Гюстав Флобер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гюстав Флобер
Gustave Flaubert
Gustave Flaubert.jpg
Народження 12 грудня 1821(1821-12-12)
  Руан
Смерть 8 травня 1880(1880-05-08) (58 років)
  Круасе
Інсульт
Поховання Cimetière monumental de Rouen[d]
Національність француз
Громадянство Flag of France.svg Франція
Alma mater Ліцей Корнель[d]
Мова творів французька
Рід діяльності письменник-романіст
Magnum opus: Мадам Боварі
Саламбо
Батько Achille Cléophas Flaubert[d]
Нагороди та премії
Кавалер ордена Почесного легіону
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Гюстав Флобер на Вікісховищі

Гюста́в Флобе́р (фр. Gustave Flaubert; 12 грудня 1821, Руан — 8 травня 1880, Круасе) — французький письменник. Автор романів «Пані Боварі» (1856) та «Саламбо» (1862). Флобер вплинув на літературу, привівши за собою до неї низку талановитих авторів, одним з яких був Гі де Мопассан.

Біографія[ред.ред. код]

Молодість та освіта[ред.ред. код]

Свідоцтво про народження Гюстава Флобера

Флобер народився 12 грудня 1821 у Руані (Rouen), в регіоні Seine-Maritime Франції, що у Верхній Нормандії. Він був другим сином хірурга Ашиля-Клеофа Флобера (1784—1846) та Анн-Жустін Каролін Флобер (уродженої Елеріо) (1793—1872). Флобер розпочав творити у дуже ранньому віці, близько 8 років, як стверджують деякі джерела. Він навчався у своєму рідному місті, доки не залишив його для того, щоб вивчати право у Парижі.

У Парижі Флобер поставився до навчання байдуже. Йому дуже не сподобалось місто. У нього з'явилось декілька знайомих, серед яких був і Віктор Гюго. Наприкінці 1840 року Флобер мандрував Піренеями та Корсикою. У 1846 році, після нападу епілепсії, він залишив навчання.

Особисте життя[ред.ред. код]

Залишивши Париж, Флобер повертається до маєтку Круасе і живе там із матір'ю. Ії маленький будиночок на березі Сени став його прихистком на решту життя. Флобер так і не одружився, оскільки не хотів обтяжувати мабутню родину своєю хворобою[1]. Він мав романтичні стосунки із поетесою Луїзою Коле (збереглося їх листування). Та розрив стосунків із нею змусив Флобера назавжди втратити потяг до романтики і шукати платонічного спілкування.

У 1846 Флобер подорожував Британією у компанії Максима дю Кана, що залишався справжнім другом все життя письменника. У 1846—1850 він здійснив довгу подорож до країн Середнього Сходу, а також відвідав Грецію та Єгипет. (У Бейруті Флобер захворів на сифіліс). У 1850 році письменник провів 5 тижнів у Константинополі, і після цього усамітнився у Круасе, лише зрідка навідуючись до Парижа та Лондона, де жила його коханка. Хоча 1858 року він відвідав Карфаген, аби продовжити дослідження Сходу задля «Саламбо».

Флобер був невтомним трудівником і часто скаржився у листах до своїх друзів на те, яка напружена у нього робота. Він був дуже близький із племінницею Каролін Комманвіл та вів дружнє листування із Жорж Санд. Зрідка відвідував паризьких знайомих, серед яких були Еміль Золя, Альфонс Доде, Іван Тургенєв, брати Едмон та Жуль де Гонкур.

1870-ті роки були дуже складними. Солдати пруської армії окупували його будиночок під час війни 1870 та у 1872. Згодом померла його мати. Флобер мав серйозні фінансові проблеми. Крім того, більшість свого життя він страждав від венеричних хвороб. Його здоров'я значно погіршилось. 1880 у віці 58 років Флобер помер від інсульту. Письменника поховали у сімейному склепінні на кладовищі у Руані. Пам'ятник великому письменникові був урочисто відкритий у музеї Руана 1890 року.

Кар'єра письменника[ред.ред. код]

Флобер хотів бути письменником з дитинства. У дев'ятирічному віці він перераховував романи, що хотів написати. Вів щоденник, у якому проявляється його критичне ставлення до суспільства, зокрема його саркастичний опис візиту короля.[1]

У ранньому періоді 30-40 років знаходиться у полоні "несамовитого романтизму". Пише такі твори "Танок смерті", "Мрії в пеклі", "Записки безумця".[1] У вересні 1849 Флобер закінчив першу версію роману «Спокуса Святого Антонія». Він читав роман вголос Луісу Буйє та Максиму дю Кану впродовж чотирьох днів, не дозволяючи їм переривати читання чи висловлювати свої думки, зауваження тощо. Наприкінці читання друзі порадили письменникові спалити рукопис у вогнищі і запропонували йому зосередитись на картинах повсякденного життя, а не на напівфантастичних постатях.

