Гіммельрайх Кость Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гіммельрайх Кость Павлович
Konstantyn Himmelreich (1953).jpg
Костянтин Гіммельрайх, 1953 р.
Народився 22 грудня 1912 (1 січня 1913)(1913-01-01)
Івангород, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 4 вересня 1991(1991-09-04) (78 років)
м. Мельбурн, Австралія Австралія
Діяльність поет, письменник
Нагороди
«Воєнний хрест» (УНР)

Костянтин Павлович Гіммельрайх (псевдо: «Шелест», «Кий») (англ. Konstantyn Himmelreich; нар. 22 грудня 1912 (1 січня 1913),[1] Івангород на Чернігівщині — пом. 4 вересня 1991, Мельбурн Австралія — український учений-гідробіолог, з 1942 р. учасник підпілля ОУН, полковник УПА, член-основоположник УРДП, член УНР, поет і прозаїк, член об'єднання українських письменників «Слово».

Молоді роки[ред. | ред. код]

Народився 22 грудня 1912 р. в Івангороді на Чернігівщині в родині ветеринарного й медичного лікарів. Походив з роду німецьких колоністів. 1923 р. переїхав до Києва, де закінчив у 1927 році Першу Шевченківську гімназію під керівництвом Дурдуківського. Провчився один рік в електротехнікумі, який залишив через конфлікт з учителем. 1928 р. вступив у хімічний технікум, де провчився два роки. В 1931 р. вступив у зоотехнічний інститут, який закінчив 1935 р.

Після закінчення інституту був покликаний на рік до військової школи в Хабаровськ, яку закінчив старшим лейтенантом артилерії. Після військового вишколу працював в Інституті гідробіології при Академії наук УРСР. Спочатку науковим лаборантом, а згодом після закінчення аспірантури старшим науковим співробітником. У 1941 році написав кандидатську дисертацію «Малі річки України», яку не встиг захистити через війну.

Воєнні роки[ред. | ред. код]

Виконуючи обов'язки заступника командира полку під час безуспішної оборони Києва, Кость Гіммельрайх потрапив в німецький полон, але зумів звільнитись. В окупованій столиці України він включився у протинімецьке підпілля ОУН(м). Брав участь у конференції Військового штабу ПУН, де був присутній військовий референт ПУН генерал Армії УНР М. Микола Капустянський. З наближенням фронту К. Гіммельрайх разом із родиною переїхав до Галичини і став улітку 1944 р. командиром партизанського відділу поблизу м. Турки на горі Білці (1014 м), що був підпорядкований ОУН(м).

Це була 1-ша (і єдина) сотня мельниківського загону ім. Полуботка (55-73 чол.). Під тиском куреня «Рена» (Мізерний Василь) цей відділ самоліквідовується. Більшість «полуботківців» долучилася до «Рена», мельниківці пішли на еміграцію, а Кость Гіммельрайх з іншими старшинами відбули в розпорядження старшинської школи УПА «Олені» в район с. Рожанки.

Після вишколу у старшинській школі, К. Гіммельрайх разом з 18-ма випускниками отримав наказ йти в розпорядження Головного військового штабу (ГВШ) УПА, в район с. Скварява, на Золочівщині. На початку січня 1945 р. біля с. Тростянця між Підгайцями і Рогатином зустрівся з Романом Шухевичем, який призначив його командиром відділу особливого призначення УПА-«Схід» (19-й Кам'янець-Подільський ТВ), що складався зі східняків і метою якого було взяти Київ після початку ймовірної війни між СРСР і західними союзниками навесні 1945 р.

Основою військового формування повинні були стати курінь Я. Білинського («Бистрого»), сотня П. Миколенка («Байди») та ін. Проте надії на війну між СРСР і альянтами швидко розвіялися, і вже з вересня 1945 р. К. Гіммельрайх з рейдом пішов на Захід.

Життя в еміграції[ред. | ред. код]

Кость Гіммельрайх з дружиною Левантиною, дочкою Лесею та сином Юрком в Австралії. 1951
Перебудування хати родини Гіммельрах волонтерами після пожежі 1953 року.[2]

У 1946 р. Гіммельрайх дістався до своєї родини у Західній Німеччині.

