Перейти до вмісту

Гурин Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іван Іванович Гурин
Народився7 травня 1905(1905-05-07) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бзів, Скопецька волость, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер20 жовтня 1995(1995-10-20) (90 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Миргород, Полтавська область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Діяльністьлексикограф, музейник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський педагогічний інститут імені Горького (1938)
Ржищівський гуманітарний коледж
Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (1931)
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмовознавство, лексикографія, етнографія, фольклористика
ЗакладМиргородський літературно-меморіальний музей Давида Ґурамішвілі Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададиректор музеюd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВсеукраїнське етнографічне товариство (1929) Редагувати інформацію у Вікіданих
Війнанімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:- фольклорним розвідкам
- словникам рим
Нагороди

Іван Іванович Гурин (нар.24 квітня (7 травня) 1905(19050507), с. Бзів, Переяславський повіт, Київської області — пом.20 жовтня 1995, м. Миргород Полтавської області) — український фольклорист, лексикограф, етнограф, мовознавець, педагог, громадський діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Після закінчення Ржищівського педагогічного технікуму отримав направлення на роботу в Жванець нинішнього Кам’янець-Подільського району.

1926—1929 роках працював учителем суспільствознавства та географії у Жванецькій семирічці.

У Жванці одружився з учителькою біології й хімії Вірою Олійник.

1931 року заочно закінчив Кам’янець-Подільський інститут соціального виховання.

1938 — закінчив Київський педагогічний інститут.

У 19261966 працював учителем української мови та літератури на теренах семи областей України.[1]

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Фольклор, етнографія

[ред. | ред. код]

Зібрав великий фольклорний, етнографічний і діалектологічний матеріал — понад три тисячі пісень, окрім цього, записані тисячі загадок, казок, бувальщин, анекдотів, голосінь, замовлянь, рецептів народної медицини, три тисячі прислів'їв та приказок,[2] — що увійшли, зокрема, до академічних збірників «Чумацькі пісні» (1976), «Весільні пісні» (1982), «Дитячий фольклор» (1984) та виданий окремими збірниками:

  • «Українські народні загадки» (1963),
  • «Образне слово» (народні порівняння; 1966, 1974),
  • «Хитру сороку спіймати морока (скоромовки)» (1967).

Словники

[ред. | ред. код]

Уклав (опубліковані):

  • Словник українських рим / уклад. А.А. Бурячком, І. І. Гурин. — АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. — Київ : Наукова думка, 1979. — 338 с.

Неопубліковані:

  • Зібраний численний матеріал до словників:

Словник епітетів; Словник прислів’їв; Весільний словник; Словник народного віршування та римування; Словничок дитячої лексики, Словник етнографічний (побуту), Словник етнографічних діалективізмів, Словник реалій українського фольклору, Словник епітетів Т.Шевченка.[2]

Більшість рукописів зберігаються у ЦДАМЛМ України, словник рим Т. Шевченка — в Інституті літератури HAH України.

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Олег Будзей Римуй, як великі / Кам’янець мовознавчий // Вебресурс: ХайВей — 30.08.2013 — 20:55:43. Архів оригіналу за 2 квітня 2014. Процитовано 15 жовтня 2013.
  2. а б в Миргородці вшановували пам’ять відомого лексикографа, фольклориста, етнографа, педагога та громадського діяча І.І.Гурина. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 16 жовтня 2013.
  3. Сергій Новак Як Іван Іванович «приписав» у селищі Кобзаря // вебресурс:Всеукраїнська газета «Вісник» — 12.06.2008. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 15 жовтня 2013.