Гібон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гібон
Weisshandgibbon tierpark berlin.jpg
гібон білорукий (Hylobates lar)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Haplorhini
Інфраряд: Simiiformes
Родина: Гібонові (Hylobatidae)
Рід: Гібон (Hylobates)
Illiger, 1811
Типовий вид
Hylobates lar
Linnaeus, 1771
Види
Hylobates distribution map with legend.svg
Ареал розселення видів роду Hylobates
Commons-logo.svg Вікісховище: Hylobates

Гібон (Hylobates) — один з чотирьох родів гібонових, що мають ареал розповсюдження в Південно-Східній Азії. Раніше був єдиним родом в родині, але з початку XXI сторіччя в категорію родів були також виділені номаскуси, сіаманги і гулоки[1]. Гібони є найбільш різноманітним і широко поширеним родом гібонових. Представники цього роду мають 44 хромосоми і часто мають кільце білого хутра навколо обличчя[2].

Анатомія[ред. | ред. код]

Довжина тіла гібонів 45-90 см. Звичайна вага від 5-8 до 13 кг. Статура досить граціозна. Передні кінцівки сильно подовжені. Є невеликі сідничні мозолі. Перший палець кисті досить довгий. У зап'ясті є центральна кістка. Зовнішній ніс добре розвинений. Волосяний покрив густий, забарвлення сильно варіює від чорного або бурого до темно-жовтого, майже кремового або білуватого. У Hylobates lar кисті і стопи білі, обличчя оточене білим волоссям. Щічні зуби гібонів чотирибугорчаті.

Поширення[ред. | ред. код]

Гібони мешкають у густих тропічних лісах — до 2400 м над рівнем моря.

Ареал[ред. | ред. код]

Гібони мешкають на територіях від Південного Китаю (Юньнань) до Західної та Центральної Яви. Ареал розповсюдження — індійський штат Ассам, китайська провінція Юньнань, півострови Індокитай і Малакка, пагорби Тенассерім на кордоні Таїланду і М'янми, острови Суматра, Хайнань, Ментавай, Ява і Калімантан.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Ведуть деревний спосіб життя, на землю спускаються рідко. Харчуються переважно рослинами (листям, плодами), але поїдають також і різних безхребетних і хребетних (комах, павуків, пташенят і яйця птахів). По гілках пересуваються за допомогою брахіації. Тримаються невеликими групами з 2-б осіб, що, як правило, представляють окрему сім'ю. Вагітність — 200—212 діб. У виводку зазвичай одне дитинча. Статева зрілість настає у віці 6-10 років. У неволі тривалість життя до 23 років.

Систематика[ред. | ред. код]

Гібриди[ред. | ред. код]

Гібриди Hylobates muelleri та Hylobates agilis зустрічались на острові Калімантан[3].

Кладограма[ред. | ред. код]

Кладограма підродини гібонових:

Гибонові (Hylobatinae)
|--Сіаманг (Symphalangus)
|--N.N.
     |--Номаскус (Nomascus)
     |--N.N.
        |--Хулок (Hoolock)
        |  |--Західний хулок (Hoolock hoolock)
        |  |--Східний хулок (Hoolock leuconedys)
        |
        |--Гібони (Hylobates)
            |--Кампучийський гібон (Hylobates pileatus)
            |--N.N.
                |--N.N.
                |   |--Карликовий гібон (Hylobates klossii)
                |   |--Серебристий гібон (Hylobates moloch)
                |
                |--Гібон Мюллера (Hylobates muelleri)
                |--N.N.
                    |--Чорнорукий гібон (Hylobates agilis)
                    |--Білорукий гібон (Hylobates lar)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Mootnick, A.; Groves, C. P. (2005). A new generic name for the hoolock gibbon (Hylobatidae). International Journal of Primatology 26 (26): 971–976. doi:10.1007/s10764-005-5332-4. 
  2. а б Geissmann, Thomas. Gibbon Systematics and Species Identification. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 13 квітня 2006.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «Geissmann» визначена кілька разів з різним вмістом
  3. Payne, J. and Francis, C. (2005). A Field Guide to the Mammals of Borneo. Kota Kinabalu, Sabah, Malaysia: Sabah Society. с. 230. ISBN 967-99947-1-6. 

Джерела[ред. | ред. код]