Гутиря Віктор Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гутиря Віктор Степанович
Гутиря Віктор Степанович.jpg
Народився 28 серпня (11 вересня) 1910(1910-09-11)
Синявське
Помер 21 жовтня 1983(1983-10-21) (73 роки)
Київ, СРСР
Діяльність науковець
Науковий ступінь член-кореспондент АН СРСР, академік АН УРСР
Партія КПРС
Нагороди Державна премія СРСРОрден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

Гутиря Віктор Степанович (29 серпня (11 вересня) 1910(19100911), с. Синявське, тепер Неклинівського району Ростовської області — 21 жовтня 1983) — радянський нафтохімік, академік АН Азербайджанської РСР (з 1949), член-кореспондент АН СРСР (з 1953), академік АН УРСР (з 1961). Член КПРС з 1940.

Закінчив (1932) Азербайджанський нафтовий інститут. 1938 — кандидат, 1938 — доктор хімічних наук, того ж року — професор. У 1932–1959 працював в Азербайджанському інституті нафтової промисловості, 1959–1963 — в Інституті хімії полімерів і мономерів АН УРСР.

Протягом 1963–1974 — віце-президент АН УРСР, з 1974 — працює в Інституті фізико-органічної хімії і вуглехімії АН УРСР.

Основні праці присвячені дослідженню нафти родовищ Азербайджану й України і розробці каталітичних процесів перетворення вуглеводнів.

Досліджував процеси каталітичного крекінгу й синтезу алюмосилікатних каталізаторів, вперше сформулював загальні положення про специфічні особливості каталізу на цеолітах.

Нагороджений 2 орденами Леніна, іншими орденами, медалями. Державна премія СРСР, 1942. Премія АН УРСР ім. Л. В. Писаржевського 1976.

Посилання[ред. | ред. код]