Густав фон Ферст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Густав фон Ферст
Gustav Friedrich Julius von Vaerst
Bundesarchiv Bild 101I-787-0502-34A, Generaloberst von Arnim und General von Vaerst.jpg
Народився 19 квітня 1894(1894-04-19)
Майнінген, Landkreis Meiningen[d], Німеччина
Помер 10 жовтня 1975(1975-10-10) (81 рік)
Штокгайм, Рен-Грабфельд, Нижня Франконія, Баварія, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Учасник Перша світова війна
Військове звання генерал танкових військ
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
За поранення (нагрудний знак)
Срібний нагрудний знак «За танкову атаку» Нарукавна стрічка «Африка»

Густав Фрідріх «Фріц» Юліус фон Ферст (нім. Gustav Friedrich «Fritz» Julius von Vaerst; 19 квітня 1894, Майнінген — 10 жовтня 1975, Штокгайм) — німецький воєначальник, генерал танкових військ (березень 1943). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

Син професора Мюнхенського університету Густава фон Ферста і його дружини Еммеліни Гак. 15 липня 1912 року вступив фанен-юнкером в імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після війни продовжив службу в рейхсвері. Брав участь в анексії Австрії.

На початку Другої світової війни Ферст був командиром 2-ї стрілецької бригади 2-ї танкової дивізії. Учасник Польської, Французької, Балканської і Північноафриканської кампаній. З 7 грудня 1941 року — командир 15-ї танкової дивізії. Прибув у Африканський корпус 17 грудня і командував дивізією до поранення 28 травня 1942 року, в серпні, після лікування, повернувся до командування дивізією. З 31 серпня до 17 вересня 1942 року — в.о. командира Африканського корпусу. В кінці листопада 1942 року Ферст тяжко захворів і повернувся в Німеччину. Після лікування прийняв командування 5-ю танковою армією. 9 травня 1943 року здався в полон. Спочатку утримувався в США, потім був переведений у Велику Британію.

В 1947 році звільнений з полону, повернувся в Німеччину і вийшов на пенсію. Відіграв важливу роль у відновленні Червоного хреста в Штокгаймі.

Сім'я[ред. | ред. код]

30 серпня 1925 року одружився з баронесою Астор фон Свайне. В шлюбі народились син і 3 дочки.

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dieter Brosius: Geschichte der Familie Vaerst — von Vaerst. ISBN 3-7752-5851-5.
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn Verlag. Berlin. S. 139.
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 755.
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9