Гюнтер д'Алькен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гюнтер д'Алькен
Bundesarchiv Bild 101III-Theil-008-01, Gunter d'Alquen.jpg
Народився 24 жовтня 1910(1910-10-24)
Ессен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 15 травня 1998(1998-05-15) (87 років)
Менхенгладбах, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність журналіст
Володіє мовами німецька
Учасник Друга світова війна
Членство СС
Військове звання штандартенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Залізний хрест 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг II класу

Ґюнтер д'Алькен (нім. Gunter d'Alquen; 24 жовтня 1910, Ессен - 15 травня 1998, Менхенгладбах) - журналіст, головний редактор центрального органу СС - газети «Чорний корпус» (нім. «Das Schwarze Korps », 1 березня 1935 року - 8 травня 1945 року), штандартенфюрер СС (30 січня 1937 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Син торговця вовною і офіцера запасу Карла д'Алькена. Здобув освіту в реальній гімназії. У серпні 1925 року вступив в Гітлерюгенд, в грудні 1926 року - в СА, 27 серпня 1928 року - в НСДАП (квиток № 64 689), 10 квітня 1931 року - в СС (квиток № 8452). Активно друкувався в нацистській пресі, в тому числі в «Бремерской націонал-соціалістичної газеті» (нім. «Bremer Nationalsozialistischen Zeitung»), в 1931-1932 рр. - помічник редактора. З 1932 року - політичний оглядач «Völkischer Beobachter», що видавалася в Мюнхені, а з жовтня 1933 року - в Берліні. Одночасно в 1932-1943 рр. був керівним співробітником центрального видавництва НСДАП «Франц Ехерем» ( «Franz Eher Verlag GmbH»).

Ще в серпні 1933 року був притягнутий до роботи в СД, в жовтні 1933 року був звільнений з «Фелькішер Беобахтер» за критику політики НСДАП. Проте, в 1933-1945 рр. носив звання «політичного оглядача 1-го класу» в «Фелькішер Беобахтер». 1 березня 1935 року за підтримки начальника Головного управління СС Курта Віттйе був призначений рейхсфюрером СС Генріхом Гіммлером головним редактором щойно створеного центрального органу СС - газети «Das Schwarze Korps» і залишався на цій посаді до кінця війни, член імперського сенату культури.

Одночасно з 29 жовтня 1935 по 15 квітня 1943 року числився в штабі Головного управління СД.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

З початком Другої світової війни у ​​вересні 1939 року відправився на фронт в якості військового кореспондента 9-го піхотного полку. З 1 січня 1940 року - командир військово-інформаційної роти частин посилення СС. 1 березня 1940 вступив в «Лейбштандарт Адольф Гітлер» в чині унтерштурмфюрера резерву. З 1 квітня 1940 року по 7 листопада 1943 року - командир військово-інформаційного батальйону СС. 15 квітня 1943 зарахований в Особистий штаб рейхсфюрера СС, одночасно до 1 листопада 1944 року керував відділом військових кореспондентів у 2-й управлінській групі Головного оперативного управління СС. З 7 листопада 1943 по 1 вересня 1944 року - командир штандарта СС «Курт Еггерс». У квітні 1945 року призначений начальником відділу пропаганди Верховного командування Вермахту.

Після війни[ред. | ред. код]

Після закінчення війни жив у ФРН. Д'Алькен стверджував, що не знав про табори смерті. Засуджений до 10 років позбавлення волі.

Згідно даних британської розвідки, на початку 50-х років входив в змовницьки нацистську організацію «Гурток Наумана» - групу діячів епохи Третього рейху, які згуртувалися навколо колишнього статс-секретаря Імперського міністерства народної освіти і пропаганди Вернера Наумана, яка намагалася очолити неонацистський рух в ФРН і використовувати структури ВДП для проникнення нацистів в органи влади ФРН.

