Гусеничний рушій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гусеничний рушій снігоболотохода «Ухтиш»
Принципова схема гусеничного рушія:
1. Лінивець (напрямне колесо)
2. Підтримувальний коток
3. Тягове колесо
4. Опорний коток
5. Гусениця

Гу́сеничний[1] (плазуно́вий)[2] рушій — рушій самохідних машин, в якому тягове зусилля створюється за рахунок перемотування гусеничних стрічок. Гусеничний рушій забезпечує підвищену прохідність. Велика площа дотику гусениць з ґрунтом дозволяє забезпечити низький середній тиск на ґрунт — 11,8-118 кН/м² (0,12-1,2 кгс/см²), тобто менше тиску ноги людини. Тим самим досить відчутно зменшується занурення гусеничного рушія в ґрунт.

Історія[ред. | ред. код]

Паровий плуг Хівкота представлений у 1837

Винахідником гусеничного рушія вважається Річард Еджуорт[en] (1770).

Британський інженер Джордж Кейлі запатентував 1825 гусеничний хід (англ. universal railway).

Польський математик і винахідник Юзеф Вронський в 1830-х спроєктував гусенечний транспортний засіб, щоб конкурувати зі залізницею.[3]

12 березня 1837 штабс-капітан російської армії Дмитро Андрійович Загряжський подав у Міністерство фінансів клопотання про видачу йому патенту на екіпаж з плосколанковою металевою гусеницею. У протоколі комісії, що розглядала пропозицію винахідника, говориться: «з наданих Загряжським опису та креслеників цього винаходу видно, що біля кожного звичайного колеса, на яких котиться екіпаж, обводиться залізний ланцюг, що натягається шестикутними колесами, які перебувають попереду звичайного. Боки шестикутних коліс дорівнюють ланкам ланцюга, ланцюги оці замінюють певною мірою залізницю, надаючи колесу завжди гладку і тверду поверхню». У жовтні 1837 року патент був виданий. Промисловці не зацікавилися і не оцінили переваг гусеничного ходу, а Д. А. Загряжський, не маючи коштів, не зміг реалізувати свій винахід, і в 1839 році патент був анульований.

1901 Елвін Ломбард[en] створив перший комерційно вдалий транспортний засіб на гусеничному рушієві. 23 липня 1904 був запатентований схожий транспортний засіб.

Будова гусеничного рушія[ред. | ред. код]

Тягове колесо
Частково зібраний японський танк Чі-Ну

Типи гусеничного рушія[ред. | ред. код]

  • З підтримувальними котками, заднім тяговим колесом і вільними лінивцями.
  • Без підтримуючих котків із заднім розташуванням тягових коліс.
  • З підтримуючими котками, передніми тяговим колесом і несучим лінивцем.
  • Без підтримуючих котків з переднім тяговим колесом.

Недоліки гусеничного рушія[ред. | ред. код]

  • Швидкий знос тертьових деталей (вушка, пальці)
  • Поломки траків при нерівномірному навантаженні
  • Потрапляння снігу і каменів між гусеницями і котками

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Антонов О. С. Армейские гусеничные машины. Часть 2. 1964.
  • Бархударов. Танки, основы теории и конструкции. 1968.
  • Чобиток В. О., Данков О. В., Брижинев Ю. Н. и др. Конструкция и расчет танков и БМП. Учебник. — М.: Воениздат, 1984. — 376 с.
  • Буров С. С. Конструкция и расчет танков. — М.: ВА БТВ, 1973. — 603 с.
  • Подвижность танков и конструктивные пути её обеспечения. 1980.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ГУСЕНИЧНИЙ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 11 січня 2023. 
  2. Гусеничный // Російсько-українські словники на R2U.
  3. Josef-Maria Hoëné de Wronski. Архів оригіналу за 11 серпня 2009. Процитовано 30 травня 2009.