Гуляйполе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуляйполе
Coats of arms of Hulaypole.svg
Герб Гуляйполя
Гуляйпільська районна рада 01.JPG
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район Гуляйпільська міськрада
Код КОАТУУ 2321810100
Засноване 1785
Статус міста з 1938 року
Населення 13 892 (2017) (01.01.2017)[1]
Площа 23,1 км²
Густота населення 601.4 осіб/км²
Поштові індекси 70200—205
Телефонний код +380-6145
Координати 47°39′37″ пн. ш. 36°16′54″ сх. д. / 47.66028° пн. ш. 36.28167° сх. д. / 47.66028; 36.28167Координати: 47°39′37″ пн. ш. 36°16′54″ сх. д. / 47.66028° пн. ш. 36.28167° сх. д. / 47.66028; 36.28167
Висота над рівнем моря 109 м
Водойма Гайчур
Відстань
Найближча залізнична станція Гуляйполе
До станції 8 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 137 км
 - автошляхами 97,9 км
До Києва
 - автошляхами 613 км
Міська влада
Адреса 70200, Запорізька обл., Гуляйпільський р-н, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 15
Міський голова Ярмак Сергій Олександрович

Commons-logo.svg Гуляйполе у Вікісховищі

Карта
Гуляйполе. Карта розташування: Україна
Гуляйполе
Гуляйполе
Гуляйполе. Карта розташування: Запорізька область
Гуляйполе
Гуляйполе

Гуляйпо́ле — місто (з 1938), центр Гуляйпільского району Запорізької області України. Орган місцевого самоврядування — Гуляйпільська міськрада. Станом на 1 січня 2017 року населення міста становить 13 892 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Місто Гуляйполе розташоване в долині річки Гайчур (назва водойми етимологізується з тюркських мов — гай «вільний» + чул «степ»[2]), вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Марфопіль, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Зелене. Знаходиться за 8 км від однойменної залізничної станції та за 98 км від обласного центра міста Запоріжжя (автошляхи Н08 та Т 0814). На півночі Гуляйпільський район межує з Дніпропетровською областю, на сході — з Донецькою.

З історії міста[ред. | ред. код]

Село Гуляйполе було засновано в 1770-х як форпост для захисту від Кримського ханства.

У 1785 році правління Катеринославського намісництва зобов'язало Новомосковський земський суд заснувати й облаштувати біля Гайчура при балці Калмичкі державну військову слободу Гуляйполе. Назву дали переселенці з міста Гуляйпіль (сучасний Новомиргород — районний центр Кіровоградської області), селян якого князь Потьомкін продав у казну для заселення до Новоросії. Вони й дали назву новому населеному пункту «Гуляйполе» — в пам'ять про рідне місто, яке вже було Потьомкіним перейменовано в Златопіль. Поселення мало військовий характер, заселення проводилося сотнями. Сотні поступово перетворювалися в адміністративні одиниці. Так заселялися Подолянська, Піщанська, Гурянська, Вербівська, Бочанська, Херсонська та пізніше Польська сотні. У 1794 році поселення мало 150 дворів.

У 1797 році побудовано дерев'яну православну церкву «Воздвиження Чесного і Животворящого Христа Господнього», а Гуляйполе стає волосним центром Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

Жителі краю активно займалися землеробством і тваринництвом. Розвивалася торгівля. У 1859 році в Гуляйполі відбувся перший ярмарок. Діяло більше півсотні торговельних підприємств із загальним обігом 1 млн рублів. Поряд з ними існувала велика кількість торговельних лавок. Торгівля сприяла припливові населення. Якщо у 1810 році тут проживало 1852 осіб. то у 1859 — вже 2521 особа.

У пореформний період у Гуляйполі промислові підприємства виникали одне за одним. У 1882 році почав працювати завод сільськогосподарських машин підприємця Кригера. Через 10 років ще один такий завод і паровий млин відкрив капіталіст Кернер. Обидва заводи випускали жниварки, кінні молотарки, січкарні тощо. Великий паровий млин мав і поміщик Шредер. У наступні роки стали до ладу обозний та винокурний заводи, кілька олійниць, торговельні склади. В селі працювали 18 крамниць, торгівлею займалось близько трьох десятків купців. У 1898 році поблизу проклали залізницю Чаплине-Бердянськ, що сприятливо позначилось на економічному розвитку села.

Із середини XIX — початок XX століття село Гуляйполе перетворюється у торгово-промислове містечко. У 1913 році тут проживає 16 тис. 150 осіб.

У Гуляйполі працювали 2 заводи сільськогосподарських машин, чотири винокурні та одна пивоварня. Два парові млини були у Гуляйполі й один у Темирівці. Окрім них навколо була велика кількість селянських «вітряків». Крім цього у Гуляполі працювало два цегельно-черепичних заводи та дванадцять по селах і хуторах.

Поряд із промисловими підприємствами, у селі існувало півтора десятка невеликих, напівкустарних виробництв — екіпажна майстерня, декілька гончарень, а також олійниці, кузні, столярні та інші майстерні.

Із 1884 року й аж до Першої світової війни через кожні три роки у Гуляйполі відбувалися земські виставки-аукціони сільськогосподарської та промислової продукції.

Після Першої світової та Громадянської воєн у Гуляйполі відбуваються нові соціально-економічні перетворення, спричинені зміною державної влади та політичного режиму.

У 1938 році Гуляйполе отримує статус міста районного підпорядкування.

Широку відомість Гуляйполе набуло в роки Громадянської війни. Саме тут у 191921 рр. розташовувався центр махновців. Тут же народився і виріс Нестор Махно.

5 жовтня 1941 року радянські війська відійшли з міста.

Економіка[ред. | ред. код]

  • «Сільмаш», завод, ВАТ.
  • «Аграрний дім», ЗАТ.
  • Гуляйпільський машинобудівний завод.
  • ЗАТ «Гуляйпільський сирзавод».
  • Гуляйпільський елеватор.
  • Гуляйпільський завод лакофарбових виробів, ТОВ.
  • Гуляйпільський Райавтодор.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Гуляйпільський колегіум «Лідер». (Школа № 4)
  • Гуляйпільська лікарня.
  • Гуляйпільський професійний аграрний ліцей (ПТУ № 28).
  • Гуляйпільська школа № 1
  • Гуляйпільська школа №2
  • Гуляйпільська школа № 3
  • Гуляйпільська ДЮСШ
  • Гуляйпільський будинок творчості

Персоналії[ред. | ред. код]

У Гуляйполі народилися українські письменники Раїса Іванченко, Григорій Лютий, Михайло Тардов, Олександр Михайлюта (автор кіносценарію художнього фільму «Секретний ешелон»), Леонід Юхвід. Тут жив і працював Василь Діденко, автор знаменитої пісні «На долині туман».

Пам'ятки і культура[ред. | ред. код]

Центр міста складає історичний архітектурний ансамбль будівель, які освячені історичними подіями, пов'язаними з революційною діяльністю легендарного ватажка селянського анархістського руху на півдні України (191821 рр.) Нестора Івановича Махна.

Про махновщину, відомих земляків та етнографію краю можна дізнатися з експозиції Гуляйпільського краєзнавчого музею.

Починаючи від 2006 року, у Гуляйполі наприкінці серпня відбувається щорічний музично-літературний фестиваль «День Незалежності з Махном» (МахноФест). З 2009 року не проводиться.

Галерея[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Гуляйполе — столиця степів на Запорізький обласний туристично-інформаційний центр

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]