У 1850 році, повернувшись із Єгипту, Флобер почав працювати над «Мадам Боварі». Роман, написаний за 5 років, був виданий кількома випусками у «Рев'ю де Парі» 1856 року. Уряд жорстко розкритикував і письменника, і видавця, звинувачуючи їх у аморальності. Звинувачення лунали ще більше року, проте і Флобер, і видавець врешті були виправдані. Коли ж «Мадам Боварі» було видано книгою, читач її зустрів на подив дуже тепло.

У 1858 Флобер здійснив подорож до Карфагена, щоб зібрати достатньо матеріалів для наступного роману «Саламбо». Роман був закінчений у 1862 році після 4 років роботи. Наступна робота «Виховання почуттів» — це спроба автора змалювати власне дитинство, яка тривала 7 років. Зокрема, у романі описано європейські події 1848 року. Вона стала останнім романом письменника і була видана 1869 року.

Флобер написав драму «Претендент», щоправда, вона не мала успіху, та опублікував перероблену версію «Спокуси Святого Антонія» 1857 року. У 1877 році Флобер публікує у журналах повісті «Просте серце», «Іродіада» та «Легенда про Святого Юліана Милостивого», написані у перервах між роботою над романом «Бувар та Пекюше», що залишився незакінченим.

Блискучий стиліст, що багато років відшліфовував свою майстерність, Флобер дуже сильно вплинув на літературу в цілому, привів у літературу низку талановитих авторів, серед яких був і Гі де Мопассан.

Твори[ред.ред. код]

Пані Боварі[ред.ред. код]

Саламбо, Gaston Bussière, 1907 рік

«Пані Боварі» — це роман Гюстава Флобера про життя жінки, дружини лікаря Шарля Боварі Емми Боварі, яка мала позашлюбний зв'язок і намагалсь жити поза межами свого статку аби уникнути заяложеності та нікчемності життя у провінції. Хоча основний сюжет твору досить простий, навіть архетиповий, справжня майстерність роману полягає в його деталях та прихованих стилях. Флобер був відомий як майстерний перфекціоніст щодо свого письма, та завжди стверджував, що його мета — це знайти «le mot juste» (фр. слушне слово). Особливостю твору є трактування фабульної основи сюжету. Він вважав, що немає сюжетів гарних і поганих, а все залежить від його розробки, глибини проникнення в предмет і досконалості його художнього вираження.

Перший роман Флобера має підзаголовок "Етюд провінційних звичаїв", в українському виданні перекладени Лукашем як "Побут провінції".

Роман, який з'явився у часописі «La Revue de Paris» між 1 жовтнем та 15 груднем 1856 року, читачі зустріли звинуваченнями автора у непристойності твору. У січні 1857 року відбувся горезвісний суд, на якому автора було виправдано 7 лютого того ж року. Після цього роман став бестселером, коли його видали книжкою у травні 1857 р. Тепер твір вважається не тільки взірцем реалізму, але й одним із найвпливовіших творів, що коли-небудь були створені.

У 2007 році було проведено опитування щодо довершеності творів сучасних авторів, результати якого наведені у виданні «The Top Ten». Роман «Мадам Боварі» було визнано другим найвидатнішим після роману Льва Толстого «Анна Кареніна» твором сучасності.

Саламбо[ред.ред. код]

«Саламбо» — це історичний роман Гюстава Флобера, який з'явився у 1862 році. В ньому переплелись реальні та вигадані події. Дія роману відбувається напередодні повстання найманців проти Карфагену у 3-му столітті до н. е. Роман мав успіх серед французьких читачів, вплинув навіть на модні тенденції в одязі.

Виховання почуттів[ред.ред. код]

Наливайко Д. С. відзначає, що назва «Виховання почуттів» є калькою з російської, тоді як правильніше називати твір "Почуттєве виховання" чи "Сентиментальне виховання".[1] Вийшов 1869 року і був поверненням до "буржуазної сучасності", але відсунутою у 30-40 роки XIX ст. в часи юності письменника.

Див. також[ред.ред. код]

  • 11379 Флобер – астероїд, названий на честь письменника.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Флобер, Г. (2005). Пані Боварі / Роман, що започаткував нову прозу (передмова Наливайка Д.) (укр). Харків: Фоліо. с. 399. ISBN 966-03-2829 Перевірте значення |isbn= (довідка). 

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гюстав Флобер

Письменник Це незавершена стаття про письменника або письменницю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.