Гун Андрій Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гун Андрій Леонтійович
Народився 14 (26) квітня 1841
Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Помер 1924
Санкт-Петербург, РСФРР, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна  РСФРР
 СРСР
 Російська імперія
Діяльність архітектор
Alma mater Петербурзька академія мистецтв

Андрі́й Лео́нтійович Гун (нар. 14 (26) квітня 1841(18410426), Петербург — пом. 1924) — російський архітектор німецького походження. 1860 року вступив до Петербурзької Академії мистецтв, яку закінчив 1864 року. Під час навчання отримав І срібну медаль за проєкт монастирських воріт з дзвіницею у 1863 році та звання художника з чином XIV класу. З 1867 року отримав звання академіка архітектури, а з 1907 року став дійсним членом Академії мистецтв. Також був почесним членом Петербурзького інституту цивільних інженерів.

Працював у майстерні В. Резанова, брав участь у спорудженні палацу великого князя Володимира Олександровича в Петербурзі, збудував кілька прибуткових будинків і громадських споруд у Петербурзі й Москві. Виконував конкурсні проєкти. Для робіт гуна характерні неоренесанс та неоросійський стилі.

Кілька робіт авторства Гуна[1] є і в Україні:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Але безпосередньо будівництвом він не керував це робили інші архітектори.

Джерела[ред. | ред. код]