Перейти до вмісту

Гуморизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Німецька ілюстрація XVI століття із зображенням чотирьох гуморів: Flegmat (слиз), Sanguin (кров), Coleric (жовч) і Melanc (чорна жовч), розділених між чоловічою та жіночою статтю

Гуморизм, гуморалізм або гуморальна теорія[1] — була системою медицини, підтриманою давньогрецькими(інші мови) та давньоримськими лікарями та філософами, які вважали, що надлишок або нестача будь-якої з чотирьох окремих тілесних рідин у людини, безпосередньо впливає на її темперамент і здоров'я. Чотири рідини за теорією Гіппократа: чорна жовч (Gk. melan chole), жовта жовч (Gk. chole), мокротиння (Gk. phlegma), і кров (Gk. haima), кожна з яких відповідає одному з традиційних чотирьох темпераментів.

Гуморизм почав втрачати популярність у XVII столітті[2] й був остаточно спростований у дослідженнях мікробів. Використання практики в наш час є псевдонауковим[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Поняття «гумор» може походити з медицини Стародавнього Єгипту[4] або Межиріччя[5], але не було систематизовано до часів давньогрецьких мислителів. Слово «гумор» є перекладом грец. χυμός[6], хімос (буквально «сік», метафорично «смак» чи «аромат»). Ранні тексти з індійської медицини аюрведи представляли теорію трьох або чотирьох гуморів[7], які вони іноді пов'язували з п'ятьма елементами: землею, водою, вогнем, повітрям і космосом[8].

Поєднання з моделлю Емпедокла

[ред. | ред. код]

Теорія Емпедокла припускала, що існує чотири стихії: земля, вогонь, вода і повітря, причому земля створює природні системи. Оскільки ця теорія була впливовою протягом століть, пізніші вчені поєднали якості, пов'язані з кожним гумором, описані Гіппократом/Галеном, з порами року та «основними елементами», описаними Емпедоклом[9].

У наступній таблиці показано чотири гумори з відповідними елементами, порами року, місцями формування та відповідними темпераментами[10]:

Гумор Пора року Вік Стихія Орган Темпераменти
Кров Весна Раннє дитинство Повітря Печінка Теплий і вологий Сангвінік
Жовч Літо Молодість Вогонь Жовчний міхур Теплий і сухий Холерик
Чорна жовч Осінь Доросле життя Земля Селезінка Холодний і сухий Меланхолік
Слиз Зима Похилий вік Вода Мозок/Легені Холодний і вологий Флегматик

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Темперамент. Фармацевтична енциклопедія (укр.). Процитовано 20 лютого 2025. Гуморальна теорія … пояснювала належність людини до певного типу [темпераменту] відносним переважанням в організмі однієї з чотирьох рідин: крові (сангвінік), слизу (флегматик), жовчі (холерик), чорної жовчі (меланхолік).
  2. Nuland, Sherwin B. (8 липня 2007). Bad Medicine. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331.
  3. Williams, William F. (2 грудня 2013). Encyclopedia of Pseudoscience: From Alien Abductions to Zone Therapy (англ.). Routledge. ISBN 978-1-135-95522-9.
  4. Sertima, Ivan Van (1992). The Golden Age of the Moor (англ.). Transaction Publishers. с. 17. ISBN 978-1-4128-1536-9.
  5. Sudhoff, Karl (1926). Essays in the History of Medicine (англ.). Medical life Press. с. 67, 87, 104.
  6. Liddell, Henry George; Scott, Robert. χυ_μ-ός. A Greek-English Lexicon. Процитовано 20 лютого 2025.
  7. Meulenbeld, Gerrit Jan (31 грудня 1991). The Constraints of Theory in the Evolution of Nosological Classifications: A Study on the Position of Blood in Indian Medicine (Āyurveda) (англ.). Zenodo. doi:10.5281/zenodo.7951759.
  8. Mazars, Guy (2006). A Concise Introduction to Indian Medicine: (La Medecine indienne). Indian medical tradition (англ.) (вид. перше). Delhi: Motilal Banarsidass Publishers. ISBN 978-81-208-3058-5.
  9. Wittendorff, Alex (1994). Tyge Brahe (дан.). G.E.C. Gad. с. 45. ISBN 978-87-12-02272-5.
  10. Lewis-Anthony, Justin (2008). Circles of thorns: Hieronymus Bosch and being human. The Mowbray Lent book 2009 (англ.) (вид. перше). London: Continuum. с. 70. ISBN 978-1-906286-21-7.

Посилання

[ред. | ред. код]