Гідрокомплекс Клезон-Діксенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гребля Клезон-Діксенс
GrandeDixence.jpg
Вид на греблю
46°04′50″ пн. ш. 7°24′14″ сх. д. / 46.08055555558377847° пн. ш. 7.40388888891667740° сх. д. / 46.08055555558377847; 7.40388888891667740Координати: 46°04′50″ пн. ш. 7°24′14″ сх. д. / 46.08055555558377847° пн. ш. 7.40388888891667740° сх. д. / 46.08055555558377847; 7.40388888891667740
Країна Швейцарія
Адмінодиниця Hérémence[d]
Стан діюча
Річка Діксенс
Початок будівництва 1950[1]
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1964
Основні характеристики
Встановлена потужність 2069 (4 ГЕС)  МВт
Середнє річне виробництво 2000 (4 ГЕС)  млн кВт·год
Тип ГЕС греблева
Характеристики обладнання
Тип турбін турбіни Пелтона
Основні споруди
Тип греблі бетонна гравітаційна водоскидна
Висота греблі 285  м
Довжина греблі 700  м
Шлюз немає
Власник Energie Ouest Suisse
ідентифікатори і посилання
GeoNames 7282655
Гідрокомплекс Клезон-Діксенс. Карта розташування: Швейцарія
Гідрокомплекс Клезон-Діксенс
Гідрокомплекс Клезон-Діксенс
Гідрокомплекс Клезон-Діксенс у Вікісховищі?

Гідрокомплекс Клезон-Діксенс (фр. Cleuson-Dixence) - гідроенергетичний комплекс в басейні річки Рона, що має у своєму складі декілька водосховищ з греблями, насосними станціями та дериваційними гідроелектростанціями. Розташовано у кантоні Вале, Швейцарія.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Схема комплексу Клезон-Діксенс
Карта комплексу Клезон-Діксенс

Основна гребля комплексу Гранд-Діксенс (фр. Barrage de la Grande-Dixence), утворює водосховище Дікс на річці Діксенс (ліва притока Borgne, яка в свою чергу є лівою притокою Рони). Сховище має найвищу відмітку підйому води 2364 м НРМ, при якій його об'єм сягає 0,4 км³, а глибина - 284 м[2]. Більшість води надходить з навколишніх льодовиків в період їх активного танення влітку, внаслідок чого водосховища гідрокомплексу досягають максимально високої позначки води у вересні і мінімального у квітні.

Гранд-Діксенс є бетонною гравітаційною греблю заввишки 285 м, завширшки 700 м, з товщиною від 15 м (по пасму) до 200 м (по базі), при цьому споруда містить 6 млн м³ бетону. Пасмо греблі розташовується на висоті 2365 м НРМ.[2]. У фундаменті греблі та місцях її сполучення зі стінами ущелини проводилися додаткові роботи зі створення гідроізолюючого шару, глибина якого складає 200 м в основі та 100 м по бічних схилах[3]. Зведення Гранд-Діксенс розпочали в 1950 році і закінчили в 1964-му, за рік до офіційного закінчення будівництва.

Крім природного припливу з навколишніх льодовиків до водосховища Дікс також здійснюється деривація з інших річок, що дренують розташовану далі на схід ділянку північного схилу Пеннінських Альп. Для цього створені чотири насосні станції (Z’Mutt, Stafel, Ferpècle и Arolla) та система тунелів загальною довжиною 100 км.

Додатковим джерелом для роботи комплексу є водосховище Клезон біля греблі Клезон (висота 87 м), яке віддалене на 7 км у північно-західному напрямку і рівень якого на 178 м нижче максимальної позначки озера Дікс (2186 м НРМ проти 2364 м).

Вода з основного водосховища використовується чотирма гідроелектростанціями сумарною потужністю 2069 МВт і річним виробництвом електрики 2 млрд КВт-год на рік (КВВП ≈12%). Для постачання водою ГЕС Шандолін, Фіонней, Нендаз і Б'єдрон використовуються три водогони, а відпрацьована вода надходить у річку Рона[4].

Насосні станції, гідроелектростанції і греблі формують комплекс Клезон-Діксенс. Так як система використовує насосні станції для додаткового постачання води, вона, в її сучасному стані, є комбінованим варіантом ГЕС і ГАЕС[5].

