Гінецинський Олександр Григорович
| Гінецинський Олександр Григорович | |
|---|---|
| Народився |
17 листопада 1895 Вологда, Російська імперія |
| Помер |
24 жовтня 1962 (66 років) Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний медичний університет |
| Галузь | фізіологія |
| Заклад |
Saint Petersburg State Pediatric Medical Universityd Новосибірський медичний університетd I. M. Sechenov Institute of Evolutionary Physiology and Biochemistryd |
| Вчене звання | Академія медичних наук СРСР |
| Науковий керівник | Орбелі Леон Абгарович |
| Нагороди | |
Олександр Григорович Гінецинський (29 листопада 1895, Вологда, Вологодська губернія, Російська імперія — 20 жовтня 1962, Ленінград, СРСР) — радянський фізіолог, учень Леона Орбелі.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 29 листопада 1895 року в Вологді.
У 1922 році закінчив 1-й Ленінградський медичний інститут.
З 1932 по 1951 рік обіймав посаду завідувача кафедри фізіології Ленінградського медичного педіатричного інституту.
з 1951 по 1955 рік обіймав посади завідувача кафедри фізіології Новосибірського медичного інституту.
З 1955 по 1962 рік працював у Інституті еволюційної фізіології АН СРСР (1958—1960 рік обіймав посаду директора цього інституту).
Помер 28 жовтня 1962 року в Ленінграді.
Науковий доробок[ред. | ред. код]
Основні наукові дослідження присвячені фізіології вегетативної нервової системи і механізм регуляції водно-сольового обміну.
Встановив, що стомлений скелетний м'яз відновлює свою працездатність при подразненні його симпатичного нерва (феномен Орбелі-Гінецинського).
Виявив основні закономірності еволюції нервово-м'язового з'єднання.
Автор понад 115 наукових робіт, у числі яких 2 монографії, присвячені головним чином фізіології нервово-м'язової системи, дихання і нирок.
Членство в організаціях[ред. | ред. код]
- Член-кореспондент АМН СРСР (1946-62)
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
- Орден Трудового Червоного Прапора (1945)
- Премія імені Л. А. Орбелі АН СРСР (1965) — за монографію «Физиологические механизмы водно-солевого равновесия»
Джерела[ред. | ред. код]
- Биологи: Биографический справочник / Авторы: Т. П. Бабий, Л. Л. Коханова, Г. Г. Костюк и др.; Отв. ред. Ф. Н. Серков. — Киев : Наукова думка, 1984. — С. 177—178. — 27500 прим.
- Гинецинская Т. А. Служитель Муз и Эскулапа (записки об отце): К столетию со дня рождения Александра Григорьевича Гинецинского. — СПб. : Институт эволюционной физиологии и биохимии имени И. М. Сеченова РАН, 1995. — 108 с. — 100 прим.
- Гинецинская Т. А. Биофак Ленинградского университета после сессии ВАСХНИЛ // Репрессированная наука / Под общей ред. проф. М. Г. Ярошевского. — Л. : Наука, 1991. — С. 114—125. — 12000 прим.
- Лытаев С. А. Физиологические научно-педагогические школы ЛПМИ—СПбГПМУ // Педиатр. — 2014. — Т. 5, вип. 1 (21 квітня). — С. 3—17. Архівовано з джерела 19 лютого 2018. Процитовано 29 січня 2022.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Персональна сторінка Гінецинський Олександр Григорович на офіційному сайті РАН (рос.)
- Гинецинский Александр Григорьевич — Большая Медицинская Энциклопедия. бмэ.орг. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 10 грудня 2016.
|
