Гюнтер Ферхойген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґюнтер Фергойґен
Günter Verheugen
Ґюнтер ФергойґенGünter Verheugen

Flag of Europe.svg Єврокомісар з питань підприємництва та промисловості
Час на посаді:
22 листопада 2004 — 11 листопада 2004
Президент   Жозе Баррозу
Попередник Ян Фіґель
Оллі Рен (підприємництво та інформаційне суспільство)
Наступник Антоніо Таяні (промисловість та підприємництво)

Flag of Europe.svg Єврокомісар з питань розширення
Президент Романо Проді
Попередник посаду засновано
Наступник Оллі Рен

Народився 28 квітня 1944(1944-04-28) (70 років)
Flag of German Reich (1935–1945).svg Бад-Кройцнах, Німеччина
Громадянство Німеччина Німеччина
Політична партія

Ґю́нтер Ферго́йґен (нім. Günter Verheugen, *28 квітня 1944 р., Бад-Кройцнах, Німецька Імперія, нині ФРН) — німецький політичний діяч, Єврокомісар з питань розширення в 1999-2004 роках та Єврокомісар з питань підприємництва і промисловості в 2004-2010 роках. Був також одним з п'ятьох заступників голови в першій Європейській Комісії Баррозу, яка складалася з 27 членів і строк повноважень якої тривав з 2004 до 2009 року. Із 2010 року є почесним професором Європейського університету Віадріна, що у Франкфурті-на-Одері. Із 2015 року очолює напрямок європейської інтеграції в Агентстві модернізації України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Бад Кройцнах, в західнонімецькій землі Рейнланд-Пфальц. Вивчав історію, соціологію та політологію в Кельнському та в Боннському університеті. Відразу після його закінчення в 1969 р. був завідувачем відділу зв'язків з громадськістю МВС в уряді Ганса-Дітріха Геншера, а в 1974 році разом зі своїм начальником перейшов у Міністерство закордонних справ. Був генеральним секретарем ВДП Німеччини (ліберали) у період з 1978 по 1982 рік. Залишив ВДП з багатьма ліволіберальними членами партії в 1982 році з причини виходу ВДП з уряду канцлера Гельмута Шмідта. У тому самому році вступив до СДПН (соціал-демократи).

У 1983 році Ферхойген став депутатом федерального парламенту.

Був членом комітету з міжнародних відносин з 1983 по 1998 рік. У 1987 р. Віллі Брандт призначив Гюнтера головним редактором партійної газети Vorwärts (Вперед)[1]. У 1992 р. головував у Спеціальній комісії ЄС. З 1994 по 1997 рік був заступником голови парламентської групи СДПН. З 1997 року головує в Комітеті з питань миру, безпеки та роззброєння Соціалістичного інтернаціоналу[2]. З 1998 року і до призначення Комісаром ЄС з питань розширення Євросоюзу в 1999 році обіймав посаду першого заступника міністра в міністерстві закордонних справ за уряду Йошки Фішера. За час його перебування на посаді Єврокомісара з розширення в Європейській Комісії Проді десять нових держав Європи стали членами ЄС в 2004 році. У Комісії, сформованій наступником Проді Баррозу став Єврокомісаром з підприємництва та промисловості. Його також було підвищено до статусу одного з п'ятьох віце-голів Комісії.

5 листопада 2004 р. під час прес-конференції Ферхойген відзначив, що майбутнім прем'єр-міністром Румунії буде Мірча Джоане (з Соціал-демократичної партії Румунії) та що Румунія закінчить переговори з ЄС лише за чотири дні до румунських парламентських і президентських виборів 2004 року. Після цього румунські журналісти звинуватили його у втручанні в політику Румунії.

Як Комісар він заявив про бажання скоротити тяганину, особливо з метою спрощення діяльності малого та середнього підприємництва. Він також виділяє наукові дослідження та інновації як «ключі-близнюки до майбутньої конкурентоспроможності»; окреслює свої пріоритети як: ефективніша регуляторна база, сучасна промислова політика, малі і середні підприємства та нововведення. З метою сприяння конкурентноздатності він виклав три напрямки політики на основі міжнародних договорів: «Конкурентоспроможність і поліпшення бізнес-середовища» (ст. 157), «Оформлення й управління внутрішнім ринком на продукцію» (ст. 28 і 95) та «Рамкові програми інновацій і наукових досліджень» (Розділ XVIII).[3]

Комісар активно включився в роботу над директивами з реєстрації, оцінки, дозволу і обмеження хімічних речовин та забезпеченням їх сумісності з Лісабонською стратегією.[4] Він передбачає запровадження єдиного патенту в Євросоюзі до 2012 року, адже заявка на патент торкається 24 млн малих і середніх підприємств в Європі, що в середньому в 11 разів більше, ніж у Сполучених Штатах.[5]

У відповідь на відмову таких країн як США і Австралія підписати Кіотський протокол, Ферхойген попросив Голову Єврокомісії Баррозу подивитися, чи дійсно ЄС міг би впровадити податки на вироби, що імпортуються з тих країн, які не взяли на озброєння політику низьковуглецевої економіки (врегулювання митних зборів).[6]

Діяльність[ред.ред. код]

Комісаріат Європейського Союзу з питань розширення[ред.ред. код]

У 1999 році Ферхойген став вропейським комісаром з розширення в комісії Романо Проді. Під час діяльності Ферхойгена на даному посту в Євросоюз були прийняті 10 східноєвропейських держав. У 2004 році він виступав за приєднання до ЄС Туреччини.

Комісаріат Європейського Союзу з питань підприємництва та промисловості[ред.ред. код]

Ґюнтер Ферхойген з 22 листопада 2004 року по 9 лютого 2010 року займав посаду комісара з розвитку промисловості та підприємництва та Голови Європейськоъ економічної трансатлантичної ради. Він був віце-президентом Комісії протягом цього періоду перебування Баррозу на посту.

План Маршала для України[ред.ред. код]

У 2015 році очолив напрямок європейської інтеграції в Агентстві модернізації України[7], неурядової організації, що розробляє комплексну програму модернізації України та шукає інвестиційні ресурси для її реалізації[8].

В Агенції Ферхойген очолив галузевий підрозділ з рекомендацій проведення інституціональних реформ, спрямованих на інтеграцію України до ЄС і побудову громадянського суспільства. Разом із командою фахівців Ґюнтер Ферхойген займається напрацюванням програми розвитку української економіки, а також оцінкою потрібних обсягів фінансування[9].

Нагороди[ред.ред. код]

1982: Командорський Хрест за заслуги перед Італійською Республікою
1997: Федеральний хрест за заслуги 1-го класу
1997: Великий хрест ордена Вікторії
1997: Баварський Орден за заслуги
2000: Кавалер Зірки Румунії
2003: Наказ великого князя литовського Гедиміна
2004: Xirka GIEH ІЧ-Repubblika
2004: Великий хрест ордена Три зірки
2004: Великий федеральний Хрест Заслуги із зіркою
2004: Велика Золота Медаль зі стрічкою За заслуги перед Австрійською Республікою
2004: Командир із зіркою ордена За заслуги перед Угорської Республіки
2004: Наказ 1-го класу Білий Двічі Хреста
2005: Орден Хреста землі Марії 1-го ступеня
2009: Командир із зіркою Ордена за заслуги Республіки Польща
2010: Премія видавничої групи з малого та середнього бізнесу 'markt intern"

Примітки[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]