Історія[ред. | ред. код]

Гребля Гранд-Діксенс в 2004 році

Energie Ouest Suisse («EOS») була утворена в 1922 році на основі декількох невеликих гідроелектростанцій. Враховуючи плани виробництва великої кількості електроенергії, зусилля «EOS» зосередилися в кантоні Вале, який містить 56% льодовиків Швейцарії та є володарем найбільшого сховища прісної води на європейському континенті. У 1927-му «EOS» отримав ліцензію на роботи у верхньому сточищі річки Діксенс. За два роки 1200 робітників почали будівництво першої греблі Діксенс, яка була завершена в 1935-му. Ця гребля забезпечувала водою ГЕС Шандолін встановленою потужністю 120 МВт[6].

Зростання промисловості після Другої світової війни призвело до збільшення споживання електроенергії та стало спонукальною причиною спорудження греблі Клезон у 1947 - 1951 рр., а також будівництва греблі Гранд-Діксенс. Останнє здійснювалося Гранд Діксенс СА, дочірньою компанією «EOS», починаючи з 1950 року. До робіт були залучені 3000 робітників, які завершили заливку 6 млн м³ бетону у 1964-му. При цьому в 1957 році перша гребля Діксенс виявилась затоплена новим водосховищем, хоча й виступає з води при його низькому рівні.[6]

Гідроелектростанції[ред. | ред. код]

Шандолін[ред. | ред. код]

ГЕС Шандолін - електростанція, побудована для першої греблі Діксенс. Її використання втім продовжилось і після затоплення першої греблі та тривало до середини 2010-х років, коли станцію законсервували. ГЕС є найменш потужною з чотирьох станцій та має п'ять турбін Пелтона загальною потужністю 120 МВт, що працюють при розрахунковому напорі 1 748 м[7].

Фіонней[ред. | ред. код]

ГЕС Фіонней отримує воду від греблі Гранд-Діксенс за допомогою 9 км тунелю з середнім нахилом 10°. Після зрівняльного резервуара Лувьє тунелі переходять у водогони з нахилом 73 ° і загальним падінням 800 м. Система дозволяє пропуск 45 м³/сек води, які використовуються шістьма турбінами Пелтона загальною потужністю 290 МВт.[8] Можливо також відзначити, що існує інша станція Фіоннай, яка працює за рахунок ресурсу, накопиченого Мовуазенською греблею.

Нендаз[ред. | ред. код]

ГЕС Нендаз використовує ресурс, що надходить від ГЕС Фіонней. Система доставки води до електростанції включає в себе тунель довжиною 16 км, який веде в зрівняльну камеру Перуа (фр. Péroua) на 1000 м вище ГЕС Нендаз. Машинний зал останньої обладнаний шістьма турбінами Пелтона загальною потужністю 390 МВт і витратою 45 м³/сек, що робить станцію другою за потужністю в країні після ГЕС Б'єдрон[9].

Б'єдрон[ред. | ред. код]

Докладніше: ГЕС Б'єдрон

ГЕС Б'едрон використовує систему водогонів від греблі Гранд-Діксенс із загальним падінням 1883 м. Вода що надходить використовується трьома турбінами Пелтона сумарною потужністю 1269 МВт [10]. Станція є наймолодшою в усьому комплексі - її спорудження тривало в період з 1993 по 1998 рр. Вартість будівництва склала US $ 1,2 млрд [10].

Рекордні показники гідрокомплексу[ред. | ред. код]

Залізобетонна гравітаційна гребля Гранд-Діксенс має висоту від бази 285 м, що станом на 2011 рік робить її найвищою гравітаційною бетонною греблею в світі.

ГЕС Б'єдрон є володарем відразу декількох світових рекордів - вона має найбільший розрахунковий напор, при якому працюють турбіни (1883 м), найпотужніші турбіни Пелтона (3 × 423 МВт) і найбільшу вихідну потужність генераторів (35,7 МВА). На 2011 рік Б'єдрон є найбільшою ГЕС на території Швейцарії по загальній потужності встановлених генераторів.

Примітки[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]