Гійче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гійче
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Рава-Руська міська громада
Основні дані
Засноване 1513
Населення 2188
Площа 29,99 км²
Густота населення 72,96 осіб/км²
Поштовий індекс 80314[1]
Телефонний код +380 3252
Географічні дані
Географічні координати 50°14′51″ пн. ш. 23°46′00″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
216 м
Відстань до
районного центру
30 км
Найближча залізнична станція Рава-Руська
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 80316, Львівська обл., Львівський р-н, м. Рава-Руська
Карта
Гійче. Карта розташування: Україна
Гійче
Гійче
Гійче. Карта розташування: Львівська область
Гійче
Гійче
Мапа
Мапа

Гі́йче — село у Львівському районі Львівської області. Дерев'яна церква св. Кузьми і Дем'яна 1860.

Історія[ред. | ред. код]

Гійче вперше згадується в історичній літературі за 1513 рік, але археологічні знахідки свідчать, що на території села поселення існували значно раніше.[2] Село складалось з таких присілків: Івануси, Федюки, Колонія Гійче, Гряда, Діброва, Мельники, Луг, Дячки, Село, Пістуни.

9 вересня 1914 року під селом Гійче відбувся бій між Австро-Угорським військами та солдатами Російської імперії, який перейшов у рукопашне зіткнення. Австрійські війська представляв відомий на той час другий полк Тірольських стрільців під командуванням полковника Олександра Броша. В результаті бою з російської сторони загинуло близько 300 бійців. Австрійці ж зазнали більших втрат – близько восьми сотень вояків. В 1917-18 рр. за допомогою італійських спеціалістів на місці бою був збудований Меморіал слави.

Село належало до Равського повіту. На 01.01.1939 в селі проживало 2790 мешканців, з них 2690 українців-грекокатоликів, 60 українців-римокатоликів, 20 поляків і 20 євреїв[3].

Джерела[ред. | ред. код]

"Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських" так описує село Гійче з точки зору польської історіографії:

Гійче (пол. Hujcze) — село в Рава-Руському повіті, на 14 км віддалена від Рави-Руської. Власність двору становить 1369, у тому числі 805 моргів лісу; селянська власність становить 3716 моргів. Населення: 27 римо-католиків, які належать до парафії в Раві-Руській, 1630 греко-католиків, які мають парафію в селі, яка належить до Потелицького деканату, Перемишльської дієцезії, до складу якої входить філія в Забір'ї з 823 парафіянами, разом 2455 греко-католиків. Село, очевидно, засноване волохами за згодою короля Стефана Баторія; на місці, на якому тепер стоїть кам'яний хрест, колись стояла волоська церква. Від волохів залишилась частина одягу, яка називається «гунька», яку носять також у Вільках і в деяких інших гмінах угнівського деканату. Акт заснування парафії в Гійче походить з 1718 року, а в Забір'ї з 1739 року. Етатова школа з одним вчителем належить до окружної шкільної ради в Жовкві. Власником більшої власності є Зигмунт Вишневський.

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Вахула Михайло Георгійович — український радянський діяч, новатор виробництва, токар Львівського заводу автонавантажувачів Львівської області. Герой Соціалістичної Праці. Депутат Верховної Ради УРСР 7—8-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР.
  • Івануса Ярослав Михайлович — доктор медичних наук, академії РАН, головний хірург Флоту СРСР (1987—1994). Проживає у Москві.
  • отець Антоній Колпачкевич — парох села, москвофіл, посол Галицького сейму.[4]
  • Пістун Микола Данилович — доктор географічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України.
  • Різничок Петро Михайлович — військовослужбовець ЗСУ, учасник бойових дій, ветеран війни. Нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест" та медаллю "За оборону міста Бахмут".

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — Київ, 1968.
  • Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego, Warszawa 1880-1902, t. 1-15.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Каплиця поч. XX ст. - мурована каплиця в неоготичному стилі [1] [2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Львівський район. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 8 лютого 2016. 
  2. РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА ПРОГРАМИ І ПРОЕКТУ. dfrr.minregion.gov.ua. Процитовано 25 січня 2020. 
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 64.
  4. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму.— Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с. 141