Гігрофор жовтувато-білий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гігрофор жовтувато-білий

Біологічна класифікація
Царство: Гриби (Fungi)
Тип: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Родина: Гігрофорові (Hygrophoraceae)
Рід: Гігрофор (Hygrophorus)
Вид: Мокриця жовтувато-біла
Hygrophorus eburneus
(Bull.) Fr., 1838
Синоніми[1]
Agaricus eburneus Bull.

Gymnopus eburneus (Bull.) Gray
Limacium eburneum (Bull.) P.Kumm.

Посилання
Вікісховище: Hygrophorus eburneus
EOL: 2944245
NCBI: 104226
MB: 165322
IF: 165322

Мокриця жовтувато-біла, гігрофор жовтувато-білий (Hygrophorus eburneus) — гриб родини гігрофор (Hygrophorus).

Будова[ред. | ред. код]

За формою шапка випукло розпростерта, з опущеними краями, здається гладенькою і до того вкрита тонким шаром слизу. Під шапкою пластинки опускаються аж до ніжки, вони широкі, товстенькі та не густі, кремового кольору. Ніжка завдовжки до 10 см, завширшки — до 1,5 см, білого кольору, вкрита слизом, є лусочки, досить міцна, але в середині порожниста. Молоді плодові тіла мають випуклу, білу шапку в діаметрі 4—5 см. Ніжка циліндрична, центральна, завдовжки до 5—6 см.

Мокриця жовтувато-біла

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

У наших лісах мокриця жовтувато-біла починає утворювати плодові тіла на початку вересня, щоправда, їх у цей час небагато. Сезон триває аж до жовтня, до перших приморозків.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Гриб їстівний, належить до четвертої категорії. Мокриця жовтувато-біла багата на корисні речовини. Кількість білків у свіжих грибах досягає 5 %, а у висушених — 22 %. Ці гриби вживають свіжими та маринують.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hygrophorus eburneus (Bull.) Fr.. Index Fungorum. CAB International. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 25 серпня 2010. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С. 12.