Гуляйполе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуляйполе
Coats of arms of Hulaypole.svg
Герб Гуляйполя
Гуляйпільська районна рада 01.JPG
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Пологівський район
Громада Гуляйпільська міська громада
Код КОАТУУ: 2321810100
Засноване 1785 (237 років)
Статус міста з 1938 року
Населення 13 446 (01.01.2019)[1]
Площа 23,1 км²
Густота населення 582,1 осіб/км²
Поштові індекси 70200—205
Телефонний код +380-6145
Координати 47°39′37″ пн. ш. 36°16′54″ сх. д. / 47.66028° пн. ш. 36.28167° сх. д. / 47.66028; 36.28167Координати: 47°39′37″ пн. ш. 36°16′54″ сх. д. / 47.66028° пн. ш. 36.28167° сх. д. / 47.66028; 36.28167
Висота над рівнем моря 109 м
Водойма Гайчур
Назва мешканців гуляйпо́лець, гуляйпо́лька, гуляйпі́льці
Відстань
Найближча залізнична станція Гуляйполе
До станції 8 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 137 км
 - автошляхами 97,9 км
До Києва
 - автошляхами 613 км
Міська влада
Адреса 70200, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 15/2
Вебсторінка http://gpmrada.gov.ua

https://www.facebook.com/gpotg/

Міський голова Ярмак Сергій Олександрович

Commons-logo.svg Гуляйполе у Вікісховищі

Карта
Гуляйполе. Карта розташування: Україна
Гуляйполе
Гуляйполе
Гуляйполе. Карта розташування: Запорізька область
Гуляйполе
Гуляйполе

Гуляйпо́ле — місто в Україні, у Пологівському районі Запорізької області. До 17 липня 2020 року — адміністративний центр ліквідованого Гуляйпільського району. Орган місцевого самоврядування — Гуляйпільська міська громада.

Географія[ред. | ред. код]

Місто Гуляйполе розташоване в долині річки Гайчур (назва водойми етимологізується з тюркських мов — гай «вільний» + чул «степ»[2]), вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Марфопіль, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Зелене. Знаходиться за 8 км від однойменної залізничної станції та за 98 км від обласного центра міста Запоріжжя (автошляхами Н08 та Т 0814). На півночі Пологівський район межує з Синельниківським районом Дніпропетровської області, на сході — з Донецькою.

Історія[ред. | ред. код]

Село Гуляйполе засновано у 1770-х роках на колишніх землях Кальміуської паланки Вольностей війська Запорозького низового в контексті політики Російської імперії по залюдненню та освоєнню завойованих запорозьких вольностей.

У 1785 році правління Катеринославського намісництва зобов'язало Новомосковський земський суд заснувати й облаштувати біля Гайчура при балці Калмичкі державну військову слободу Гуляйполе. Твердження окремих краєзнавців про те, що назву населеному пункту дали переселенці з міста Гуляйпіль (частина сучасного Новомиргорода — районного центру Кіровоградської області), не витримує жодної критики та ґрунтується виключно на здогадках. Наразі ж, достеменно відомо та підтверджено архівними даними, що перші поселенці прибули до новоутвореного населеного пункту з території Стародубщини, а пізніше Київщини, Чернігівщини, Полтавщини та Слобідської України. Назва населеного пункту відбивала характер місцевості де він був заснований. Поселення традиційно ділилось на сотні — адміністративно-територіальні одиниці. Так заселялися Подолянська, Піщанська, Гурянська, Вербівська, Бочанська, Харсунська та пізніше Польська сотні. У 1794 році поселення мало 150 дворів.

У 1797 році побудовано дерев'яну православну церкву «Воздвиження Честного і Животворящого Христа Господнього», а Гуляйполе стає волосним центром Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

Жителі краю активно займалися землеробством і тваринництвом. Розвивалася торгівля. У 1859 році в Гуляйполі відбувся перший ярмарок. Діяло більше півсотні торговельних підприємств із загальним обігом 1 млн рублів. Поряд з ними існувала велика кількість торговельних лавок. Торгівля сприяла припливові населення. Якщо у 1810 році тут проживало 1852 осіб, то у 1859 році — вже 2521 особа.

У пореформний період у Гуляйполі промислові підприємства виникали одне за одним. У 1882 році почав працювати завод сільськогосподарських машин підприємця Крігера. Через 10 років ще один такий завод і паровий млин відкрив капіталіст Кернер. Обидва заводи випускали жниварки, кінні молотарки, січкарні тощо. Великий паровий млин мав і поміщик Шредер. У наступні роки стали до ладу обозний та винокурний заводи, кілька олійниць, торговельні склади. В селі працювали 18 крамниць, торгівлею займалось близько трьох десятків купців. У 1898 році поблизу проклали залізницю Чаплине — Бердянськ, що сприятливо позначилось на економічному розвитку села.

Із середини XIX — початок XX століття село Гуляйполе перетворюється у торгово-промислове містечко. У 1913 році тут проживало 16 тис. 150 осіб.

У Гуляйполі працювали 2 заводи сільськогосподарських машин, чотири винокурні та одна пивоварня. Три парові млини були у Гуляйполі та ще десятки по навколишнім селам та економіях, що входили до гуляйпільської волості.. Окрім них навколо була велика кількість селянських «вітряків». Крім цього у Гуляйполі працювало два цегельно-черепичних заводи та дванадцять по селах і хуторах.

