Гуменюк Олександр Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуменюк Олександр Леонідович
 Полковник
Загальна інформація
Народження 5 серпня 1964(1964-08-05)
Ясенове Друге, СРСР
Смерть 15 серпня 2014(2014-08-15) (50 років)
Дебальцеве, Україна
(Вогнепальне поранення)
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Громадянство Україна Україна
Псевдо Батя
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Територіальна оборона
Формування
 11 «Київська Русь»
Війни / битви

Українська миротворча місія в Югославії
Війна на сході України

Командування
2014
 11 «Київська Русь», командир
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуменюк.

Олекса́ндр Леоні́дович Гуменю́к (нар. 5 серпня 1964, Ясенове Друге, СРСР[1] — пом. 15 серпня 2014, Дебальцеве, Україна) — український військовик, полковник (посмертно), засновник та командир 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь»[2]. Загинув від кулі снайпера під час війни на сході України. Кавалер Ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2014, лицар Ордена «Народний Герой України» (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

05.1983—11.1983 — курсант в/ч 23590 (СКВО).

11.1983—06.1985 — механік метеоприладів в/ч 55618 (КВО).

08.1986—06.1990 — курсант Рязанського ВВДКДКУ (КБВО)[3].

06.1990—09.1990 — командир парашутно-десантного взводу ВДБ (ВДВ).

09.1990—12.1990 — командир комендантського взводу ВДБ (ВДВ).

12.1990—02.1992 — командир взводу-викладач шп вдв (ВДВ).

08.1993—08.1995 — командир навчальної роти амд (ОдВО).

08.1995—12.1995 — начальник штабу — заступник Командира 28ОУБ (ОдВО).

12.1995—10.1997 — заступник командира 28ОУБдВО (ОдВО).

10.1997—08.1999 — заступник командира батальйону амб (ОдВО).

08.1999—01.2001 — командир парашутно-десантного батальйону амд (Півд. ОК).

01.2001—09.2001 — начальник штабу — перший заступник командира полку 80 оамп (Зах. ОК).

09.2001—06.2003 — слухач факультету підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня НАО.

06.2003—01.2004 — начальник штабу — перший заступник командира центру нцсп (Півд. ОК).

01.2004—03.2004 — у розпорядженні ГСВ ЗСУ.

03.2004—07.2005 — старший офіцер групи бойової підготовки овш уамв (КСВ ЗСУ).

07.2005—09.2006 — начальник групи бойової підготовки овш уамв (КСВ ЗСУ).

З 03.2014 — командир 11 батальйону територіальної оборони Київського обласного військового комісаріату оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Проходив службу в складі українського миротворчого контингенту в колишній Югославії[4].

Могила Олександра Гуменюка

15 серпня 2014 року загинув у бою поблизу села Малоіванівка Перевальського району Луганської області. Похований у Києві, на Лук'янівському військовому цвинтарі (ділянка № 4).

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (21 серпня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку (посмертно)[5]
  • Орден «Народний Герой України» (2015).
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 35.
  • Вшановується 15 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6].

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Гуменюк-Торган Олена Олександрівна. Діти — Гуменюк Святослав Олександрович, Гуменюк Олег Олександрович, Гуменюк Максим Олександрович.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Список военных из Одессы и области, погибших в АТО на Донбассе (рос.) . «Вгороде. Одесса». Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 жовтня 2014.
  2. ↑ Про назву 11 батальйону територіальної оборони Київської області — «Київська Русь». Архів оригіналу за 6 січня 2016. Процитовано 3 вересня 2014.
  3. ↑ Список випускників 1990 року (рос.) . Сайт РВПДКУ імені Маргелова. Процитовано 26 серпня 2014.[недоступне посилання з квітня 2019]
  4. ↑ Михайло Басараб. Комбате Гуменюк, вічна Вам пам’ять!. «Lb.ua». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 серпня 2014.
  5. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. ↑ Дзвін Пам'яті пролунав 4 рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гуменюк_Олександр_Леонідович&oldid=39184151