Гілічень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Село Гілічень
молд./рум. Ghiliceni
Основні дані
47°29′08″ пн. ш. 28°12′09″ сх. д. / 47.48556° пн. ш. 28.20250° сх. д. / 47.48556; 28.20250Координати: 47°29′08″ пн. ш. 28°12′09″ сх. д. / 47.48556° пн. ш. 28.20250° сх. д. / 47.48556; 28.20250
Країна Молдова Молдова
Район Теленештський район
Комуна Гілічень
Населення 1766 (2004)[1]
Поштові індекси
(Poșta Moldovei)
MD-5820
Телефонний код +373-258
Висота над р.м. 99 м
Відстань
До районного центру
 — фізична 12 км
До Кишинева
 — фізична 70 км
Місцева влада
Вебсторінка moldovenii.md/city/details/id/1442
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 618276
Freebase /m/06w2nwj
Карта
Гілічень. Карта розташування: Молдова
Гілічень
Гілічень
Гілічень (Молдова)
Мапа

Гілічень (молд./рум. Ghiliceni) — село у Теленештському районі Молдови. Адміністративний центр однойменної комуни, до складу якої також входять села Кучоая та Кучоая-Ноуе.[2]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2004 року[3] у селі проживали 1766 осіб.

Національний склад населення села:

Національність Кількість осіб Відсоток
молдавани
румуни
1743
11
98,7 %
0,6 %
українці 6 0,3 %
росіяни 3 0,2 %
гагаузи 1 0,1 %
інша / без відповіді 2 0,1 %
Всього 1766 100 %

Відомі персоналії[ред. | ред. код]

В селі народився Ісаакій (Андроник) — Єпископ Ворзельський — вікарний єпископ Київської митрополії УПЦ московського патріархату, Намісник Свято-Покровського монастиря «Голосіївська пустинь».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Recensamîntul populaţiei din 2004. Populaţia pe medii, localităţi şi sexe, în profil teritorial ((рум.) та (рос.)) . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 січня 2012.
  2. ЗАКОН Nr. 764 от 27.12.2001 об административно-территориальном устройстве Республики Молдова ((рос.)) . Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 7 січня 2012.
  3. Recensamîntul populaţiei din 2004. Populaţia pe naţionalităţi şi localităţi, în profil teritorial ((рум.) та (рос.)) . Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 7 січня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]