Гіперглікемічна кома
| Гіперглікемічна кома | |
|---|---|
 | |
| Інші назви | Діабетична кома |
| Спеціальність | Ендокринологія, реаніматологія |
| Симптоми | Сплутаність свідомості, поліурія (часте сечовипускання), сильна спрага (полідипсія), запах ацетону з рота, дихання Куссмауля, сухість шкіри та слизових оболонок. |
| Ускладнення | Набряк головного мозку, гіповолемічний шок, гостра ниркова недостатність, летальний результат. |
| Початок | Поступовий (від кількох годин до кількох днів) |
| Тривалість | До надання кваліфікованої медичної допомоги |
| Типи | Кетоацидотична, гіперосмолярна, лактацидотична |
| Причини | Дефіцит інсуліну, пропуск ін'єкції інсуліну, грубі порушення дієти, інфекційні захворювання, стрес, травми. |
| Фактори ризику | Цукровий діабет 1 та 2 типу |
| Метод діагностики | Аналіз крові на глюкозу, аналіз сечі на кетонові тіла, електроліти крові, рН крові (газовий склад). |
| Диференціальна діагностика[en] | Гіпоглікемічна кома, уремічна кома, печінкова кома, гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт). |
| Профілактика | Регулярний контроль рівня цукру в крові, дотримання дозування інсуліну, навчання пацієнта самоконтролю. |
| Лікування | Регідратація (введення фізрозчину), інсулінотерапія (короткої дії), корекція електролітних порушень. |
| Препарати | Інсулін, ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин калію хлориду. |
| Прогнози | Серйозний; залежить від швидкості госпіталізації та віку пацієнта. |
| Частота | Досить висока серед пацієнтів з декомпенсованим діабетом. |
| Смерті | Варіює від 1% до 15% залежно від типу коми та супутніх патологій. |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 5A22.0  |
| МКХ-10 | E10.1, E11.1, E12.1, E13.1 і E14.1 |
| OMIM | 612227 |
| DiseasesDB | 3709 |
| MeSH | D016883 |
 Diabetic coma у Вікісховищі | |
Гіперглікемічна кома — це гострий стан, який порівняно повільно розвивається і пов'язаний з підвищенням рівня глюкози в крові при цукровому діабеті(як 1 типу, так і 2 типу ) і накопиченням токсичних продуктів перетворення. У світовій медицині відомий як діабетичний кетоацидоз (англ. diabetic ketoacidosis).Виникає на фоні абсолютного чи відносного дефіциту інсуліну і нездатності клітин до засвоєння глюкози.
У 1874 році німецький лікар Адольф Кюссмауль зробив одне з найважливіших спостережень. Він описав особливий тип дихання у термінальних хворих на діабет — глибоке, гучне та часте. Сьогодні ми знаємо це як «дихання Кюссмауля»[1].
Що провокує гіперглікемічну (діабетичну) кому: Безконтрольне лікування цукрового діабету з недостатнім введенням інсуліну. Відмова від застосування інсуліну. На початковій стадії цукрового діабету, коли хворий ще взагалі не знає про своє захворювання, до діагнозу, як правило, починає розвиватися діабетична (гіперглікемічна) кома. Різні похибки у харчуванні, травми та інфекційні захворювання можуть спровокувати у хворих на цукровий діабет розвиток діабетичної (гіперглікемічної) коми. Настає, коли цукровий діабет тривало протікає з малою симптоматикою і хворий не отримує інсулін або отримує малі дози.
Також діабетичний кетоацидоз може виникати при довготривалому лікуванні антагоністами інсуліну(глюкокотикоїдами, діуретиками та ін.), при вагітності та хірургічних втручаннях і травмах.[2]
Прояви гіперглікемічної (діабетичної) коми: наростаюча слабкість, спрага, втрата апетиту, часте сечовипускання, сонливість, почервоніння шкіри, прискорене дихання — на початковому етапі.
Потім — втрата свідомості, втрата шкірної чутливості, можливі посмикування кінцівок, судоми, зниження тонусу очних яблук (при натисканні очне яблуко «м'яке»), низький артеріальний тиск, запах ацетону при диханні.
Усі прояви за відсутності лікування здатні прогресувати аж до смерті хворого.
Діагноз встановлюють за лабораторними показниками крові:Рівень глюкози при комі — до 30 ммоль/л і вище, але іноді кома розвивається і при відносно невисокому рівні глікемії (18-20 ммоль/л). Під час дослідження перевіряють ацетонурію , нейтрофільний лейкоцитоз, згущення крові, підвищений вміст гемоглобіну, високу питому щільність сечі, рівень глюкозурії (зазвичай становить 40-60 г/л).[3]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
 | Інформація в цьому розділі застаріла. (червень 2019) |
Лікування гіперглікемічної (діабетичної) коми: прекоматозний і коматозний стан хворих на цукровий діабет вимагає їхньої невідкладної госпіталізації. Комплексне лікування коми включає відновлення дефіциту інсуліну, боротьбу з дегідратацією, ацидозом, втратою електролітів. У початкову стадію діабетичної коми необхідно в першу чергу ввести інсулін. Вводять тільки кристалічний (простий) інсулін і в жодному разі не препарати пролонгованої дії.
