Гуренко Станіслав Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станіслав Іванович Гуренко
Станіслав Іванович Гуренко

Emblem of the Ukrainian SSR.svg 12-й Перший секретар ЦК КПУ Flag of Ukrainian SSR.svg
Час на посаді:
22 червня 1990 — 1 вересня 1991
Попередник Володимир Антонович Івашко
Наступник Петро Миколайович Симоненко (не офіційно, як голова КПУ); Леонід Макарович Кравчук як Президент України

Народився 30 травня 1936(1936-05-30)
Іловайськ, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Помер 14 квітня 2013(2013-04-14) (76 років)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Освіта Київський політехнічний інститут
Релігія Атеїзм
Нагороди
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Станісла́в Іва́нович Гуре́нко (нар. 30 травня 1936, Іловайськ, Донецька область, Українська РСР, СРСРпом. 14 квітня 2013, Київ, Україна) — український радянський політик. Член ЦК КПУ у 1981 — 1991 р. Кандидат в члени Політбюро ЦК КПУ у березні 1987 — жовтні 1989 р. Член Політбюро ЦК КПУ у жовтні 1989 — серпні 1991 р. Депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань у 1980 — 1990 р. Народний депутат СРСР у 1989 — 1991 р. Член ЦК КПРС у 1990 — 1991 р. Член Політбюро ЦК КПРС у 1990 — серпні 1991 р.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 30 травня 1936 в Іловайську, Донецька область, УРСР у родині вчителів.

Освіта вища, закінчив Київський політехнічний інститут (1958), інженер-механік; кандидатська дисертація «Вплив АСУ машинобудівного підприємства на зростання продуктивності праці» (Інститут економіки промисловості АНУ, 1975). Член КПРС з 1961 року.

З 1958 р. — інженер-технолог, старший інженер-конструктор, завідувач лабораторії Донецького машинобудівного заводу ім. ЛКСМУ.

У 1963-1964 рр. — старший викладач Донецького політехнічного інституту.

З 1964 р. — заступник головного технолога, головний технолог, заступник головного інженера, головний інженер, з 1970 р. — директор Донецького машинобудівного заводу ім. ЛКСМУ.

З 1976 р. — секретар Донецького ОК КПУ.

1980-1987 рр. — заступник Голови РМ УРСР.

З 1987 р. — секретар, 2-й секретар ЦК КПУ.

У 1990 — серпень 1991 рр. — 1-й секретар ЦК КПУ, член Політбюро ЦК КПРС.

У 1991-1998 рр. — науковий консультант НВК «Енергія»; заступник директора НПП «Бета-3», головний радник правління Укрінбанку, заступник директора СП «Наваско».

Народний депутат України 12(1) скликання з березня 1990 року (1-ї тур) до січня 1993 року (склав повноваження за власним бажанням), Іванківський виборчий округ № 219, Київська область, член Комісії з питань Чорнобильської катастрофи. На час виборів: другий секретар ЦК КПУ.

Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 до квітня 2002 від КПУ, № 25 у списку. На час виборів: заступник директора СП «Наваско» (Київ), радник ЦК КПУ. Голова Комітету з питань економічної політики, управління народного господарства, власності та інвестицій (липень 1998 — лютий 2000), потім — член Комітету з питань економічної політики, управління народного господарства, власності та інвестицій; член фракції КПУ (з травня 1998 року). Член Ради НБУ (липень 1999 — травень 2000).

Могила Станіслава Гуренка

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006 від КПУ, № 7 у списку. Член фракції комуністів (з травня 2002), голова Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з червня 2002).

Нагороджений орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора.

Помер 14 квітня 2013 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 6).

Посилання[ред.ред. код]