йосипом Дорфманом) на чемпіонаті СРСР у Ленінграді[2].

Від 1978 року (після відмови підписати листа із засудженням «неповерненця» Корчного[3]) перебував у конфлікті з комуністичною владою, тож разом зі своєю дружиною, гросмейстером серед жінок Анною Ахшарумовою, просив дозволу на виїзд за кордон. Подружжя брало участь у правозахисній діяльності в радянському відділенні «Amnesty International»[4], шахіст оголошував голодування та влаштовував пікети. Упродовж кількох років йому не дозволяли виїжджати на закордонні турніри[5]. Так, після перемоги на турнірі в югославському Никшичі 1978 року і аж до 1986 року він виступав виключно в турнірах на території СРСР[6][7]. Зрештою, 1986 року Гулько отримав дозвіл на виїзд і через Ізраїль емігрував до Сполучених Штатів[8].

У наступних роках досягнув низки успіхів, зокрема переміг у Білі (1987 i 1988, разом з Іваном Соколовим), а також Леоні (1992). У 1993 році у Гронінген посів 6-те місце[9] i потрапив до претендентських матчів, які організувала ПША, однак там у першому колі програв з рахунком 5½ - 6½ Найджелові Шорту, в поєдинку, що відбувся в 1994 році в Нью-Йорку[10]. У 1994 i 1999 роках вигравав чемпіонат США[11]. 1996 року переміг у Лас-Пальмасі, a 1998-го на турнірі Kona (разом з Юдіт Полгар). На Чемпіонаті світу ФІДЕ 2000, який проходив за нокаут-системою у Нью-Делі, дійшов до 4-го раунду, в якому поступився Євгенові Бареєву[12]. 2000 року поділив 1-ше місце (разом з Ларсом Бо Гансеном i Йонні Гектором) на турнірі Politiken Cup у Копенгагені. У 2001 році переміг (разом з Яном Тімманом) у Мальме (турнір Sigeman & Co). 2003 року поділив 1-ше місце на турнірі за швейцарською системою у Віллемстаді (цей успіх повторив також 2005 року).

У 1978–2004 роках десять разів брав участь у шахових олімпіадах, із яких один раз за збірну СРСР (1978). У своєму доробку має чотири медалі в командному заліку: три срібні (у 1978, 1990 i 1998 роках), а також бронзову 1996 року. Також є чемпіоном світу в командному заліку 1993 року. На тих турнірах здобув ще дві медалі (срібну в командному заліку 1997 року i бронзову в особистому заліку 1993 року)[13]. У 2004 році опублікував відкритого листа до президента ФІДЕ Кірсана Ілюмжинова[14].

Найвищий рейтинг у кар'єрі мав 1 січня 2000 року, досягнувши 2644 пунктів ділив тоді 36-те місце (разом з Валерієм Саловим) у рейтинг-листі ФІДЕ, займаючи 2-ге місце (позаду Яссера Сейравана) серед американських шахістів[15].

Зміни рейтингу

[ред. | ред. код]
Зміни рейтингу Ело[16]
РейтингДата240024502500255026002650лип 1972лис 2009сер 2018Гулько Борис ФранцовичРейтинг Ело

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 1976 Biel Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
  2. ↑ The Soviet Chess Championship. Архів оригіналу за 16 червня 2006. Процитовано 16 червня 2006.
  3. ↑ Советские гроссмейстеры осуждают поведение Корчного (chess-news.ru) (рос.)
  4. ↑ Борис Гулько, Как птицы и рыбы (рос.)
  5. ↑ ГУЛЬКО БОРИС ФРАНЦЕВИЧ // Большая российская энциклопедия (електронна версія) (рос.)
  6. ↑ Di Felice, Gino. Chess Results 1978-1980 : A Comprehensive Record with 855 Tournament Crosstables and 90 Match Scores, with Sources. McFarland & Compagny, Inc. Publishers, 2014.
  7. ↑ Di Felice, Gino. Chess Results, 1981-1985 : A Comprehensive Record with 1,508 Tournament Crosstables and 205 Match Scores, with Sources. McFarland & Company, Inc., Publishers, 2022.
  8. ↑ Борис Гулько и Анна Ахшарумова. Процитовано 22 листопада 2009.
  9. ↑ 1993 Groningen PCA Qualifying Tournament. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
  10. ↑ 1994-95 PCA Candidates Matches. Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
  11. ↑ Campeonato de Estados Unidos. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
  12. ↑ 2000 ФІДЕ Knockout Matches. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
  13. ↑ OlimpBase. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 жовтня 2017.
  14. ↑ GrandMaster Square >>> An Open Letter from Borys Gulko to Kirsan Ilumżynow. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 2 жовтня 2017.
  15. ↑ ФІДЕ rating history :: Gulko, Boris F. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
  16. ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гулько_Борис_Францович&oldid=46299420