Упродовж першої години вводиться внутрішньовенно струминно 10-14 ОД інсуліну короткої дії. Інсулін короткої дії у розрахунку 0,1 ОД/кг/год в/в вводиться на ізотонічному розчині хлориду натрію до зниження рівня глюкози в крові до 14 ммоль/л, використовуючи насос чи перфузор. Якщо таку інфузійну систему встановити неможливо, вводиться інсулін короткої дії з розрахунку 0,25-1 ОД/кг в/м кожні 2-4 години. У подальші години до зниження рівня глюкози в крові до 14 ммоль/л) вводиться інсулін короткої дії по 4-8 ОД/годину в/в безперервно за допомогою перфузора або в краник чи гумку інфузійної системи. Якщо упродовж 2 годин лікування рівень глюкози в крові знизити не вдалося, дозу інсуліну слід збільшити вдвічі, при цьому рівень глюкози не має знижуватися більше ніж на 5,5 ммоль/годину.
У зв'язку з порушенням периферичного кровообігу при розвитку серцево-судинної недостатності в період діабетичної коми сповільнюється всмоктування введених препаратів з підшкірної клітковини, тому половину першої дози інсуліну, слід вводити внутрішньовенно струмінно на 20 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Хворим похилого віку вводити інсулін обережно через можливість розвитку коронарної недостатності.
Надалі інсулін вводять кожні 2 години. Дозу підбирають залежно від рівня глюкози крові. Якщо через 2 год вміст глюкози в крові збільшилася, то дозу введеного інсуліну збільшують удвічі. Загальна кількість інсуліну, що вводиться при діабетичної коми, коливається від 400 до 1000 ОД на добу. Поряд з інсуліном слід вводити глюкозу, яка надає антикетогенну дію. Починати введення глюкози рекомендується після того, як рівень її в крові під впливом інсуліну починає падати. Вводять 5 % розчин глюкози внутрішньовенно крапельно. Для відновлення втраченої рідини і електролітів внутрішньовенно крапельно вводять 1-2 л на годину ізотонічного розчину хлориду натрію у поєднанні з 15-20 мл 10 % розчину хлориду калію, підігрітого до температури тіла. Всього вводять 5 — 6 л рідини в добу-хворим старше 60 років, а також при наявності серцево-судинної недостатності — не більше 2-3 л. Для боротьби з метаболічним ацидозом вводять внутрішньовенно крапельно 200—400 мл 4-8 % розчину свіжоприготованого гідрокарбонату натрію, який не можна змішувати з іншими розчинами. Показано внутрішньовенне введення 100—200 мг кокарбоксилази, 3-5 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти. Для відновлення гемодинамічних розладів призначають серцеві глікозиди (1 мл 0,06 % розчину коргликона внутрішньовенно), підшкірно або внутрішньовенно вводять 1-2 мл 20 % розчину кофеїну або 2 мл кордіаміну.
У разі, якщо пацієнту не буде призначено невідкладне лікування, можливі такі ускладнення стану хворого:
- Гіпоглікемія
- Низький рівень калію або гіпокаліємія
- Набряк мозку ( якщо рівень цукру в крові регулюється занадто швидко)
- Втрата свідомості
- Смерть.[4]
Основні заходи профілактики включають:
- Постійний самоконтроль рівня глюкози[5];
- Дотримання схеми лікування діабету згідно з інструкцією[4]( і супутніх хвороб);
- Дієтотерапія (Виключення легкозасвоюваних вуглеводів (цукор, солодощі)) або створення плану харчування;
- Дотримання питного режиму та профілактика дегідратації;
- Навчання хворого та його родичів про перші ознаки діабетичного кетоацидозу та план дій при ньому.
- ↑ 28 травня – Адольф Куссмауль – Інститут геронтології (укр.). Процитовано 16 квітня 2026.
- ↑ Ендокринологія : підручник для студентів вищих мед. навч. закладів Е 64 / [П. М. Боднар, Г. П. Михальчишин, Ю. І. Комісаренко та ін.] ; за ред. професора П. М. Боднара. — Вид. 3, переробл. та допов. — Вінниця : Нова Книга, 2013. — ст.286. ISBN 978-966-382-479-6.
- ↑ Ендокринологія : підручник для студентів вищих мед. навч. закладів Е 64 / [П. М. Боднар, Г. П. Михальчишин, Ю. І. Комісаренко та ін.] ; за ред. професора П. М. Боднара. — Вид. 3, переробл. та допов. — Вінниця : Нова Книга, 2013. — с.289 : іл. ISBN 978-966-382-479-6
- ↑ а б Diabetic Ketoacidosis (DKA). WebMD (англ.). Процитовано 16 квітня 2026.
- ↑ What You Should Know About Diabetic Ketoacidosis, Healthline.
{{cite journal}}: Cite journal вимагає|journal=(довідка); Пропущений або порожній|title=(довідка)
- Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 22.05.2009 № 356 в редакції наказу МОЗ України від 05.08.2009 № 574. ПРОТОКОЛ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ З ДІАБЕТИЧНИМИ КОМАМИ [1] [Архівовано 16 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- НАКАЗ МОЗ України від 29 грудня 2014 року N 1021 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при цукровому діабеті 1 типу у молодих людей та дорослих» [2] [Архівовано 16 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Устінов О. В. Алгоритм дії лікаря при наданні медичної допомоги пацієнтам із цукровим діабетом 1-го типу. Український медичний часопис. 2015-02-23: Стандарти та протоколи. [3] [Архівовано 16 листопада 2021 у Wayback Machine.]
| Тематичні сайти | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