Поселившись у місті Регенсбурзі, він стає впливовим учасником українського громадського й політичного життя, включається у розбудову нової політичної партії — Української революційно-демократичної партії, яку заснував І.Багряний. На 3-му з'їзді УРДП (28-29.05.1949 р.) обраний до складу ЦК.

На початку 1951 р. виїхав разом з родиною до Австралії на постійне поселення.[1] Поселився в Мельбурні. Був чільним діячем українського громадського життя, засновником газети «Українець в Австралії» (1956). На 4-му з'їзді УРДП (12-13.03.1955 р.) обраний членом ЦК від австралійського крайового комітету партії. Переобраний на 5-му з'їзді (24-25.12.1967).

Після відколу від УРДП групи Миколи Степаненка (1968) намагався схилити австралійські організації партії на його бік. Оскільки більшість крайової організації УРДП в Австралії стала на бік легітимного керівництва, К. Гіммельрайх створив альтернативний крайовий комітет партії, який проте успіху не досяг. Був членом Легіону ім. С. Петлюри — антикомуністичного об'єднання колишніх військовослужбовців Червоної Армії.

К. Гіммельрайх був членом Об'єднання українських письменників «Слово», автором збірок поезій і оповідань, споминів і численних статей в пресі. На жаль, майже весь його літературний доробок загинув у пожежі власного дому 1953 року.[3] Лишень дещо вдалося йому відновити перед важкою недугою кроволиву у мозок наприкінці 1970 р., через що втратив зір і частково пам'ять.

Помер Кость Гіммельрайх 4 вересня 1991 р. в Австралії, похований у Мельбурні.

Його син, Юрко Гіммельрайх, художник, член Спілки українських образотворчих митців Австралії.[4]

Вшанування[ред. | ред. код]

4 вересня 2017 у селі Івангород (Ічнянський район, Чернігівська область) на будинку місцевої  школи було встановлено меморіальну дошку з метою вшанування пам’яті видатного поета, вченого-гідробіолога, громадського діяча, відданого борця за незалежність України, члена ОУН, полковника УПА, командира загону спеціального призначення «УПА-Схід» Костя Гіммельрайха (22.12.1912 – 04.09.1991), уродженця цього села.[5]

Твори[ред. | ред. код]

Окремі статті/вірші[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Австралійські державні документи NAA: A12050, 997-1000
  2. Blanchen B. "A New Start in Maffra" // "The Rotarian" Квітень 1954, С. 52
  3. Австралійські державні документи NAA: B78, 1957/HIMMELRICH K
  4. Місько С. «Друга крайова образотворча вистава СУОМА в Mельборні» // Новий обрій. — Мельбурн, 1999. — Ч. 4. — С. 178.
  5. ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ КОСТЯ ГІММЕЛЬРАЙХА

Література[ред. | ред. код]

  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Наукове Товариство ім. Шевченка і Національна Академія Наук України (1995). Енциклопедія Української Діяспори, том 4 (Австралія-Азія-Африка). Київ-Нью Йорк-Чикаго-Мельбурн. ISBN 5-7702-1069-9
  • Morrison, R. H. (1973). Australia's Ukrainian poets, Hawthorn Press, Melbourne. ISBN 0725601132
  • Болюх М. Гіммельрайх К. // Енциклопедія української діаспори: У 7 т. — Київ — Нью-Йорк — Чикаго- Мельбурн, 1995. — Т. 4. — С. 60.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Мизак Н. УПА-Захід і збройне підпілля ОУН у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу у 1942–1960 рр. — Серія «За тебе, свята Україно». Книга сьома. — Чернівці—Торонто, 2011. — С.97, 137.
  • Тинченко Я. Микола Капустянський: підсумок життя за 90 років.// Капустянський М. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році. Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ, 2004. — С.55-56.
  • Українська революційно-демократична партія (УРДП-УДРП). Збірник матеріалів і документів./Упор. О.Коновал. — Чикаго—Київ, 1997. — С.33—35, 39, 82, 181, 287, 306, 323, 325, 326, 454, 461, 510, 511, 738.
  • Якимович Б. Роман Шухевич — стратег і тактик повстанської війни. — Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007. — С.24