Гіацинт Ріґо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіацинт Ріґо
кат. Jacint Rigau-Ros i Serra
фр. Hyacinthe Rigaud
Autoportrait au turban (Perpignan).jpg
Автопортрет (1698)
Ім'я при народженні кат. Jacint Rigau-Ros i Serra
Дата народження 20 липня 1659(1659-07-20)
Місце народження Перпіньян
Дата смерті 27 грудня 1743(1743-12-27) (84 роки)
Місце смерті Париж
Національність каталонець
Громадянство Франція Франція
Жанр портрет
Напрямок бароко

Гіаци́нт Рі́ґо (кат. Jacint Rigau-Ros i Serra, фр. Hyacinthe Rigaud, *20 липня 1659, Перпіньян, Франція — †27 грудня 1743, Париж) — французький художник каталонського походження, найвизначніший портретист епохи Людовіка XIV. Малював як офіційні, репрезентативні, так і неофіційні портрети. Залишив декілька релігійних композицій. Видатний представник французького бароко.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Перпіньяні. В хрестини отримав дуже довге ім'я (Hiacint Francesc Vathias Pere Martyr Andreu Joan Rigau). В історію мистецтв увійшов під ім'ям у французькій фонетичній формі — Іасент Ріго, бо працював у Парижі і Версалі.

З 1681 року оселився в Парижі. Навчався в Академії. У 1682 році за визначні успіхи в живопису отримав Римську премію, вищу нагороду учня.

З 1700 року член Академії, з 1710 року її професор, з 1733 року — директор.

Помер у Парижі.

Загальна характеристика художньої манери[ред.ред. код]

Шарлота-Елізабета Пфальцська, маркіза Орлеанська
Худ. Г. Ріго, Жан-Батіст Дюкассе, вдалий пірат і адмірал короля Людовика XIV. Париж, Морський музей

Необхідність писати можновладців і нобілей, примусила художника укладатися в загально прийняті норми, канони парадного портрету, що були вироблені до нього і які він підтримував. Звідси розкішні перуки, величні пози особ, позбавлених величі в житті і особистої значущості, пишні костюми посадовців, розкішна драперія майже в кожнім портреті.

У Ріго перш за все треба дивитися на обличчя моделей, що розкажуть про портретованого найбільше. Бо багата драперія і розкішний колорит слугують для репрезентивних цілей, це барокове тло, барокове середовище доби. В обличчях він зберігає правдиву лінію реалізму, що йде від портретистів Іспанії, не лестивших моделям-можновладцям, реалізму художників північної Італії (сучасника Ріго Вітторе Гісланді та ін.). Тому товста модель товста і у Ріго, який не ховав зморшок на непривабливому обличчі чи подвійного підборіддя ні у маркіз, ні у архиєпископа Парижу. Він не робив привабливою непривабливу модель. Компліменти закінчувалися на одязі, з обличчя починалася сувора правда.

Важливою особливістю віртуозних портретів Ріго була здібність відтворення в гравюрі без втрати повноцінних мистецьких якостей. Портрети в гравюрі лише втрачали кольори, а не характеристики моделей. Завдячуючи портретам Ріго, можна побачити зовнішність багатьох колег майстра — художників Себастьяна Бурдона, П'єра Міньяра, гравера П'єра Древе, вченого секретаря Французької Академії наук Фонтенеля.

Гравюри з портретів Іасента Ріго[ред.ред. код]

Портрети колег[ред.ред. код]

Жіночі портрети Ріго[ред.ред. код]

Релігійні композиції Ріго[ред.ред. код]

Королівські особи[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Claude Colomer: La famille et le milieu social du peintre Rigaud. Éditioin Sinthe, Perpignan 1973 (Connaissance du Roussillon; 2).
  • Stéphan Perreau: Hyacinthe Rigaud (1659-1743). Le peintre des rois. Nouvelles Presses du Languedoc, Montpellier 2004, ISBN 2-85998-285-X.
  • Гос. Эрмитаж. Картинная галерея, каталог 1, Л, «Аврора», 1976

Посилання[ред.ред. код]