Перейти до вмісту

Гюрджю Хатун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гюрджю Хатун
груз. გურჯი-ხათუნი Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася1227[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Грузинське царство[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла1286[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРумський султанат Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, член королівської родини Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний станаристократ[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадасултан Румаd Редагувати інформацію у Вікіданих
КонфесіяГрузинська православна церква і іслам Редагувати інформацію у Вікіданих
РідБагратіоні і Сельджуки Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоGhias ad-Dind Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиРусудан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриДавид VI Нарін Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зКей-Хосров II[1] і Pervâned[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиКей-Кубад II Редагувати інформацію у Вікіданих

Гюрджю Хатун (тур. Gürcü Hatun, груз. გურჯი-ხათუნი, при народженні Тамар, груз. თამარი, fl. 1227-1286) — грузинська царівна з роду Багратіонів.

Походження

[ред. | ред. код]

Дочка грузинської цариці Русудан та Гіас ад-Діна, в хрещенні Дмитра, онука султана Килич-Арслана II. Сестра короля Грузії Давида VI. При народженні названа Тамар (груз. თამარი) на честь своєї бабусі, цариці Тамари Великої[3]. Сестра грузинського царя Давида VI Наріна. Друга й улюблена дружина султана Кей-Хосрова II з яким вона одружилася після смерті Мухаммеда II з Хваразму в 1237 році[4][5]. Мати султана Кей-Кубада II, який правив у 1246—1257 рр. у складі тріумвірату разом з єдинокровними братами Килич-Арсланом IV і Кей-Кавусом II[6].

Правління

[ред. | ред. код]

Після вторгнення монголів і поразки в битві під Кесе-дагом у 1243 році Кей-Хосров II став монгольським васалом. А саму Тамар понизили в статусі і стали називати Гюрджю Хатун — «Пані грузинка». Після вбивства Кей-Хосрова II в 1246 році стала дружиною Перване[en] — сина султанського візира Мухаддиба ад-діна Алі ад-Дайламі та всесильного вельможу в Конійському султанаті[7]. Перейшла з православ'я в іслам. Вона протегувала науці та мистецтву і, зокрема, спілкувалася з відомим суфійським поетом Джалаледдіном Румі[8]. Вона також спонсорувала будівництво могили поета в Коні[9].

Ушанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У 638—642 роках (1240—1245) султан Кей-Хосров II карбував на монетних дворах Сіваса і Коньї дирхами — срібні монети із зображенням Лева і сонячного Ліка. Символ Лев і Сонце пізніше отримав широке поширення в ісламському світі (хоча його походження сходить до набагато раніших часів). Турецький дослідник сельджуцьких монет Толга Еркан (Tolga Erkan) прийшов до висновку, що Сонце — це Гюрджю Хатун, а Лев — сам султан[10][11].

Родина

[ред. | ред. код]

Гюрджю Хатун одружилася в 1237 році зі своїм кузеном-сельджуком султаном Кей-Хосровом II з яким вона одружилася після смерті Мухаммеда II з Хваразму[4]. У шлюбі народила сина Кей-Кубада II (султана у 1246—1257 роках).

Пізніше вона одружилася з вельможею Конійського султанату Перване Муін ад-Дан Сулейман[en] — сином султанського візира Мухаддиба ад-діна Алі ад-Дайламі[7]. У шлюбі народила сина Мехмед бея, який став спадкоємцем бея з Первана.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 https://sufism.org/library/articles/gurcu-hatun-and-lady-jacoba-mystic-cousins
  2. ↑ საქართველოს ბიოგრაფიული ლექსიკონი — 2001.
  3. ↑ ჯაველიძე ე., ქართული საბჭოთა ენციკლოპედია, ტ. 4, გვ. 579—580, თბ., 1979 წელი.
  4. 1 2 Georgia and the Anatolian Turks in the 12th and 13th Centuries by A.C.S. Peacock, Anatolian Studies, Vol. 56 (2006), pp. 127—146
  5. ↑ Cosmopolitanism and the Middle Ages, John M. Ganim, 51
  6. ↑ Коментар у кн. Афанасий Никитин.  — М. : Эксмо, 2019. — 439 с. — (Великие путешествия) — ISBN 978-5-04-106666-6. Архівовано з джерела 7 квітня 2022
  7. 1 2 Рейфилд, Дональд.  — М. : КоЛибри, 2017. — 605 с. — ISBN 978-5-389-12135-5. Архівовано з джерела 7 квітня 2022
  8. ↑ Коментар у кн. Фиш, Радий. Джалаледдин Р уми. — 2-е изд., испр. — М. : Наука, 1985. — 268 с.
  9. ↑ H. Crane "Notes on Saldjūq Architectural Patronage in Thirteenth Century Anatolia, " Journal of the Economic and Social History of the Orient, v. 36, n. 1 (1993), p. 18.
  10. ↑ Erkan, Tolga. Anadolu Selçuklu Sanatındaki İnsan Figürlerinin Uygurların Mağara Resimleri ve Gaznelilerin Duvar Resimleriyle Konu ve Biçim Yönünden Karşılaştırılması // Turkish Studies. — 2010. — C. 5, num. 3 (20 Temmuz). — DOI:10.7827/TurkishStudies.1243.
  11. ↑ Исаев В. Ю. Дискуссионные вопросы нумизматики // Нумизматика : журнал. — 2019. — № 45 (05). Архівовано з джерела 25 березня 2020. Процитовано 2 квітня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гюрджю_Хатун&oldid=48256171