Очікує на перевірку

Гусєв Юрій Веніамінович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гусєв.
Гусєв Юрій Веніамінович
Гусєв Юрій Веніамінович
Гусєв Юрій Веніамінович
Посол України в Азербайджані
Нині на посаді
На посаді з22 лютого 2024
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрДенис Шмигаль
ПопередникВладислав Каневський
Генеральний директор Укроборонпрому
3 грудня 2020 — 27 червня 2023
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрДенис Шмигаль
ПопередникАйварас Абромавичус
НаступникГерман Сметанін
Голова Херсонської ОДА
13 липня 2019 — 3 грудня 2020
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрВолодимир Гройсман
Олексій Гончарук
Денис Шмигаль
ПопередникДмитро Бутрій (в. о.)
НаступникСергій Козир
Народився15 листопада 1979(1979-11-15) (44 роки)
Коростишів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Відомий якполітик
КраїнаСРСР і Україна
Alma materХерсонський національний технічний університет
Політична партіяСлуга народу
Дітисин і донька
Професіяекономіст
 Медіафайли у Вікісховищі

Гусєв Юрій Веніамінович (нар. 15 листопада 1979(19791115), м. Коростишів (Житомирська область) — український політик, громадський діяч, дипломат[1], Надзвичайний і Повноважний Посол України в Азербайджані з 22 лютого 2024 року[2], ексзаступник Міністра оборони України (2014—2016). Голова Херсонської обласної державної адміністрації з 13 липня 2019 по 3 грудня 2020 року[3][4]. З 3 грудня 2020 до 27 червня 2023 року[5][6] — директор Укроборонпрому.

Був висунутий у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року у списку[7], але не продовжив участі у виборах[8].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]

1998—2002 — студент Херсонського Державного Технічного Університету, був студентським мером Херсона, головою Херсонської обласної молодіжної громадської організації «Молода нація».

З відзнакою закінчив магістратуру в Київському Національному Економічному Університеті, з відзнакою закінчив Херсонський Державний Технічний Університет за спеціальністю «фінанси». Завершив дві програми в Harvard Kennedy School (2011, 2017).[9]

2014 року захистив дисертацію з економіки в Центрі індустріальних проблем Національної Академії Наук (м. Харків). У 2018 захистив дисертацію з історії церкви в Чернівецькому православному богословському інституті.

Закінчив програми в Aspen Institute Kyiv.

Кандидат економічних наук, доцент, запрошений професор Військового Університету Нуева Гранада (Республіка Колумбія), доктор богословських наук.

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

27 червня 2023 року Указом Президента України звільнений із займаної посади[14].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Ініціатор Українського Клубу Реформаторів. Член спільнот Аспен. Член дорадчої ради[15] Центру лідерства Українського Католицького Університету.

До 17 червня 2019 р.[16] був президентом Міжнародного об'єднання «Земляцтво Херсонщини». Голова ради засновників Міжнародного центру стратегій оборони і безпеки.

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Співавтор монографії «Вітчизняна практика та світовий досвід СЕЗ і ТПР»[17].
  • Співавтор книги «Як зробити Україну успішною»[18].
  • Автор досліджень «Аналіз видатків сектору оборони в Україні у 2006—2016»[19] та «До питання демократичного цивільного контролю над ЗСУ»[20], «Стати ефективними та позбавитися зайвого або Навіщо нам потрібна е-революція держінституцій?»[21].
  • Володіє авторським правом на збірку віршів — «Незбагненність. Збірка віршів українця»[22].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Іменна вогнепальна зброя (2015)
  • Відзнака ГУР МОУ — медаль «За сприяння воєнній розвідці України» II ступеня (2015)
  • Пам'ятний нагрудний знак Міністра оборони України «Захиснику України» (2015)
  • Медаль Військової академії Королівства Іспанія «За заслуги» (2015)
  • Відзнака Військового Університету Нуева Гранада (Республіка Колумбія) (2018)
  • Галузева премія «Найкращий GR-спеціаліст 2018 року» за версією Української асоціації лобізму та GR (2018)
  • «Регіональний лідер року — 2019» за версією Загальнонаціональної програми Людина року (премія)

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, виховує сина та доньку. Захоплюється шахами та бігом (пробіг 2 півмарафони).

Мови

[ред. | ред. код]

Говорить українською, російською, англійською та французькою мовами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Гусєв Юрій Веніамінович. Студреспубліка (ru-RU) . Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
  2. ↑ Указ Президента України № 86/2024 від 22 лютого 2024 року «Про призначення Ю.Гусєва Надзвичайним і Повноважним Послом України в Азербайджанській Республіці»
  3. ↑ Херсонскую ОГА возглавит Юрий Гусев — Мост - Новости. most.ks.ua (рос.). 15 червня 2019. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
  4. ↑ Кабмін погодив вісім кандидатів на посади голів ОДА. Укрінформ. 26 червня 2019. Архів оригіналу за 28 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
  5. ↑ Кабмін змінить голову "Укроборонпрому" – ЕП. Українська правда. 26 червня 2023.
  6. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2023 року № 357/2023 «Указ Президента України від 27 червня 2023 року №357/2023 «Про звільнення Ю.Гусєва з посади генерального директора Державного концерну «Укроборонпром»»
  7. ↑ У першій десятці партії Зеленського люди зі штабу, борець і гендиректор 1+1 [Архівовано 10 червня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (9 червня 2019)
  8. ↑ Екс-заступник міністра оборони передумав іти в Раду від «Слуги народу» [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська правда (12 червня 2019)
  9. ↑ Гусєв Юрій Веніамінович. LB.ua. 25 лютого 2024. Процитовано 3 липня 2024.
  10. ↑ Це — Озиме Покоління [Архівовано 13 липня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (24 січня 2002)
  11. ↑ Кабмин принял отставку замминистра обороны Гусева. ZN.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
  12. ↑ Гусев, Юрий Венеаминович — ДОСЬЕ. dosye.info. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 13 квітня 2019.
  13. ↑ Указ Президента України № 532/2020 від 3 грудня 2020 року "Про призначення Ю.Гусєва генеральним директором Державного концерну «Укроборонпром». Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 3 грудня 2020.
  14. ↑ Зеленський звільнив керівника Укроборонпрому, Укрінформ, 27.06.2023
  15. ↑ Про нас. Центр лідерства УКУ (укр.). Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  16. ↑ Зеленский “спустил” в Кабмин 8 своих губернаторов. Украинская правда (рос.). Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
  17. ↑ Купити книгу Вітчизняна практика та світовий досвід СЕЗ і ТПР (В. Панченко, О. Чмир, Ю. Гусєв, В. Пила) - 978-966-8875-97-7 | Інтернет-магазин Yakaboo.ua. www.yakaboo.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  18. ↑ Купити книгу Як зробити Україну успішною. Серія розмов (Микола Давидюк) - 978-617-7173-98-3 | Інтернет-магазин Yakaboo.ua. www.yakaboo.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  19. ↑ Аналіз видатків сектору оборони в Україні: 2006-2016 роки. FEAO (укр.). 15 червня 2017. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  20. ↑ Демократичний цивільний контроль над Збройними Силами України. FEAO (укр.). 15 листопада 2018. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  21. ↑ Стати ефективними та позбавитися зайвого або Навіщо нам потрібна е-революція держінституцій?. glavcom.ua (укр.). Процитовано 6 липня 2019.
  22. ↑ Претендент на посаду голови Херсонської ОДА задекларував поезію. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гусєв_Юрій_Веніамінович&oldid=42963361