Гіберніан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шотландія «Гіберніан»
logo
Повна назва Hibernian Football Club
Прізвисько Hibs;
Hibees;
The Cabbage
Засновано 1875
Населений пункт Единбург, Шотландія Шотландія
Стадіон Істер Роуд
Вміщує 20 421
Власник Шотландія сер Том Фармер
Президент Шотландія Род Петрі
Головний тренер Англія Алан Стаббс
Ліга Прем'єршип
2017-18 4-те Прем'єршип
Домашня
Виїзна
Запасна

«Гіберніан» (англ. Hibernian, шотл. гел. Èireannach Dhùn Èideann) — шотландський футбольний клуб із Единбурга, базується в північному районі міста Лейт. Заснований у 1875 році ірландськими іммігрантами, на чолі з католицьким священиком Едвардом Джозефом Ганноном та ірландським футболістом Майклом Велаганом, що і відображається в назві клубу, кольорах і логотипі, однак сьогодні підтримка клубу більше будується на географічній прив'язці, ніж на релігійних або етнічних принципах. Виступає у шотландському Чемпіоншипі.

Історія[ред. | ред. код]

«Гіберніан» чотири рази ставав чемпіоном Шотландії, при цьому три останніх титулу були завойовані у період з 1948 по 1952 рік, що вважається одним з найуспішніших в історії клубу. Саме в той час у складі команди грала Відома п'ятірка — нападники Гордон Сміт, Боббі Джонстон, Лоурі Рейллі, Едді Тернбулл і Віллі Ормонд. Вони по праву вважаються одними з найкращих нападниками в історії шотландського футболу, всі вони за свою кар'єру забили по 100 і більше голів.

Відома п'ятірка

Двічі «Гіберніан» перемагав у Кубку Шотландії, проте останній раз це трапилося в далекому 1902 році, після чого клуб дев'ять разів доходив до фіналу турніру, проте незмінно програвав. Останнім же великим трофеєм, який підкорився «Гіберніан», був Кубок Шотландської Ліги у 2007 році, коли у фіналі з рахунком 5-1 був переможений «Кілмарнок». У 1955 році «Гіберніан» став першим британським клубом, який узяв участь в Єврокубках, при цьому, незважаючи на те, що в чемпіонаті Шотландії клуб фінішував на п'ятому місці, він отримав запрошення взяти участь у Кубку Європейських Чемпіонів, головним чином тому, що мав встановлену систему штучного освітлення на стадіоні «Істер-Роуд», необхідну для проведення матчів у вечірній час. У свій дебютний європейський сезон «Гіберніан» дійшов до півфіналу турніру, поступившись за сумою двох матчів французькому «Реймсу», а в сезоні 1960/61 дійшов і до півфіналу Кубка Ярмарок — залишивши по шляху за бортом турніру іспанську «Барселону» (3-2; 4-4), «Гіберніан» поступилися італійській «Ромі» (2-2; 3-3).

