Михайло Гуцуляк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гуцуляк Михайло)
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Гуцуляк
Народився 15 липня 1894(1894-07-15)
с. Новоселиця, Королівство Галичини та Володимирії, тепер Україна
Помер 28 вересня 1976(1976-09-28) (82 роки)
Канада м. Ванкувер, Канада
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща ПольщаКанада Канада
Національність українець
Діяльність історик, географ, громадський діяч
Alma mater Львівський університет (1916—1918)
Віденський університет (1923—1926)
Посада голова осередку Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка (м. Ванкувер).
Звання ZUNR coa.svg чотар УГА
Діти Ераст Гуцуляк

Михайло Гуцуляк (15 липня 1894, с. Новоселиця, тепер Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна — 28 вересня 1976, м. Ванкувер, Канада) — український історик та географ, доктор географічних наук, громадський діяч, член ВУАН та Українського історичного товариства, голова осередку Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка у Ванкувері.

Біографія[ред.ред. код]

Михайло Гуцуляк народився 15 липня 1894 року в Галичині у селянській родині.

Початкову освіту здобув у народних школах Новоселиці та Снятина; середню — в гімназіях у Коломиї та Вижниці, закінчивши останню 1916 року.

Вищу освіту здобував на юридичному факультеті у Львівського університету (1916—1918). У цих роках і був членом комітету виконавців Листопадового чину.

За Українсько-польської війни 19181919 —хорунжий УГА, а з 26 липня 1919 року — чотар. Потрапив до польського табору інтернованих військ у Тухолі. З початком 1921 року повернувся у Новоселицю.

У 19231926 роках продовжував вищу освіту на філософському факультеті Віденського університету, яку й завершив докторатом географічних наук.

З жовтня 1926 викладав історію та географію в Рівненській українській гімназії, яку згодом очолив. На цій посаді перебував до 1939 року. Опісля став керівником торговельних шкіл у Калуші (1941) та Самборі (1944); того ж 1944 року за його ініціативи у Відні відкрито українські гімназії та дві народні школи.

З 1945 по 1948 зі сім'єю перебував у таборах для переміщених осіб у Карлсфельді (під Мюнхеном) та в Берхтесгадені. Улітку 1948 року емігрував разом з родиною до канадського Ванкувера.

У Ванкувері М. Гуцуляк заснував Асоціацію українських вчителів, а 1954 року — «Комітет поширення української книжки». Його стараннями створено відділ (пізніше — осередок) Наукового товариства імені Шевченка, який він і очолював.

Помер 28 вересня 1976 року у Ванкувері.

Науковий здобуток[ред.ред. код]

Михайло Гуцуляк є автором низки історико-географічних праць з історії та географії Західної України, Канади та Аляски. Написав книгу спогадів, видану у Києві 1993 року його сином Ерастом Гуцуляком.

Основні праці:

  • Гуцуляк М. Українець — співтворець кордонів Канади й Аляски [П.Полетика]. — Ванкувер; Торонто, 1967.
  • When Russia was in America: The Alaska Boundary Treaty Negotiations, 1824—1825 and the Role of Pierre de Poletica. — 1971.
  • Гуцуляк М. Перший листопад 1918 на західних землях України за спогадами і життєписами членів комітету… — Ванкувер, 1973.
  • Гуцуляк М. Перший листопад 1918 на західних землях України за спогадами і життєписами членів комітету… — Київ, 1993.
  • Гуцуляк М. Про близьке — здалека: Рівенська Укр. Гімназія 1923—1939. — Ванкувер, 1976.
  • Гуцуляк М. Чи сказав правду вітер?..: Спомини, писані в Канаді понадвечір життя. — К., 1996.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Завдяки його старанням у м. Вікторія (Британська Колумбія) встановлено пам'ятник досліднику Канади, українцю Петру Полетиці.

Займався колекціонуванням і власну колекцію творів гуцульського мистецтва заповів Канадському державному музею в Оттаві.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Про автора книжки «1-й листопад» // Християн. голос. — 1976. — 31 жовт.
  • Домашевський М. Історія Гуцульщини. — Т.2. — Чикаго, 1985
  • Гуцуляк Е. «… Стараюся в різні способи допомагати своїй Україні» / Вела розмову В.Пащенко // Україна. — 1994. — № 10.
  • Життєпис // Гуцуляк М. Перший листопад 1918… — К., 1993
  • Слабошпицький М. Листопадовий чин М.Гуцуляка // Україна. — 1994. — № 10
  • Логвиненко О. Вітер з України став долею емігранта М.Гуцуляка // Літ. Україна. — 1997. — 23 жовт.
  • Погребенник Ф. Надвечірні спогади М.Гуцуляка // Визв. шлях. — 1997. — № 12
  • Поліщук Я. Рівне. Мандрівка крізь віки: Нариси історії міста. — Рівне, 1998.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]