У липні 1955 року Берлінським судом по денацифікації був засуджений до грошового штрафу в розмірі 60 000 дойчмарок, позбавлення права на пенсію та позбавлення на 3 роки цивільних прав. д'Алькен був визнаний винним в тому, що граючи в системі СС значну роль, він займався пропагандою війни, расизму, цькуванням проти церкви і євреїв, закликав до вбивств. Після наступних з'ясувань щодо доходів д'Алькена від цієї його діяльності в січні 1958 року він був ще засуджений до грошового штрафу в розмірі 28 000 дойчмарок.

Наприкінці 1950-х років Д'Алькен став акціонером ткацької фабрики в Мюнхенгладбасі.

Він помер 15 травня 1998 року в Менхенгладбасі.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Провідний публіцист СС. Склав і видав велику кількість робіт, які прославляли діяльність загонів СС на Заході і Сході, в тому числі:

  • «СС. Історія, завдання і організація охоронних загонів НСДАП »(1939)
  • «Це перемога» (1940)
  • «Війська СС на Заході» (1941)

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Залесский К.А. СС. Охранные отряды НСДАП.. — М.: Эксмо, 2004. — С. 202-203. — 656 с. — ISBN 5-699-06944-5.
  • Вернер Аугустиновик, Мартин Моль (Werner Augustinovic, Martin Moll) «Гюнтер Далкен — пропагандист государства СС» («Gunter d’Alquen — Propagandist des SS-Staates»). В издании: Рональд Смелсер, Энрико Зиринг (Ronald Smelser, Enrico Syring) «СС: элита под знаком мёртвой головы» («Die SS: Elite unter dem Totenkopf»). — Падеборн, 2000. ISBN 3-506-78562-1
  • Kositza, Christian: 'Das Schwarze Korps. Die Zeitung der Schutzstaffeln der NSDAP. Organ der Reichsführung SS' über den Judeozid, Norderstedt 2013, ISBN 978-3-8482-2882-9.
  • Марио Цек (Mario Zeck) «Черный корпус. История и облик органа высшего руководства СС» («Das schwarze Korps. Geschichte und Gestalt des Organs der Reichsführung SS»). — «Max Niemeyer Verlag», Тюбинген, 2002. ISBN 3-484-34051-7  
  • Ян Брандт (Jan Brandt) «При самом строгом соблюдении формы. Руководство журнала СС „Das Schwarze Korps“» («Unter strengster Wahrung der Form. Die Führung der SS-Zeitschrift „Das Schwarze Korps“»). — «Frankfurter Allgemeine Zeitung», 7 мая 2005, с. 34.
  • Williamson, Gordon (2013). Die SS-Hitlers Instrument der Macht: Die Geschichte der SS von der Schutzstaffel bis zur Waffen-SS (in German). Neuer Kaiser Verlag. p. 244. ISBN 9783846820032.
  • Klee, Ernst (2003). Das Personenlexikon zum Dritten Reich (in German). S. Fischer. p. 13. ISBN 9783100393098.
  • Werner Augustinovic, Martin Moll: Gunter d’Alquen – Propagandist des SS-Staates. In: Ronald Smelser, Enrico Syring (Hrsg.): Die SS: Elite unter dem Totenkopf. Ferdinand Schöningh, Paderborn 2000, ISBN 3-506-78562-1.
  • Jan Brandt: Unter strengster Wahrung der Form. Die Führung der SS-Zeitschrift „Das Schwarze Korps“. (Memento vom 8. Juli 2008 im Internet Archive) In: Frankfurter Allgemeine Zeitung vom 7. Mai 2005, S. 34.
  • Christian Kositza: „Das Schwarze Korps. Die Zeitung der Schutzstaffeln der NSDAP. Organ der Reichsführung SS“ über den Judeozid. Books on Demand, Norderstedt 2013, ISBN 978-3-8482-2882-9.
  • Jochen Lehnhardt: Die Waffen-SS: Geburt einer Legende. Himmlers Krieger in der NS-Propaganda. Ferdinand Schöningh, Paderborn 2017, ISBN 978-3-506-78688-3.
  • Mario Zeck: Das schwarze Korps. Geschichte und Gestalt des Organs der Reichsführung SS. Max Niemeyer Verlag, Tübingen 2002, ISBN 3-484-34051-7.