Успішні результати на внутрішній сцені на початку 1970-х, коли «Гіберніан» виграв Кубок Шотландської Ліги і двічі фінішував на другому місці в чемпіонаті Шотландії, змінилися вкрай невдалим відрізком, кульмінацією якого став виліт з вищого дивізіону, і хоча клуб зміг з першої спроби повернутися наверх, 1980-і роки очікуваного прориву не привели. У 1990 році «Гіберніан» опинився на межі фінансового колапсу, і тоді ж і народилася висунута тодішнім головою «Гартса» Воллесом Мерсером ідея злиття двох единбурзьких клубів. Вболівальники «Гіберніан», втім, сприйняли подібну пропозицію вкрай вороже, і врятувати клуб від зникнення зміг тільки місцевий підприємець Том Фармер, і понині залишається власником «Гіберніана». Ще один непростий період «Гіберніану» довелося пережити у кінці 1990-х, коли очолювана Алекс Макліш команда покинула Прем'єр-Лігу, зумівши, втім, знову з першої спроби повернутися в еліту шотландського футбол. Під керівництвом Маклиша «Гіберніан» завоювали у 1991 році Кубок Шотландської Ліги, і хоча менеджер і був після цього запрошений у «Рейнджерс», команда продовжила показувати досить стабільну гру, регулярно займаючи місця в першій п'ятірці Прем'єр-Ліги. Останнє десятиліття, втім, для «Гіберніан» складається не найкращим чином — незважаючи на те, що клубна академія виховала цілу плеяду талановитих гравців, включаючи Гаррі О'Коннора, Дерека Ріордана, Кевіна Томсона і Скотта Брауна, і виграла в 2007 році Кубок Ліги, стабільними результатами в чемпіонаті «Гіберніан» похвалитися не можуть. Після декількох років тренерських перетрубацій, у листопаді 2011 року на пост менеджера клубу був запрошений ірландський фахівець Пет Фенлон, і у свій перший же неповний сезон він привів «Гіберніан» до фіналу Кубка Шотландії, де суперником команди, у травні 2012 року, став історичний суперник «Гартс» — це було перше з 1896 року дербі Единбурга у фіналі головного кубкового трофею, проте завершилося воно для «Гіберніан» принизливою поразкою з рахунком 1-5.

Клубні кольори і емблема[ред. | ред. код]

Традиційно «Гіберніан» виступає у формі біло-зеленого кольору, що вказує на ірландське коріння клубу, при це на початку свого становлення грала у футболках в горизонтальну смужку, пізніше взяту на озброєння «Селтіком». У 1977 році «Гіберніан» став першим в Шотландії клубом, що розмістили на своїй ігровій формі комерційну рекламу, що на якомусь етапі навіть привело до конфлікту інтересів з телевізійними компаніям, які погрожували бойкотом ігри клубу. Більш складна ситуація склалася з логотипом клубу, дизайн якого змінювався кілька разів, відображаючи тим самим триваючі дискусії щодо коренів, походження і нинішньої ідентифікації «Гіберніана». У 1950-х роках з емблеми зникла ірландська арфа, проте у 2000 році, коли був затверджений нинішній дизайн логотипу, вона знову повернулася на своє місце. Як заявив у свій час директора Музею Шотландського Футболу Гед О'Брайен, нинішній дизайн емблеми «Гіберніан» показує, що клуб знаходиться в комфортних відносинах з усіма потоками традицій — арфа вказує на приналежність до Ірландії, вежа — на приналежність до Единбургу, а човен — на портовий район Лейт, де і базується клуб[1].

«Істер-Роуд», 2010 рік

Домашня арена[ред. | ред. код]

Перші два роки свого існування «Гіберніан» грав на стадіоні «Мідоус», після чого змінив ще цілий ряд арен, і лише у 1892 перебрався на нинішній «Істер-Роуд», де і виступає понині. До реконструкції, «Істер-Роуд» був відомий завдяки своїм величезним терасах, здатним вмістити понад 60 000 чоловік. Рекордна відвідуваність була зафіксована 2 січня 1950 у дербі Единбурга проти «Гартса» — 65 860 чоловік. Сьогоднішній «Істер-Роуд» — це сучасна арена, вся інфраструктура якої була побудована після 1995 року, а останній модернізацією стадіону стало зведення нової більш місткою Східної Трибуни, завдяки якій місткість арени зросла до 20 421 людини. Чотири рази «Істер-Роуд» був місце проведення матчів збірної Шотландії, а останній міжнародний матч на домашній арені «Гіберніана» був проведений незадовго до ЧС-2006 — у товариському матчі зустрілися збірні Гани та Південної Кореї.

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Кубок Ліги
    • Володар кубка (3): 1972, 1991, 2007
    • Фіналіст (7): 1950, 1969, 1974, 1985, 1993, 2004, 2016

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]