Гуменюк Ігор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Миколайович Гуменюк
Народився 21 квітня 1961(1961-04-21) (58 років)
Донецьк Україна Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Відомий завдяки олігарх, народний депутат
Alma mater Донецький національний університет імені Василя Стуса
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія Партія регіонів України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Гуменюк Ігор Миколайович — член Партії регіонів, колишній народний депутат України.

Народився 21 квітня 1961 р. (м. Донецьк).

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив Донецький державний університет (1981—1986) за спеціальністю «Бухгалтерський облік та аналіз господарчої діяльності», економіст.

Кар'єра[ред. | ред. код]

1978 р. — помічник машиніста екскаватора. 1979 р. — санітар операційного блоку. 1979—1981 рр. — служба в армії. 1986—1989 рр. — старший економіст, в. о. заступника головного бухгалтера шахти «Південнодонбаська». 1989—1991 рр. — головний бухгалтер центру науково-технічної творчості молоді «Погляд». 1991 р. — головний бухгалтер торговельно-промислового консорціуму «Радпол». 1991—1992 рр. — заступник генерального директора ТД «Шахтар». 1992—2002 рр. — генеральний директор АТ «АРС». З грудня 2002 року по лютий 2005 року — радник Прем'єр-міністра України Віктора Януковича[3]. З лютого 2005 року по травень 2006 року — президент АТ «АРС».

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 року по грудень 2012 року від Партії регіонів, № 51 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007 року). Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з грудня 2007 року).

Був також народним депутатом України 5-го скликання з квітня 2006 року по листопад 2007 від Партії регіонів, № 51 в списку. На час виборів: президент АТ «АРС», член ПР. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006 року). Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з липня 2006 року).

Державний службовець 4-го рангу (з грудня 2002 року).

Погляди[ред. | ред. код]

5 червня 2012 голосував за проект Закону України «Про засади державної мовної політики», який посилює статус російської мови[4].

Родинні зв'язки[ред. | ред. код]

  • дружина Вікторія Мирославівна (1966) — домогосподарка;
  • дочки Альона (1985), Катерина (1994);
  • син Олег (2001)

Відзнаки[ред. | ред. код]

Орден «За заслуги» III ст. (2000).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]