Гігрин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гігрин
Структурна формула гігрину
Просторова модель молекули гігрину
Назва за IUPAC (R)-1-(1-метилпіролідин-2-ил)-пропан-2-он
Систематична назва Гігрин
Ідентифікатори
Номер CAS 496-49-1
PubChem 440933
KEGG C06179
ChEBI CHEBI:CHEBI:46750
SMILES
InChI
Властивості
Молекулярна формула C8H15NO
Молярна маса 141,21 г/моль
Молекулярна маса 141 а. о. м.
Зовнішній вигляд рідина
Густина 0,935 г/см3
Ткип 193–195 °C
Оптична активність [α]D 1,30 °
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гігрин — алкалоїд, відноситься до похідних піролідину. У структурі молекули містить просте піролідинове кільце. За звичайних умов гігрин є безбарвною рідиною. Добувається із коки — Erythroxelon Coca Lam.

Історія[ред.ред. код]

Алкалоїд був відкритий вченими Валером і Лоссеном у 1862 році в листках однієї із різновидностей коки, відомої під назвою «куско»[1]. Ця рослина в дикому вигляді росте у Південній Америці.

У 1939 році гігрин був виділений Г. В. Лазур'євським із одного із видів [берізка|берізки] – Convolvus hammadae V. Petr[1].

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Гігрин — це безбарвна рідина з температурою кипіння 193—195 ºС при звичайному тиску або 92—94 ºС при тиску 20 мм[1]. Проявляє слабкий лівий обертовий момент. Леткий з водяною парою.

Будова та хімічні властивості[ред.ред. код]

Утворення оксиму з гігрину свідчить про те, що в його молекулі атом Оксигену знаходиться у вигляді карбонільної групи. Гігрин є сильною третинною основою[1].

При окисненні гігрину хромовою кислотою отримують кислоту складу . Її називають гігриновою кислотою. При сухій перегонці вона розкладається на і N-метилпіролідин. Звідси стає зрозуміло, що ця кислота – це N-метилпіролідинкарбонова кислота[1]:

Окиснення гігрину.gif

Так як теоретично можливими є дві піроліднкарбонові кислоти – α і β, то будова гігринової кислоти залишалася невідомою поки її не добули синтетичним шляхом. Для цього з Na-малонового ефіру і було отримано бромпропіламіновий ефір, який бромуванням за методом Зелінського–Фольгарта було перетворено в α-бромпохідне. Це похідне при дії метиламіну дало метиламід N-метил-α-α-піролідинкарбрнової кислоти. Омиленням останнього було отримано N-метил-α-піролідинкарбонова кислота, яка виявилась ідентичною з гігриновою[2]

Отримання N-метил-альфа-альфа -піролідинкарбонової кислоти.gif

Порівнюючи між собою склад гігринової кислоти і гігрину, а також беручи до уваги кетонний характер останнього, легко передбачити, що цей алкалоїд повинен бути одним із кетонів, що відповідає гігриновій кислоті, а саме[2]:

Варіанти будови гігрину.gif

Питання будови гігрину було вирішено шляхом синтезу, який показав, що йому відповідає друга формула. Магнійорганічне похідне піролу дає при конденсації з епоксипропаном вторинний спирт[2]:

Конденсація магнійорганічного похідного піролу з пропілеоксидом.gif

При гідрогенізації цієї речовини отримують відповідне похідне піролідину. При дії на останнє формальдегіду відбувається цікава реакція, що полягає в одночасному метилюванні Нітрогену і окисненні спиртової групи в кетонну. При цьому утворюється основа, ідентична до гігрину (реакція К. Гесса)[3]:

Реакція К. Гесса.gif

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Орехов А. П., Химия алкалоидов, 33 (1955) (рос.).
  2. а б в Орехов А. П., Химия алкалоидов, 34 (1955) (рос.).
  3. Орехов А. П., Химия алкалоидов, 35 (1955) (рос.).

Джерела[ред.ред. код]

  • Орехов А.П. Химия алкалоидов. — 2. — Москва : Академии наук СССР, 1955. — 864 с. — 6000 прим. (рос.)