Гуменюк Олександр Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гуменюк Олександр Леонідович
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Gumenuk ol.jpg
Загальна інформація
Народження 5 серпня 1964(1964-08-05)
Ясенове Друге, СРСР
Смерть 15 серпня 2014(2014-08-15) (50 років)
Дебальцеве, Україна
Вогнепальне поранення
Псевдонім Батя
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Емблема аеромобільних військ (2007).png Десантні війська
Територіальна оборона
Формування 11-й БТрО ЗСУ
Війни / битви  • Українська миротворча місія в Югославії
 • Війна на сході України
Командування
2014 11-й БТрО ЗСУ «Київська Русь»
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»

Олекса́ндр Леоні́дович Гуменю́к (нар. 5 серпня 1964, Ясенове Друге, СРСР[1] — пом. 15 серпня 2014, Дебальцеве, Україна) — український військовик, полковник (посмертно), засновник та командир 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь»[2]. Загинув від кулі снайпера під час війни на сході України. Кавалер Ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2014, лицар Ордена «Народний Герой України» (посмертно).

Життєпис[ред.ред. код]

05.1983—11.1983 — курсант в/ч 23590 (СКВО).

11.1983—06.1985 — механік метеоприладів в/ч 55618 (КВО).

08.1986—06.1990 — курсант Рязанського ВВДКДКУ (КБВО)[3].

06.1990—09.1990 — командир парашутно-десантного взводу ВДБ (ВДВ).

09.1990—12.1990 — командир комендантського взводу ВДБ (ВДВ).

12.1990—02.1992 — командир взводу-викладач шп вдв (ВДВ).

08.1993—08.1995 — командир навчальної роти амд (ОдВО).

08.1995—12.1995 — начальник штабу — заступник Командира 28ОУБ (ОдВО).

12.1995—10.1997 — заступник командира 28ОУБдВО (ОдВО).

10.1997—08.1999 — заступник командира батальйону амб (ОдВО).

08.1999—01.2001 — командир парашутно-десантного батальйону амд (Півд. ОК).

01.2001—09.2001 — начальник штабу — перший заступник командира полку оамп (Півд. ОК).

09.2001—06.2003 — слухач факультету підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня НАО.

06.2003—01.2004 — начальник штабу — перший заступник командира центру нцсп (Півд. ОК).

01.2004—03.2004 — у розпорядженні ГСВ ЗСУ.

03.2004—07.2005 — старший офіцер групи бойової підготовки овш уамв (КСВ ЗСУ).

07.2005—09.2006 — начальник групи бойової підготовки овш уамв (КСВ ЗСУ).

З 03.2014 — командир 11 батальйону територіальної оборони Київського обласного військового комісаріату оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Проходив службу в складі українського миротворчого контингенту в колишній Югославії[4].

Могила Олександра Гуменюка

15 серпня 2014 року загинув у бою поблизу села Малоіванівка Перевальського району Луганської області. Похований у Києві, на Лук'янівському військовому цвинтарі (ділянка № 4).

Нагороди[ред.ред. код]

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Гуменюк-Торган Олена Олександрівна. Діти — Гуменюк Святослав Олександрович, Гуменюк Олег Олександрович, Гуменюк Максим Олександрович.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Інтерв'ю