Гіла (річка, США)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
річка Гіла
англ. Gila River
Gila River Middle Fork.2.jpg
Верхів'я річки, штат Нью-Мексико
Gilarivermap.png
Мапа басейну річки Гіла
32°43′10″ пн. ш. 114°33′18″ зх. д. / 32.71970000002777823° пн. ш. 114.55500000002778904° зх. д. / 32.71970000002777823; -114.55500000002778904
Витік Злиття західної та східної гілок
• координати 33°10′47″ пн. ш. 108°12′22″ зх. д. / 33.17979140002777427° пн. ш. 108.20615970002778283° зх. д. / 33.17979140002777427; -108.20615970002778283
висота, м 1692 м
Гирло р. КолорадоКаліфорнійська затока
• координати 32°43′13″ пн. ш. 114°33′27″ зх. д. / 32.72050000002777637° пн. ш. 114.55750000002778677° зх. д. / 32.72050000002777637; -114.55750000002778677
Басейн Gila River basin[d]
Країни: Flag of the United States.svg США
Площа: 150737 км² км²
Регіон Аризона
Довжина 1044 км
Середньорічний стік 7 м³/с[1]
Притоки: Agua Fria River[d], Salt River[d], San Francisco River[d], Santa Cruz River[d], San Pedro River[d], Eagle Creek[d] і Hassayampa River[d]
GeoNames 5295893
CMNS: річка Гіла на Вікісховищі

Річка Гіла (англ. Gila River) — річка на південному заході США. Притока річки Колорадо. Довжина становить 1044 км[2].

Географія[ред. | ред. код]

Бере початок в окрузі Сьєрра, на схилах Континентального американського вододілу на заході штату Нью-Мексико, і тече спершу на південний захід через Національний ліс Гіла[en], а потім на захід, через територію штату Аризона. Після того, як річка через кілька каньйонів протікає вздовж південного краю хребта Гіла, її перегороджує гребля Кулідж[en], формуючи водосховище Сан-Карлос[en], на південь від міста Перидот. Річка спускається з гір в долину на південний схід від Фінікса, на захід від якого вона різко повертає на південь вздовж хребта Гіла-Бенд, а потім так само різко повертає на захід, протікаючи вздовж хребта Гіла в окрузі Юма. Впадає в річку Колорадо в місті Юма, на кордоні з Мексикою.

Річка приймає безліч приток, найбільш значні з яких: Сан-Франсиско[en], Сан-Педро[en], Солт[en] і Агуа-Фріа[3]. Майже вся територія басейну річки Гіла, за винятком верхів'їв Сан-Педро і Санта-Круз[en], лежить на території США. У штаті Аризона розташовано 91,5 % території басейну (138 000 км), в Нью-Мексико — 5,7 % (8500 км²) і в Мексиці — 2,8 % (4200 км²)[4][5].

Історія[ред. | ред. код]

На час приходу перших іспанських мандрівників уздовж берегів річки Гіла проживав індіанський народ піма (самоназва — акімель-оодхам). Згідно з популярною теорією, слово «Гіла» є іспанським скороченням слова Hah-quah-sa-eel, яке в перекладі з мови юма[en] означає «солона вода, що біжить»[6]. Традиційний спосіб життя піма був тісно пов'язаний з річкою, яку крім усього іншого вважали священною. Індіанська цивілізація хохокам, яка проживала вздовж річок Гіла і Солт приблизно від 600 до 1450 року, займалася переважно землеробством, використовуючи зрошення. З метою іригації цей народ прорив загалом понад 320 км каналів[7]. Приблизно тоді ж у верхів'ях річки проживали люди культури Моголлон[en], після яких залишилась пам'ятка Скельні житла в долині Гіла[en].

Першим європейцем, який побачив річку Гіла, був, ймовірно, іспанський дослідник і місіонер Хуан-де-ла-Асунсьйон. Асунсьйон дістався річки 1538 року після подорожі на північ уздовж однієї з її приток (Сан-Педро або Санта-Круз)[8]. У 1540 році експедиція мандрівника Ернандо-де-ла-Аларкона[en] проїхала вгору по річках Колорадо і Гіла, які на картах Аларкона підписані відповідно як Мірафлорес і Бразос-де-ла-Мірафлорес[9].

