Гуцаленко Микола Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Віталійович Гуцаленко
UA-OF(D)-HOR-GSB-H(2015).png Молодший лейтенант
Гуцаленко Микола Віталійович.jpg
Загальна інформація
Народження 19 грудня 1991(1991-12-19)
Первомайськ
Смерть 23 лютого 2017(2017-02-23) (25 років)
Дніпро
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Роки служби 2014—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
79 ОДШБр к.svg
 79 ОДШБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня
Майстер спорту України

Мико́ла Віта́лійович Гуцаленко (19 грудня 1991 — 23 лютого 2017) — український військовик, командир 2-го десантно-штурмового взводу 3-ї роти 1-го батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, молодший лейтенант. Майстер спорту України з веслування.

Почесний громадянин міста Первомайська Миколаївської області (2018).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Первомайську Миколаївської області. З дитинства захоплювався веслуванням, тренувався у Первомайській ДЮСШ у тренера Олександра Федорченка.

У 2005 році вступив до Миколаївського вищого училища фізичної культури (тренер — Олександр Шевченко), а після його закінчення — до Національного університету кораблебудування, якого так і не закінчив. Протягом восьми років входив до складу збірної Миколаївської області. У складі байдарки-двійки разом з Андрієм Сачковським виконав норматив майстра спорту. На чемпіонаті України 2014 року на байдарці-двійці в парі з Вадимом Деревинським посів третє місце з марафону.

У 2014 році залишив навчання в університеті і вступив до війська. Пройшов щаблями військової кар'єри від солдата до командира взводу, молодшого лейтенанта. Брав участь в обороні Донецького аеропорту, боях під Мар'їнкою, на Савур-могилі.

21 лютого 2017 року отримав важке поранення у зоні проведення АТО в районі Авдіївки, внаслідок чого впав у кому. Шпиталізований до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні. Помер 23 лютого 2017 року. Похований в Миколаєві.

Нагороди[ред. | ред. код]

«За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.12.2015)[1].

«За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (10.04.2017, посмертно)[2].

Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі» 2-го ступеня.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]