Густав Олізар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Олізар Густав-Генрик-Атаназій Пилипович
Олизар Густав.jpg
Народився 3 травня 1798(1798-05-03)
м.Коростишів
Помер 2 січня 1865(1865-01-02) (66 років)
м. Дрезден
Громадянство Flag of Poland.svg Польща
Діяльність автор, письменник
Alma mater Кременецький колегіум
Титул граф
Батько Олізар Пилип Нереуш
Родичі Людвіка Немирович Щитт
Дружина 1-ша: Кароліна де Моло
2-га: Юзефа Ожаровська
Діти від Кароліни де Моло: Кароль та Людвіка (18231882)
  • Herb Chorągwie Kmitów.PNG

Олізар Густав-Генрик-Атаназі Пилипович (3 травня 1798 — 2 січня 1865, Дрезден) — представник спольщеного українського роду Олізарів, київський губернський маршалок дворянства. Польськомовний поет (польск. Gustaw Henryk Atanazy Olizar).

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Народився у Коростишеві. Батько — підчаший Великого князівства Литовського Пилип Нереуш Олізар, мати Людвіка Немирович Щитт.

Дитинство Густава пройшло без матері — вона рано померла, тому його вихованням і навчанням займалися спочатку гувернанти.

Навчався в Житомирській гімназії, з 1808 — в Кременецькому ліції, директором якого був Тадей Чацький, але не закінчивши курсу поїхав в Італію супроводжуючи хворого батька.

В Італії знайомиться з сестрою Наполеона — княгинею Поліною Боризе, яка хотіла використати молодого графа для втечі від австрійської влади, під наглядом якої перебувала. Та Густав не пішов на цю авантюру.

Однак йому не вдалося уникнути іншої: одруження на придворній дамі сестри Імператора графині Кароліні де Моло.

Дорогою додому з Італії помирає його батько. Густав одержує у спадок Коростишівський маєток. Однак тут його сімейне життя не склалося. І у 1819 р. (хоч мав уже сина і доньку) через погані відносини з батьками дружини змушений був розлучитися.

У цей період Густав особливо багато спілкується із творчою інтелігенцією, читає польську і західно-європейську літературу.

Дружні стосунки склалися у нього із відомим польським літератором того періоду генералом Крупинським та Алоїзом Фелінським. Саме Алоїз заохотив Густава до написання віршів і допомагав йому у цьому.

З 1814 року жив в Кременці, в 1821 році вибраний волинським губернським маршалом, але не затверджений губернатором, в тому ж році вибраний київським губернським маршалом та займав цю посаду до 1825 року. Масон, член ложі «Цілковита таємниця» в Дубно та «Увінчана доброчесність».

4 січня 1826 року був арештований в Києві та доставлений чиновником особливих доручень Данилов в Петербург на головну гауптвахту 21 січня, цього ж дня був переведений в Петропавлівську фортецю («присылаемого г[рафа] Олизара содержать строго, но хорошо») в № 12 Кронверкської куртіни.

Під час польського повстання 1830–1831 висланий в Курськ, в 1832 році виїжджає до Італії, а 1836 повертається. Жив в своїх помістях в Коростишеві та Горинці. Після польського повстання 1863 року виїжджає до Дрездена, де і померає.

Перша жінка — з 1814 року сардинського міністра гр. Кароліна де Моло. Діти: Кароль та Людвіка (1823–1882) Друга жінка — з 1830 гр. Юзефа (Жозефіна) Ожаровська. В 1824 сватався до М. Н. Раєвської (пізніше жінка С. Г. Волконського), але отримав відмову.

Брат Нарциз (17941862), під час повстання 1830–1831 сенатор каштелян Царства Польського, пізніше в еміграції.

Автор збірок віршів «Spomnienia G. О.» (Вільно, 1840-42) та «Pielgrzymki» (в «Atheneum» Крашевського, 1840, т. 3)[1].

Густав неодноразово зустрічався з О. С. Пушкіним. Вірш О. С. Пушкіна «Графу Олізару» написаний в 1824 році в якому закликає до миру і єднання між російським і польськими народами, а також відкриває співчуття нерозділемону коханню Олізара до Марії Раєвської (Волконської).

Також йому пощастило познайомитися із видатним французьким письменником Оноре де Бальзаком, у якого в березні 1850 р. був за боярина на вінчанні з графинею Евеліною Ганською в Бердичеві.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Олизар // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • ДАРФ, ф. 48, оп. 1, д. 71; ф. 109, 1 експ., 1826 р., д. 61, ч. 198.
  • Bolesław Łopuszański. Olizar Gustaw Henryk Atanazy, pseud. Anastasios, A. Filipowicz (1798–1865) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — Tom XXIІІ/…, zeszyt …. — S. 808–810. (пол.)