Гіндко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіндко
ہندکو
Hindko.svg
Поширена в: Пакистан Пакистан
Афганістан Афганістан
Індія Індія
Регіон: Пенджаб
Носії: 1 880 000 (північний гіндко, 1981)
625 000 (південний гіндко, 1981)
Писемність: арабське письмо
Класифікація:
Індоєвропейські
Індоарійські
Північно-західна група
Західнопенджабські мови
Коди мови
ISO 639-3 hno (північний гіндко)
hnd (південний гіндко)

Гіндко (англ. Hindko, гіндко ہندکو [hindkō], урду ہندکو; інші назви: гіндко (англ. Hindku), гінк (англ. Hinko) — група ідіом західнопенджабських мов, поширених у північно-західних районах Пакистану. Шоста за значенням серед мов Пакистану[1]. Відноситься до індоарійських мов. Гіндко є взаємно зрозуміла з пенджабі та сірайкі[2], і має більше спільного з останньою, ніж з першою[3]. Відмінності від інших західнопенджабських мов більш виражені у морфології та фонології, ніж в синтаксисі[4].

Кількість мовців гіндко, у 1981 році, була більше ніж 2,5 млн. осіб[5].

Поширення[ред.ред. код]

З точки зору Коліна Масіка, термін гіндко позначає все індоарійське населення округів Газара та Атток на відміну від пуштунів. При цьому термін позначає і носіїв деяких північних діалектів сірайкі[6].

Гіндко розмовляють гіндковани у Пакистані та Північній Індії[7], деякі пуштунські племена в Пакистані та народ гіндко у Афганістані. На гіндко розмовляють у провінції Хейбер-Пахтунхва (включаючи регіон Газара), Пенджабі (включаючи Атток) та пакистанській частині Кашміру.

Загальної назви для носіїв гіндко не існує, так як вони належать до різних етнічних груп, і схильні ідентифікувати себе як члени з будь-якої касти або роду. Однак члени найбільшої групи гіндко в округах Гаріпур, Абботтабад, Маншегра, Баттаґрам та Когістан іноді збирально називаються газараваламі за назвою області Газара, що включала ці округи. У Пешаварі пуштуни називають їх Пешаварі або кгарай (тобто містяни).

Діалекти[ред.ред. код]

Діалекти гіндко на мапі західнопенджабських мов

Діалектний континуум гіндко поділяється Ethnologue на дві групи: північний гіндко (ISO 639-3: hno)[8] для діалекту газара та південний гіндко (ISO 639-3: hnd)[9] для інших. Лінгвістично північний гіндко можна охарактеризувати як проміжні між панджабі та сіракі.

Північний гіндко також відомий як газара-гіндко або каґгані[10][11].

До південного гіндко належить: пешаварі — міське різноманіття мов у місті Пешавар [12], діалект який пропагується як стандартизована літературна мова[13]. Пешаварі має широку діалектну базу[14][15], зазнав істотного вплив урду та панджабі. Близькі між собою діалекти — аванкарі, ґгебі, когат, чачгі[16][17].

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Punjabi University, Patiala.(англ.)
  2. Rahman, 1996, с. 211
  3. Shackle, 1979, с. 200–1
  4. Shackle, 1980, с. 486
  5. Javaid, 2004, с. 46
  6. Masica C.P. The Indo-Aryan Languages. — Cambridge : Cambridge University Press, 1991. — С. 18-19.(англ.)
  7. Peshawarites still remember the Kapoor family. Daily Times. Архів оригіналу за 2012-08-24. Процитовано 2007-09-14. (англ.)
  8. Північний гіндко на Ethnologue(англ.)
  9. Південний гіндко на Ethnologue(англ.)
  10. Shackle, 1980, с. 485
  11. Rensch, 1992, с. 56
  12. (Shackle, 1980, с. 497)
  13. Shackle, (1980, с. 486, 509); Rensch, (1992, с. 76–77).
  14. Rensch, 1992, с. 55–56
  15. Shackle, 1980, с. 509
  16. Shackle, 1980, с. 484–86
  17. Rensch, 1992, с. 57, 85

Посилання[ред.ред. код]