Гурин Іван Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гурин.

Іван Іванович Гурин
Народився	7 травня 1905(1905-05-07)  Бзів, Скопецька волость, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	20 жовтня 1995(1995-10-20) (90 років)  Миргород, Полтавська область, Україна
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	лексикограф, музейник
Alma mater	Київський педагогічний інститут імені Горького (1938) Ржищівський гуманітарний коледж Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (1931)
Галузь	мовознавство, лексикографія, етнографія, фольклористика
Заклад	Миргородський літературно-меморіальний музей Давида Ґурамішвілі
Посада	директор музеюd
Членство	Всеукраїнське етнографічне товариство (1929)
Війна	німецько-радянська війна
Відомий завдяки:	- фольклорним розвідкам - словникам рим
Нагороди	Всеукраїнська премія імені Павла Чубинськогоd (1991)

Іван Іванович Гурин (нар.24 квітня (7 травня) 1905(19050507), с. Бзів, Переяславський повіт, Київської області — пом.20 жовтня 1995, м. Миргород Полтавської області) — український фольклорист, лексикограф, етнограф, мовознавець, педагог, громадський діяч.

Біографія

Після закінчення Ржищівського педагогічного технікуму отримав направлення на роботу в Жванець нинішнього Кам’янець-Подільського району.

1926—1929 роках працював учителем суспільствознавства та географії у Жванецькій семирічці.

У Жванці одружився з учителькою біології й хімії Вірою Олійник.

1931 року заочно закінчив Кам’янець-Подільський інститут соціального виховання.

1938 — закінчив Київський педагогічний інститут.

У 1926—1966 працював учителем української мови та літератури на теренах семи областей України.

Наукова діяльність

Фольклор, етнографія

Зібрав великий фольклорний, етнографічний і діалектологічний матеріал — понад три тисячі пісень, окрім цього, записані тисячі загадок, казок, бувальщин, анекдотів, голосінь, замовлянь, рецептів народної медицини, три тисячі прислів'їв та приказок, — що увійшли, зокрема, до академічних збірників «Чумацькі пісні» (1976), «Весільні пісні» (1982), «Дитячий фольклор» (1984) та виданий окремими збірниками:

• «Українські народні загадки» (1963),
• «Образне слово» (народні порівняння; 1966, 1974),
• «Хитру сороку спіймати морока (скоромовки)» (1967).

Словники

Уклав (опубліковані):

• Словник українських рим / уклад. А.А. Бурячком, І. І. Гурин. — АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. — Київ : Наукова думка, 1979. — 338 с.

• Словник рим Євгена Гребінки / уклад. І. І. Гурин. — Миргород : б.в, 1982. — 65 с.

Неопубліковані:

• Словники рим:
  • Івана Котляревського,
  • Левка Боровиковського,
  • Петра Гулака-Артемовського,
  • Тараса Шевченка,
  • Маркіяна Шашкевича,
  • Леоніда Глібова,
  • Лесі Українки та ін.

• Словник антонімів української мови.

• Зібраний численний матеріал до словників:

Словник епітетів; Словник прислів’їв; Весільний словник; Словник народного віршування та римування; Словничок дитячої лексики, Словник етнографічний (побуту), Словник етнографічних діалективізмів, Словник реалій українського фольклору, Словник епітетів Т.Шевченка.

Більшість рукописів зберігаються у ЦДАМЛМ України, словник рим Т. Шевченка — в Інституті літератури HAH України.

Громадянська позиція

• Ініціатор та організатор спорудження пам'ятника Т.Г.Шевченку у м. Млинові (1960)
• Стояв біля витоків Миргородського літературно-меморіального музею Давида Гурамішілі та був його першим громадським директором.

Література

• О. О. Тараненко. Гурин Іван Іванович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Ротач П. [та ін.]. Пам'яті колеги. «Літературна Україна», 1995, 16 листопада;
• Кушнір Б. M. Фольклорист і лексикограф І. І. Гурин. // Освіта, наука і культура на Поділлі, т. 1. Кам'янець-Подільський, 1998.