Гурин Іван Іванович
| Іван Іванович Гурин | |
|---|---|
| Народився |
24 квітня (7 травня) 1905 с.Бзів, тепер Баришівського району Київської області |
| Помер |
20 жовтня 1995 (90 років) МиргородПолтавська область |
| Національність | українець |
| Діяльність | лексикограф, музейник |
| Alma mater | Київський педагогічний інститут |
| Галузь | мовознавство, лексикографія, етнографія, фольклористика |
| Заклад | Миргородський літературно-меморіальний музей Давида Ґурамішвілі |
| Посада | директор музеюd |
| Відомий завдяки: |
- фольклорним розвідкам - словникам рим |
| У шлюбі з | Віра Олійник |
| Діти | син Олесь |
Гурин Іван Іванович (нар.24 квітня (7 травня) 1905, с. Бзів, тепер Баришівського району Київської області — пом.20 жовтня 1995, м. Миргород Полтавської області) — український фольклорист, лексикограф, етнограф, мовознавець, педагог, громадський діяч.
Біографія[ред. | ред. код]
Після закінчення Ржищівського педагогічного технікуму отримав направлення на роботу в Жванець нинішнього Кам’янець-Подільського району.
1926—1929 роках працював учителем суспільствознавства та географії у Жванецькій семирічці.
У Жванці одружився з учителькою біології й хімії Вірою Олійник.
1931 року заочно закінчив Кам’янець-Подільський інститут соціального виховання.
1938 — закінчив Київський педагогічний інститут.
У 1926—1966 працював учителем української мови та літератури на теренах семи областей України.[1]
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Фольклор, етнографія[ред. | ред. код]
Зібрав великий фольклорний, етнографічний і діалектологічний матеріал — понад три тисячі пісень, окрім цього, записані тисячі загадок, казок, бувальщин, анекдотів, голосінь, замовлянь, рецептів народної медицини, три тисячі прислів'їв та приказок,[2] — що увійшли, зокрема, до академічних збірників «Чумацькі пісні» (1976), «Весільні пісні» (1982), «Дитячий фольклор» (1984) та виданий окремими збірниками:
- «Українські народні загадки» (1963),
- «Образне слово» (народні порівняння; 1966, 1974),
- «Хитру сороку спіймати морока (скоромовки)» (1967).
Словники[ред. | ред. код]
Уклав (опубліковані):
- Словник українських рим / уклад. А.А. Бурячком, І. І. Гурин. — АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. — Київ : Наукова думка, 1979. — 338 с.
- Словник рим Євгена Гребінки / уклад. І. І. Гурин. — Миргород : б.в, 1982. — 65 с.
Неопубліковані:
- Словник антонімів української мови.
- Зібраний численний матеріал до словників:
Словник епітетів; Словник прислів’їв; Весільний словник; Словник народного віршування та римування; Словничок дитячої лексики, Словник етнографічний (побуту), Словник етнографічних діалективізмів, Словник реалій українського фольклору, Словник епітетів Т.Шевченка.[2]
Більшість рукописів зберігаються у ЦДАМЛМ України, словник рим Т. Шевченка — в Інституті літератури HAH України.
Громадянська позиція[ред. | ред. код]
- Ініціатор та організатор спорудження пам'ятника Т.Г.Шевченку у м. Млинові (1960)[3]
- Стояв біля витоків Миргородського літературно-меморіального музею Давида Гурамішілі та був його першим громадським директором.[2]
Література[ред. | ред. код]
- О. О. Тараненко. Гурин Іван Іванович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Ротач П. [та ін.]. Пам'яті колеги. «Літературна Україна», 1995, 16 листопада;
- Кушнір Б. M. Фольклорист і лексикограф І. І. Гурин. // Освіта, наука і культура на Поділлі, т. 1. Кам'янець-Подільський, 1998.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олег Будзей Римуй, як великі / Кам’янець мовознавчий // Вебресурс: ХайВей — 30.08.2013 — 20:55:43. Архів оригіналу за 2 квітня 2014. Процитовано 15 жовтня 2013.
- ↑ а б в Миргородці вшановували пам’ять відомого лексикографа, фольклориста, етнографа, педагога та громадського діяча І.І.Гурина. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 16 жовтня 2013.
- ↑ Сергій Новак Як Іван Іванович «приписав» у селищі Кобзаря // вебресурс:Всеукраїнська газета «Вісник» — 12.06.2008. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 15 жовтня 2013.