Густаво Валькарсель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Густаво Валькарсель
ісп. Gustavo Valcárcel
Народився 17 грудня 1921(1921-12-17)
Арекіпа, Перу
Помер 3 травня 1990(1990-05-03) (68 років) або 3 травня 1992(1992-05-03)[1] (70 років)
Ліма, Перу
Країна  Перу
Діяльність журналіст, поет
Знання мов іспанська
Жанр поезія, роман і есей
Партія American Popular Revolutionary Alliance.d

Густа́во Валька́рсель Вела́ско (ісп. Gustavo Valcárcel Velasco; *17 грудня 1921(19211217), Арекіпа, Перу — 3 березня 1990, Ліма, Перу) — перуанський письменник, поет, публіцист, історик, журналіст, редактор, політичний і громадський діяч. Лауреат Національної літературної премії Перу (1948).

З життєпису[ред. | ред. код]

Навчався в Лімі у салезіанів (1928-1939). У 1939 році вступив до Університету Сан-Маркос, вивчав літературу.

У студентські роки брав активну участь у діяльності Американського народно-революційного альянсу. Зазнав переслідувань з боку правлячих кіл Перу. У результаті університетську освіту здобув лише 1947 року.

У 1950 році заснував часопис «Ідея» (Idea).

За політичну діяльність у 1951 році був вигнаний із країни. До 1957 року жив на еміграції в Мексиці, де присвятив себе журналістиці, співпрацював із прогресивною пресою.

Член Перуанської Комуністичної партії починаючи від 1955 року.

1957 року, після відновлення демократії, повернувся до Перу.

Редактор літературних та публіцистичних часописів Idea (1950-1951), Horizonte (1953-1954), газет Perú Popular (1959-1960), Frente (1962) та Unidad (1962—1963), органу ЦК Перуанської комуністичної партії.

Пізніше був кореспондентом радянського агентства друку «Новини» та редактором заснованого ним журналу Panorama Internacional (1969—1978).

З доробку[ред. | ред. код]

Августо Валькарсель — автор соціально-політичного роману «В'язниця» (La prisión, 1951), поетичних збірок «Кінець часу та троянди» (Confín del tiempo y de la rosa, 1948; Національна літературна премія), «Поеми вигнання» (Poemas del destierro, 1956), «Прошу слова» (1962), поеми «Ленін» (1967), нарисів (зокрема «СРСР: півстоліття непереможної революції», 1967), драми «Світанок у тумані» (El amanecer latente, 1960).

Основна тема творів — революція, боротьба за краще майбутнє.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Поеми
  • Confín del tiempo y de la rosa (1948), збірка з 28 сонетів
  • Poemas del destierro (1956)
  • Cantos del amor terrestre (1957)
  • Cinco poemas sin fin (1959)
  • Cuba sí, yanquis no (1961)
  • Pido la palabra (1965)
  • Poesía extremista (1967)
  • Pentagrama de Chile antifascista (1975)
Антології поезії
  • Sus mejores poemas (1960)
  • Poesía revolucionaria (1962)
Драма
  • El amanecer latente (1960)
Роман
  • La prisión (1951)
Інші твори
  • Apología de un hombre (1945)
  • La agonía del Perú (1952), хроніка
  • Artículos literarios (1960)
  • Ensayos (1960)
  • Reportaje al futuro (1963-1967), опис поїздки до Радянського Союзу
  • Breve historia de la revolución bolchevique (1967).
  • Perú. Mural de un pueblo (1965)
  • Canción de amor para la papa (1988).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.

Джерела, література і посилання[ред. | ред. код]

  • Энциклопедический справочник «Латинская Америка». — М.: Советская Энциклопедия. Главный редактор В. В. Вольский. 1979—1982. (рос.)
  • Gustavo Valcárcel, amor terrestre por Rosina(ісп.)