Гуцалюк Любослав Михайлович
| Любослав Гуцалюк | ||||
|---|---|---|---|---|
| Liuboslav Hutsaliuk | ||||
| При народженні | Любослав Михайлович Гуцалюк | |||
| Народження |
2 квітня 1923 Львів | |||
| Смерть | 16 грудня 2003 (80 років) | |||
| Нью-Йорк | ||||
| Національність | українець | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Жанр | урбаністичне малярство | |||
| Навчання | мистецька студія Едварда Козака, Вища Художня Школа Купер Юніон | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | експресіонізм | |||
| Роки творчості | 1946—1999 | |||
|
| ||||
Любослав Гуцалюк (англ. Liuboslav Hutsaliuk; 2 квітня 1923, Львів — 16 грудня 2003, Нью-Йорк) — український художник-експресіоніст[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 2 квітня 1923 року у Львові. Був поранений у роки Другої світової війни, ветеран дивізії «Галичина».
У 1946—1949 роках навчався в мистецькій студії Едварда Козака у Берхтесгадені (Німеччина).
1949 року емігрував до США, де навчався у 1949—1954 роках у Вищій Художній Школі Купер Юніон (англ. Cooper Union School of Art) у Нью-Йорку.
Обраний почесним членом Академії «Кампанелла» в Римі (Campanella Academy), яка нагородила його в 1970 році срібною медаллю за визначні досягнення в малярстві.
1990 року переніс інсульт, знайшов в собі сили сили видужати та продовжити малювати, виставляти свої роботи. В 1999 році в Українському Інституті Америки відбулася остання велика індивідуальна виставка Любослава Гуцалюка, видано кольоровий каталог з численними репродукціями його робіт.
В останні роки життя через недугу та пережиту родинну драму (несподівана втрата дружини Ренати та одинокого сина Яреми) вже не створює робіт. Митець помер у Нью-Йорку в будинку для літніх людей 16 грудня 2003 року. Поховано 23 грудня на українському цвинтарі св. Андрія Первозваного в Саут-Баунд-Бруці (Нью-Джерсі)[2].
Мистецька діяльність[ред. | ред. код]
Перша індивідуальна виставка Гуцалюка відбулась в 1954 році після закінчення мистецької школи Купер Юніон. Згодом 17-24 грудня 1956 року проходить перша велика самостійна виставка в Парижі. Ще перед відкриттям другої паризької виставки в 1959 році 23 картини з 25, призначених для показу, були придбані власником галереї в Бергамо для проведення восени виставки в Італії[3].
Часом людина питає сама себе, чи продажа образів взагалі була дійсним успіхом, чи радше я просто малював під смак публіки? Все ж таки я думаю, що я працював, щоб задоволити передусім самого себе; чи радше не так задоволити, як виявити те, що в мені сидить.
— З листа Любослава Гуцалюка[3]
З 1956 року протягом 10 років відбуваються 3 самостійні виставки в Парижі, 5 — у Нью-Йорку, по одній у Мілані та Торонто[4].
Був членом таких мистецьких угрупувань як Audubon Artists (США), La Société des Artistes Indépendants de Paris та Об'єднання Мистців Українців в Америці.
Гуцалюк малював олійні картини у жанрі експресіонізму, а також гуаші та акварелі. Домінанта творчості — урбаністичні сюжети[5].
Гуцалюк малює, так би мовити, тільки дахи та фасади домів. Він старається якнайбільше уникати всіх живих кольорів. Як можна зацікавити нас таким невдячним сюжетом, трактованим майже виключно в сірій манері? Це його секрет!
— Журнал «L'Amateur d'Art»[3]
Картини митця знаходяться в художніх колекціях у Франції, Великій Британії, Італії, Канади та США.
...його твори освітлені внутрішньою радістю, майже щирою наївністю. Гармонійна фантазія і відвага спокою Гуцалюка підтверджує дух, що переважає на його полотнах.
— П'єр Імбург[4]
Крім живопису Любослав Гуцалюк працював у графіці, в основному в книжковій. Плідно співпрацював з журналом сатири та гумору «Лис Микита». Його мистецькі огляди публікувалися в газеті «Свобода» та журналі «Сучасність».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Певний Б. П., Мацько В. П. Словарна стаття «Гуцалюк Любослав Михайлович» [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // «Енциклопедія сучасної України»
- ↑ «Помер Любослав Гуцалюк» // «Свобода», ч. 1, 2 січня 2004, с. 19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2012.
- ↑ а б в Кузьмович М. «Небачена виставка» // «Свобода», ч. 140, 23 липня 1959, с. 3 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2012.
- ↑ а б Лавріненко «Напереломі від ніжної юности до суворої мужности» // «Свобода», ч. 225, 6 грудня 1966, с. 3 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2012.
- ↑ Титла Б. «Вінок на могилу Любка Гуцалюка» // «Свобода», ч. 7, 13 лютого 2004, с. 29 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
- Гуцалюк Любослав // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Про Любослава Гуцалюка на сайті «Artfira» [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.]
- Некролог та біографія Любослава Гуцалюка [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- «Лис Микита» — гумористичний журнал української діаспори в США, який почав видаватися з 1951 року
- Любослав Гуцалюк. Олія 1956—1964. Каталог виставки [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Філадельфія : Об'єднання Мистців Українців в Америці, 1965. — 8 с.
- Терем, № 7. Номер про Любослава Гуцалюка. Детройт, Інститут української культури, 1981. [Архівовано 2 грудня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
