Гусаков Пилип Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пилип Миколайович Гусаков
Народився 11 жовтня 1873(1873-10-11)
с. Воловодівка, Ободнянська волость, Брацлавський повіт, Подільська губернія
Помер невідомо
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of Ukraine.svg Гетьманат
Національність українець
Діяльність державний та військовий діяч
Alma mater Єлисаветградське кавалерійське училище
Посада староста Вінницького повіту Української Держави Павла Скоропадського
Військове звання 1904ic-p06r.png Підполковник
Конфесія православний
Родичі дядько — генерал від інфантерії Гусаков Єпіфаній Арсенійович
Нагороди
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Пилип Миколайович Гусаков (нар. Воловодівка, 11 жовтня 1873(18731011) —?) — державний діяч періоду українських визвольних змагань.

Біографія[ред. | ред. код]

Пилип Гусаков народився 11 жовтня 1873 року в купецькій православній родині у селі Воловодівка, Брацлавського повіту, Подільської губернії. Батько — Гусаков (Гусак) Микола Арсенійович, землевласник, син купця другої гільдії. Мати — Гусакова (Полонська) Феодотія Яківна, дочка заможного селянина з містечка Монастирище, Липовецького повіту, Київської губернії[1].

Навчався в Немирівській чоловічій гімназії. Військову освіту здобув у Єлисатградському кавалерійському училищі.

Службу розпочав 5 листопада 1891 року в Охтирському гусарському полку. Станом на 1 січня 1909 року — штабс-ротмістр[2]. З січня 1911 р. до середини 1918 р. служив в установах Державного кіннозаводства. У різні часи займав посади управляючого Волинською, Вологодською, Смоленською заводською конюшнями, штаб-офіцером при Головному управлінні державного кіннозаводства, представником Державного кіннозаводства на Північному, Південно-Західному і Західному фронтах. Звільнився з військової служби 18 березня 1918 р. у чині підполковника.

29 травня 1918 року призначається Вінницьким повітовим старостою Української Держави[3]. Подільським губернським старостою в цей час був Кисельов Сергій Іванович.

З перших днів діяльності Гусаков прагнув стабілізувати ситуацію в повіті шляхом посилення контролю над життям громадян, відновлення права приватної власності, обеззброєння населення. Гусаков поділяв консервативні погляди, прагнув до встановлення порядку. Він виступав проти ідей «народовладдя і виборного начала», і не приховував своїх проросійських симпатій та українофобії.

Місцева влада вживала усіх можливих заходів для боротьби зі спекуляцією продуктами харчування та предметами першої необхідності. З цією метою у Вінниці 18 липня 1918 р. була створена Тимчасова комісія для боротьби зі спекуляцією під головуванням вінницького повітового старости П. М. Гусакова[4].

Легальне відновлення майнових прав поміщиків через земельно-ліквідаційну комісію, яку у повіті очолював Гусаков, почалося у серпні-вересні 1918 р. Ці дії супроводжувалися повстанням селян в деяких селах у серпні 1918 р.

Гетьманська влада зустріла опір широкого спектру політичних сил в Україні — від російських монархістів до більшовиків. Діями Гусакова були незадоволені як українські соціал-демократи, які становили більшість у колегіальних органах, так і деякі із соратників, такі, наприклад, як генерал Петро Єрошевич, командир 2-го Подільського корпусу Армії Української Держави.

19 листопада 1918 року антигетьманське постання докотилося і до Вінниці. Генерал Єрошевич із повстанцями не воював. При спробі арешту Гусаков відстрілювався із особистої зброї, але після застосування гранат був все-таки заарештований. Подальша його доля невідома.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]