За умовами мирного договору Гвадалупе Ідальго 1848 року по річці Гіла проходила частина кордону між США і Мексикою. В результаті Купівлі Гадсдена 1853 року американська територія збільшилась за рахунок приєднання земель на південь від річки Гіла. Місце впадіння річки Гіла в Колорадо стало орієнтиром південного кордону Каліфорнії. Починаючи з 1871 року в долині річки Гіла, головним чином в районі сучасного Фінікса, поселяються мормони, що заснували на цих землях щонайменше 6 великих населених пунктів[10].

Гідротехнічні споруди[ред. | ред. код]

Єдиною великою греблею на річці Гіла є гребля Кулідж, розташована за 50 км на південний схід від міста Глоб[en] (штат Аризона). Внаслідок будівництва греблі на річці утворилось водосховище Сан-Карлос. Гребля Пеінтід-Рок[en] побудована на річці Гіла на захід від міста Гіла-Бенд і використовується переважно для контролювання річкового стоку. Кілька невеликих дериваційних гребель, які відводять воду в зрошувальні канали, були побудовані на річці між греблями Кулідж і Пеінтід-Рок. Кілька гребель розташовуються також на притоках річки Гіла.

Річка Гіла та її основна притока, річка Сола, були обидві постійними потоками, що несли велику масу води, але зрошення і відведення води на комунальне господарство перетворило обидві у зазвичай пересохлі річки. На проміжку між Фініксом і впадінням в Колорадо русло річки або повністю пересихає, або вода в ньому тече тоненьким струмком. Те саме стосується течії річки Солт від Granite Reef Diversion Dam до впадіння в річку Гіла. Але обидві річки несуть великі об'єми води після рясних дощів. Колись великі чорни могли плавати між гирлом і містом Фінікс, а менші — від Фінікса майже до кордону між Аризоною і Нью-Мексико. Ширина змінювалися від 150 м до 366 м, а глибина від 0,61 м до 12 м. Природна витрата води була 1,6 км³/рік (в середньому 51 м³/с) біля гирла[11]. Теперішня витрата води біля гирла становить менш як 0,22 км³/рік (в середньому 7 м³/с)[1].

Жива природа[ред. | ред. код]

В системі річки Гіла мешкають 36 видів риб[12], включаючи окуня великоротого, риб сімейства центрархових, сома канального і сома оливкового.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б USGS Gage #09520500 on the Gila River near Dome, AZ. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1903–2011. Процитовано 2012-03-16. 
  2. Largest Rivers in the United States
  3. www.britannica.com
  4. USGS Gage #09432000 on the Gila River Below Blue Creek, Near Virden, NM. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1914–2011. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2012-03-16. 
  5. Boundary Descriptions and Names of Regions, Subregions, Accounting Units and Cataloging Units. U.S. Geological Survey. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2012-03-16. 
  6. Gila National Forest. United States Forest Service. 2003-12-04. Архів оригіналу за 2004-01-21. Процитовано 2007-10-16. 
  7. Howard, Jerry B. Hohokam Legacy: Desert Canals. Pueblo Grande Museum Profiles No. 12. WaterHistory.org. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2012-03-16. 
  8. Hartmann, William K.; Hartmann, Gayle Harrison (1972). Juan de la Asunción, 1538: First Spanish Explorer of Arizona?. Kiva 37 (2): 93–103. 
  9. Rivers and Mountains. Books of the Southwest. University of Arizona. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2012-03-16. 
  10. Peterson, Charles S. (1992). Pioneer Settlements in Arizona. Light Planet. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2012-03-16. 
  11. Cohen, Michael J.; Henges-Jeck, Christine; Castillo-Moreno, Gerardo (2001). A preliminary water balance for the Colorado River delta, 1992 – 1998. Journal of Arid Environments 49: 35–48. doi:10.1006/jare.2001.0834. 
  12. Benke and Cushing, p. 531

Література[ред. | ред. код]

  • Benke, Arthur C.; Cushing, Colbert E. (2005). Rivers of North America. Academic Press. ISBN 0-12088-253-1. 

Посилання[ред. | ред. код]