Гурін Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Іванович Гурін
Гурін Василь Іванович.jpg
Народився 18 березня 1939(1939-03-18)
смт Первомайське
Помер 10 вересня 2018(2018-09-10) (79 років)
Київ, Україна
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність художник
Відомий завдяки станковий живопис
Alma mater Київський художній інститут
Заклад Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Нагороди Народний художник України
Звання професор,
академік АМУ

Васи́ль Іва́нович Гурін (18 березня 1939, в смт Первомайське — 10 вересня 2018[1]) — живописець. Дійсний член Національної академії мистецтв України, народний художник України, член Національної Спілки художників України, голова Київської організації Національної Спілки художників України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 березня 1939 року в смт Первомайське, нині Автономна Республіка Крим.

У 1965 році закінчив Київський художній інститут (майстерня професора К. Трохименка), навчався у творчій майстерні Академії мистецтв СРСР під керівництвом С. Григор'єва (1968).

Працював у галузі станкового живопису. Автор тематичних картин, портретів, натюрмортів, пейзажних циклів.

Твори[ред. | ред. код]

«Перша весна» (1966), «Автопортрет» (1969), «Моя мати» (1971), «Мій сон. Батько» (1973), «Матері чекають…» (1974), «А льон цвіте…» (1977), «Ярославна» (1982), «Шість червоних гвоздик» (1988), «Відлуння минулого», «Мамині вареники» (1991), «Чорне сонце. 1933» (1993), «Джерело. Марія Приймаченко» (1994), «Тиша над Козинкою» (1997), «Зимова поезія» (1998), та ін.

Художник Василь Гурін (1980). Автор — Тетяна Яблонська

Педагогічну роботу в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури розпочав у 1969 році, з 1987 — професор, з 1989 — завідувач кафедри живопису і композиції, з 1993 — керівник навчально-творчої майстерні станкового живопису.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Помер український живописець Василь Гурін. ukranews_com (ua). Процитовано 2018-09-11. 

Посилання[ред. | ред. код]