Густав Вайганд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Густав Вайганд
нім. Gustav Weigand
Gustav weigand.JPG
Народився 1 лютого 1860(1860-02-01)[1][2]
Дуйсбург, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія[3]
Помер 8 липня 1930(1930-07-08)[1][3][2] (70 років)
Бельгерсгайн, Лейпциг, Саксонія, Веймарська республіка[3]
Країна Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина
Діяльність мовознавець, викладач університету
Alma mater Лейпцизький університет
Науковий ступінь докторський ступінь[4]
Відомі учні Stoyan Romanskid
Знання мов німецька[1]
Заклад Лейпцизький університет
Членство Болгарська академія наук, Румунська академія і Macedonian Scientific Instituted

Вайганд Густав (нім. Gustav Weigand, 1 лютого 1860, м. Дуйсбурґ — 8 липня 1930, Бельгернгайн, поблизу Лейпцига) — німецький романіст і балканіст. Професор Лейпцизького університету.

1893 заснував Інститут румунської мови та його науковий орган «Jahresbericht des Institut fur rumänische Sprache zu Leipzig» («Річний звіт Інституту румунської мови в Лейпцигу»), був редактором (до 1894) цього видання.

У 19251930 редагував науковий журнал «Balkan-Archiv» («Балканський архів»).

Вивчав українські говори Буковини і Бессарабії (праця «Діалекти Буковини й Бессарабії»), досліджував лексику та етнографію румунських вівчарів. Його праця «До термінології молочного господарства» (1910) має важливе значення для дослідження лексики українських говорів району Карпат.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]