Поряд із промисловими підприємствами, у селі існувало півтора десятка невеликих, напівкустарних виробництв — екіпажна майстерня, декілька гончарень, а також олійниці, кузні, столярні та інші майстерні.

З 1884 року й аж до Першої світової війни через кожні три роки в Гуляйполі відбувалися земські виставки-аукціони сільськогосподарської та промислової продукції.

Після Першої світової та радянсько-української воєн у Гуляйполі відбувалися нові соціально-економічні перетворення, спричинені зміною державної влади та політичного режиму.

Широку відомість Гуляйполе набуло під час радянсько-української війни. Саме тут у 1919—1921 роках містився осередок махновського руху. Тут же народився і виріс Нестор Махно. У 1919—1921 роках було столицею Вільної території.

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 108 жителів міста[3].

Статус міста — з 1938 року.

5 жовтня 1941 року внаслідок німецького наступу радянські війська покинули місто. Восени 1943 року радянські війська повернулись у Гуляйполе.

У Незалежній Україні[ред. | ред. код]

17 липня 2020 року, у результаті адміністративно-територіальної реформи й ліквідації Гуляйпільського району, місто увійшло до складу Пологівського району[4].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Будинок після обстрілу 30 червня

16 квітня 2022 року рашистські окупанти обстріляли Гуляйполе з важкої артилерії, пошкодивши декілька приватних будинків[5].

22 червня 2022 року внаслідок обстрілу російськими окупантами руйнувань зазнала одна з візитних карток міста — будівля парового млина «Надія», який побудований у 1894 році[6].

Будівля була унікальним зразком промислової архітектури та входила до історичного ареалу міста. Млин був збудований купцем другої гільдії Самсоном Саксаганським. Проєкт та саме будівництво виконала відома проєктна та будівельна контора Антона Ерлангера. Будівля дійшла до цього часу без суттєвих змін — пережила часи Української революції 1917—1921 років, Другу світову війну, проте суттєво пошкоджена від російських окупантів[6]. Від обстрілів постраждали й кілька інших історичних пам'яток міста[7].

19 липня 2022 року, ввечері, окупанти обстріляли з реактивних систем залпового вогню «Град» та артилерії центр міста Гуляйполе. Окупанти застосували понад 20 снарядів. Руйнувань зазнали будівлі виконкому, міської ради, культурно-спортивного комплексу, філії пошти та зв'язку, приватні будинки[8].

Економіка[ред. | ред. код]

  • «Сільмаш», завод, ВАТ.
  • «Аграрний дім», ЗАТ.
  • Гуляйпільський машинобудівний завод.
  • ЗАТ «Гуляйпільський сирзавод».
  • Гуляйпільський елеватор.
  • Гуляйпільський завод лакофарбових виробів, ТОВ.
  • Гуляйпільський міськавтодор.

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

Гуляйполе.City [Архівовано 19 грудня 2019 у Wayback Machine.] — міське інтернет-видання, запущене у листопаді 2016 року колективом ТОВ «Редакція газети „Голос Гуляйпілля“» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або»[9].

Відомі особи[ред. | ред. код]

У Гуляйполі народилися українські письменники Раїса Іванченко, Григорій Лютий,

Тут жили і працювали:

Також на гуляйпільщіні народився воротар збірної України з футзалу Литвиненко Дмитро Сергійович.

Загинули у ході російського вторгнення в Україну
  • Пархоменко Сергій Ігорович — український військовослужбовець, капітан Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).

Пам'ятки та культура[ред. | ред. код]

Центр міста складає історичний архітектурний ансамбль будівель, які освячені історичними подіями, пов'язаними з революційною діяльністю легендарного ватажка селянського анархістського руху на півдні України (1918—1921 рр.) Нестора Івановича Махна.

Про махновщину, відомих земляків та етнографію краю можна дізнатися з експозиції Гуляйпільського краєзнавчого музею.

Починаючи від 2006 року, у Гуляйполі наприкінці серпня відбувається щорічний музично-літературний фестиваль «День Незалежності з Махном» (МахноФест). З 2009 року не проводиться.

6 листопада 2018 року у Гуляйполі гучно та творчо відсвяткували 130-річницю від дня народження відомого народного лідера, українського революціонера Нестора Махно[10].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. Гуляйполе — столиця степів [Архівовано 15 листопада 2009 у Wayback Machine.] на Запорізький обласний туристично-інформаційний центр [Архівовано 15 листопада 2010 у Wayback Machine.]
  3. Гуляйполе. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. [недоступне посилання]
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Гуляйполе обстреляли из тяжелой артиллерии: последствия (фото). Акцент. 17 квітня 2022. 
  6. а б У Гуляйполі через обстріли окупантів пошкоджена будівля млину, побудованого наприкінці XIX століття. Перший Запорізький. 23 червня 2022. 
  7. «Руйнування жахливі та великі». Експерт розповів про історичні будівлі в Гуляйполі, пошкоджені внаслідок агресії РФ. Суспільне. 29 червня 2022. Архів оригіналу за 2 липня 2022. 
  8. У Запорізькій області рашистські війська обстріляли з «Градів» та артилерії центр Гуляйполя: є загиблі (фото). 1news.zp.ua. 20 липня 2022. 
  9. Гуляйполе.Сity — яким став оновлений сайт та що змінилось. Гуляйполе.City (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019. 
  10. У Гуляйполі гучно відсвяткували річницю від дня народження Нестора Махно [Архівовано 10 грудня 2018 у Wayback Machine.] // tv5.zp.ua, 2018-11-06

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]