Гімн безсмертної батави
| «Гімн безсмертної батави» | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Пісня для чоловічого хору у супроводі фортепіано або духового оркестру, гітари | ||||
| Випущено | 1912 (вірш і музика) | |||
| Тип | вірш, інструментальний твір | |||
| Жанр | інструментальна музика, марш | |||
| Мова | українська | |||
| Автор слів | Василь Пачовський | |||
| Композитор | Станіслав Людкевич | |||
|
| ||||
«Гімн безсмертної батави», «Присяга батави», «Ми лицарі без жаху і без смерти…» — українська пісня авторського походження, офіційний марш УПА-Захід. Автор слів — Василь Пачовський, музика — Станіслава Людкевича[1]. .
Історія написання[ред. | ред. код]
Пісня була створена на рубежі 1911–1912 років під час підготовки до постановки трагедії Василя Пачовського про гетьмана Петра Дорошенка «Сонце Руїни», яку вперше здійснив у Львові Український театр товариства «Руська бесіда» 28 січня 1912 року (режисер Йосип Стадник) з нагоди 50-річного ювілею товариства «Руська бесіда» [2].
Пісня була написана для чоловічого хору з супроводом фортепіано або симфонічного оркестру. У 1912 р. видана літографією [3].
Виконання[ред. | ред. код]
У міжвоєнний період 20–30-х років ХХ століття пісню виконували професійні хорові колективи «Львівський Боян», «Бандурист», «Сурма» і самодіяльні колективи Галичини під час урочистих заходів, присвячених Тарасові Шевченку і гетьману Іванові Мазепі, під час вшанування героїв Крут і посвячення пластових прапорів.
28 травня 1933 року пісня стала вінцем урочистої програми з відкриття надгробного пам’ятника Іванові Франку на Личаківському кладовищі у Львові [4]. Її виконали чоловічі хори студентського товариства «Бандурист» і хорового товариства «Сурма» під орудою Івана Охримовича [5].
Офіційний марш УПА-Захід[ред. | ред. код]
Відомий наказ УПА-Захід ч. 17 від 1 січня 1946 р. за підписом Василя Сидора – «Шелеста», де йде мова про вивчення цієї пісні всіма повстанцями: «Заряджується вивчення всіми тексту й мелодії «Маршу УПА-Захід» до 6-ти тижнів після одержання наказу» [6].
Проте як марш УПА-Захід пісня була прийнята раніше, очевидно, у 1944 р., бо вже у березні 1945 р. її поширювали з таким підзаголовком.
Збереглися деякі підпільні видання із вміщеним у них маршем УПА-Захід, зокрема «Літопис УПА» (1947), збірник матеріалів «Шлях до волі» (1949), співаник «Нас питають якого ми роду…» (1949) та деякі ін. [7].
У 1947–1948 рр. відділи УПА, які здійснювали рейди в Західну Європу, принесли сюди цю та інші повстанські пісні. У 1950 році у місті Регенсбург (Німеччина) побачив світ «Співаник УПА», виданий Закордонними частинами Організації Українських Націоналістів і Братством бувших вояків УПА ім. св. Юрія Переможця. Збірку повстанських пісень відкриває «Гімн безсмертної батави» [8].
Разом з українськими емігрантами пісня подолала океан і поширилася у Канаді і США. На святковій академії, влаштованій у 1949 році українським громадянством міста Нью-Йорк з нагоди 7-ї річниці Української Повстанської Армії, її виконав український хор «Боян» під орудою професора Івана Недільського[9].
Варіанти[ред. | ред. код]
|
|
|
Сучасні виконавці[ред. | ред. код]
Найактивнішим популяризатором «Гімну безсмертної батави» є Тарас Компаніченко [11].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пасічник Р. Василь Пачовський і Станіслав Людкевич: на перехресті поезії та музики [1] [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Квасецький А. Розсипані перли і розгублені звізди Василя Пачовського: Нарис // Жуличі. Василь Пачовський: Збірник історико-краєзнавчих і літературно-художніх творів. — Чернівці: Зелена Буковина, 2013. — С. 293.
- ↑ Нотографія музичних творів Станіслава Людкевича за 1897-1939 роки [2]
- ↑ Штундер З.. Станіслав Людкевич. Життя і творчість : у 2 т. — Т. І … С. 353.
- ↑ Відкриття нагробника Івана Франка // Діло. — 1933. — Ч. 129. — С. 1. [3]
- ↑ Слова, текст, акорди "Гімн безсмертної батави" - Українські ...[4]
- ↑ Літопис УПА (1947) [5]
- ↑ Співаник УПА … — С. 7-8.
- ↑ Свято УПА на чужині // До зброї. — 1950. — Ч. 2 (15). — С. 61.
- ↑ Пачовський В. Присяга Борців України // Український скиталець. — 1923. — Ч. 8; Свобода. — 1923. — Ч. 119. — С. 4.
- ↑ http://music.i.ua/user/2665262/31924/323313/
Джерела[ред. | ред. код]
- Жуличі. Василь Пачовський: збірник історико-краєзнавчих праць і літературно-художніх творів / автор передмови та прим. А. Т. Квасецький, автор післямови, голов. ред. В. Т. . Джуран. — Чернівці : Зелена Буковина, 2013. — 398 с. — ISBN 978-966-8410-16-5.
- Золочівщина: її минуле і сучасне: розвідки, спомини, публікації, пам'ятки, постаті / Фундація енциклопедії України, Торонто, Канада; упорядник М. В. Дубас. — 2-ге. — Львів : Мс, 2006. — 759 с. — ISBN 966-8461-36-3.
- Співаник УПА / Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів і Братства бувших Вояків УПА ім. св. Юрія Переможця.— Регенсбург, 1950. — 160 с. + додатки.
- Штундер З. Станіслав Людкевич. Життя і творчість. Т. І (1879—1939) / Зеновія Штундер. — Львів: ПП «Бінар», 2005. — 635 с., іл.
| |||||||||||||||||||||||||
.jpg)