Гуменюк Феодосій Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гуменюк Феодосій Максимович
Дата народження 6 вересня 1941(1941-09-06) (75 років)
Місце народження село Рибчинці, Вінницька область, Україна
Національність Українець
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Жанр живопис, графіка
Навчання Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна
Напрямок нонконформізм
Твори «Вірність Україні» (1972)
«Повернення чумака» (1974)
«Зелені свята» (1976) і ін.
Нагороди
Народний художник України
Премії Національна премія імені Тараса Шевченка (1993)

Феодосій Гуменюк (нар.1941) — український живописець, графік, лауреат Шевченківської премії (1993), народний художник України (з 2009), Заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки художників України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 6 вересня 1941 року в с. Рибчинцях Вінницької обл. Навчався у Дніпропетровському художньому училищі, де був учнем Якова Калашника, випускника Латвійської академії мистецтв у Ризі. У 1965 році він намагається поступити у Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури ім. І. Ю. Рєпіна, який тоді вважався найкращою живописною школою в СРСР. На навчання в цьому інституті претендувало 350 людей, з яких прийняли 28, в тому числі Гуменюка і ще вісім українців. У 1971 році він закінчив інститут, потім навчався у майстерні Й.Серебрянського, написав для Переяслав-Хмельницького музею полотна на історичну тематику. Викладав у ленінградських навчальних мистецьких закладах, працював на художніх комбінатах Ленінграда.

Діти:

Гуменюк Максим Феодосійович 1994 року народження Гуменюк Уляна Феодосіївна. Діти знаменитого художника обоє пішли по слідах батька. Окрім живопису, Гуменюк займався вивченням історії і традицій свого народу. Там він вивчив історію запорізького козацтва Д. Яворницького, всі видання М. Грушевського, «Історію русів» Г. Кониського. Простудіював «Київську старовину» і масу іншої періодики. Бував у Музеї етнографії народів СРСР, де побачив дивні українські старожитності. Особливо вразили дві ікони, написані на… сушеній рибі.

В 1973 році одружився з художницею Наталією Павленко[1]. Через два роки у них народилась донька Уляна.

У 1975 році на виставці нонконформістів були помічені його роботи з зображеннями козаків. Художника було звинувачено в націоналізмі і позбавлено ленінградської прописки, тому Феодосій з дружиною і дочкою переселився у Дніпропетровськ, де пробув шість років, працюючи над ескізами вітражів. Також підготував «Український календар» на 1977 і 1978 роки для одного з видавництв у Варшаві. В 1983 році Гуменюки знову опинилися в Ленінграді, де Феодосія тепло зустріли художники і відразу запросили взяти участь у виставці «Групи чотирнадцяти».


В 1988 році його виставку експонували в залах Національного архіву Канади в Оттаві, в Українському музеї в Нью-Йорку. Там же, познайомившись з місцевою українською інтелігенцією, художник зміг ближче побачити життя діаспори та зафіксувати її на полотні. «Великдень у Торонто» — одна з композицій «канадського» періоду.

Пізніше була участь у виставці робіт українських художників в Гранд-Пале, у Парижі; персональна виставка в Національному художньому музеї в Києві, де була представлена ціла галерея гетьманів, і присудження в 1993 році Національної премії імені Т. Шевченка в галузі образотворчого мистецтва.

У 1992 році повертається на Україну. З 1993 року працює у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, очолює навчально-творчу майстерню історичного живопису; з 2000 року — професор кафедри живопису і композиції.

У 2010 році київська галерея «АВС-арт» видала чудовий альбом про творчість Феодосія Гуменюка (редактор-упорядник А. Маричевська). У виданні покладено аналітичні статті про майстра всесвітньо відомого мистецтвознавця Святослава Гординського, мистецьких критиків Володимира Овсійчука, Володимира Підгори, Григорія Міщенка та інших дослідників його творчості, як українських, так і діаспорян.

Творчість[ред.ред. код]

Творчість Феодосія Гуменюка зорієнтована на прадавні духовні національні цінності. Твори майстра присвячені історичному минулому України, обрядам, віруванням українців. Через символи-метафори, образи-символи художник наближається до глибин української ментальності. Стилістично живописні і графічні твори майстра з їх лаконізмом, монументальністю, дуже своєрідною і виразною декоративністю, багатоплановістю і колористикою найчастіше нагадують традиційні українські килими, щедро орнаментовані рослинними мотивами. Фігури, предмети побуту, фантастичні зіставлення зображень, масштабів, просторів, структур, деталей, образів, все це створює ефект килиму, в якому кожний клаптик є дуже важливим елементом орнаментальної композиції… Гетьмани, козаки, дівчата у вінках, янголи, птахи, коні — постійні учасники живописного дійства, яке неначе перетікає з однієї картини Феодосія Гуменюка в другу.

Мистецтво Феодосія Гуменюка розвивається від лірики до епіки, від ізоморфності до поетично-ідеалізованої фантазії з ремінісценціями близьких йому артистичних вершин, як-то Візантія, Венеція, українське бароко, бойчукізм. Художник підкреслено уникає чуттєвості, натуралізму, зосереджує увагу на співучості ліній, виразності ритму, кольору, фактури. Виходячи з цього, мистець розробив власну поетику, засновану на сполученні української символіки із сучасними засадами малярства.

Оцінка критиків[ред.ред. код]

Ось як писали про Феодосія Гуменюка критики:

« Феодосій Гуменюк — яскрава самобутня особистість з-поміж тих художників, хто творив нове українське мистецтво 1970-х. Він — один із організаторів та учасників нелегальних, нонконформістських виставок у Москві та Санкт-Петербурзі, майстер, творчість якого свого часу зазнавала утисків у СРСР, але вразила й захопила США та Канаду.  »

А ось цитата зі статті Олени Седик «„Чего изволите“ — Здесь не проходит» для газети «Зеркало недели»(перекладена на українську мову):

« Його живописні роботи, залучаючи своєю майстерністю і емоційністю, як шкатулки з секретом. У них лише назви прості та знайомі («Гетьман Дорошенко», «Маруся Чурай», «Мотря Кочубеївра». «І. Мазепа »,«Різдво»,«Хрещення»,«Великдень»,« Посвята в гетьмани »,« Старі верби »). Насправді вони сповнені символів, алегорій, ремінісценцій, в які проникаєш поступово, осмислюючи зображене. Але це не ребуси. Це - духовний світ людини, покладений на полотно.  »

Твори[ред.ред. код]

Живопис[ред.ред. код]

Феодосій Гуменюк. «Зелені свята» (1976)
  • «Вірність Україні» (1972)
  • «Повернення чумака» (1974)
  • «Зелені свята» (1976)
  • «Моя Україна» (1979)
  • «Дзвін» (1981)
  • «Сорочинський ярмарок. Троїсті музики» (1982)
Феодосій Гуменюк. «Сивий гетьман» (1976)
  • «Коляда» (1986)
  • «Мотря Кочубеївна і Мазепа» (1987)
  • «Маланка» (1988)
  • «Писанка. Всеношна» (1990)
  • «Освячення криниці» (1991).

Графіка[ред.ред. код]

  • «Колядники» (1987)
  • «Коза»,
  • «Вертеп»
  • «Різдвяна зірка»
  • «Ворожіння» (усі 4 — 1990)
  • «Купала» (1993)
  • «Писанка. Свічник» (1994).

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]