Гімн Польщі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Мазу́рка Домбро́вського» [1] (пол. Mazurek DąbrowskiegoАудіо слухатиопис файлу) — державний гімн Польщі. Автор слів — Юзеф Вибіцький (Józef Wybicki). Написана 1797 року в Італії, як пісня польських легіонів, котрі воювали на боці Франції, під командуванням Яна Хенрика Домбровського. Автор музики, яка спирається на мотиви народної мазурки — невідомий.

«Пісню Польських Легіонів в Італії» (такою була початкова назва гімну Польщі) виконували на мелодію мазурки. Сьогодні її називають «Мазурка Домбровського» (від мелодії) або Jeszcze Polska nie zginęła (від перших слів твору).

«Мазурку Домбровського» створили в один із найтрагічніших періодів польської історії. Придушення повстання Тадеуша Костюшка, третій розподіл Польщі, еміграція тисяч поляків, — це все пригнічувало і лякало. Нова пісня полетіла через кордони, вселяючи віру у перемогу й відразу стала популярною. З того часу «Мазурек» завжди супроводжувала поляків як в радісні, так і тяжкі для країни хвилини: звучала там, де боролися повстанці і солдати, закликала до бою, вселяла надію, об‘єднувала людей, розкиданих по всьому світу.

Державним гімном Польщі пісня офіційно стала від 26 лютого 1927 року.

Текст гімну[ред.ред. код]

Офіційний текст Оригінальний текст з рукопису Підрядковий переклад українською
Jeszcze Polska nie zginęła,

Kiedy my żyjemy.

Co nam obca przemoc wzięła,

Szablą odbierzemy.

Marsz, marsz, Dąbrowski,

Z ziemi włoskiej do Polski.

Za twoim przewodem

Złączym się z narodem.

Przejdziem Wisłę, przejdziem Wartę,

Będziem Polakami.

Dał nam przykład Bonaparte,

Jak zwyciężać mamy.

Marsz, marsz, Dąbrowski...

Jak Czarniecki do Poznania

Po szwedzkim zaborze,

Dla ojczyzny ratowania

Wrócim się przez morze.

Marsz, marsz, Dąbrowski...

Już tam ojciec do swej Basi

Mówi zapłakany –

Słuchaj jeno, pono nasi

Biją w tarabany.

Marsz, marsz, Dąbrowski...

Jeszcze Polska nie umarła,

kiedy my żyjemy.

Co nam obca moc wydarła,

szablą odbijemy.

Marsz, marsz, Dąbrowski

do Polski z ziemi włoski

za Twoim przewodem

złączem się z narodem.

Jak Czarniecki do Poznania

wracał się przez morze

dla ojczyzny ratowania

po szwedzkim rozbiorze.

Marsz, marsz, Dąbrowski...

Przejdziem Wisłę przejdziem Wartę

będziem Polakami

dał nam przykład Bonaparte

jak zwyciężać mamy.

Marsz, marsz, Dąbrowski...

Niemiec, Moskal nie osiędzie,

gdy jąwszy pałasza,

hasłem wszystkich zgoda będzie

i ojczyzna nasza.

Marsz, marsz, Dąbrowski...

Już tam ojciec do swej Basi

mówi zapłakany:

„słuchaj jeno, pono nasi

biją w tarabany”.

Marsz, marsz, Dąbrowski...

Na to wszystkich jedne głosy:

„Dosyć tej niewoli

mamy Racławickie Kosy,

Kościuszkę, Bóg pozwoli”.

Іще Польща не загинула,
Коли ми живемо.
Що в нас чужа сила взяла,
Шаблею відберемо.
Марш, марш, Домбровський,
З землі італійської до Польщі!
За твоїм проводом
Поєднаємось з народом.
Пройдем Віслу, пройдем Варту,
Будем поляками,
Дав нам приклад Бонапарт,
Як звитяжити маємо.
Як Чарнецький до Познаня
По шведській навалі,
Для вітчизни порятунку
Вернемось по морю.
Вже там тато своїй Басі
Каже заплаканий:
Слухай-но – то певно наші
Б'ють у барабани.

Автор перекладу Юрій Винничук [2]

Поетичний український переклад[ред.ред. код]

Мазурка Домбровського


Поки смерть нас не скосила,

Польщі жити з нами.

Що взяла в нас чужа сила,

Відберем шаблями.


Марш, марш, Домбровський,

Із чужини в край польський,

Веди нас походом

Та єднай з народом.


(переклад О. Пономаріва) [1].

Вилучені з оригіналу строфи[ред.ред. код]

Оригінал Переклад
Niemiec, Moskal nie osiędzie,

gdy jąwszy pałasza,

hasłem wszystkich zgoda będzie

i ojczyzna nasza.

Marsz, marsz, Dąbrowski...

Na to wszystkich jedne głosy:

„Dosyć tej niewoli

mamy Racławickie Kosy,

Kościuszkę, Bóg pozwoli”.

Marsz, marsz, Dąbrowski...

Німець, москаль не всидить,

Коли піднявши палаша,

Спільним кличем стануть згода

Й батьківщина наша.

Марш, марш, Домбровський...

На все це одноголосно:

Досить вже неволі!

Маєм рацлавицькі коси,

Костюшка, Бог дозволить.

Марш, марш, Домбровський...

Див. також[ред.ред. код]

Прослухати[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Антологія польської поезії в двох томах. – Том перший. – К.: "Дніпро", 1979. – С. 90-91.
  2. Винничук, Юрій (2010-03-04). Коли хочеться свіжого гімна. ТСН.ua. Процитовано 2010-06-24.