Гіпотиреоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіпотиреоз
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 E03.9
DiseasesDB 6558
eMedicine med/1145
MeSH D007037

Гіпотирео́з — патологічний стан, клінічний синдром, що виникає у людини при недостатності гормонів щитоподібної залози внаслідок зниження або повного випадіння функції щитоподібної залози, недостатній дозі тироксину при замісній терапії. Цей стан організму протилежний тиреотоксикозу. Гіпотиреоз діагностують переважно у жінок 30-60 років, у більшості хворих гіпотиреоз є первинним.

Класифікація гіпотиреозу[ред.ред. код]

Виділяють форми:[1]

Останній, в свою чергу, поділяють на: первинний, вторинний, третинний і периферійний:

  • первинний гіпотиреоз спостерігають при ураженні безпосередньо щитоподібної залози,
  • вторинний є наслідком пошкодження гіпофізу,
  • третинний, пов'язаний із змінами на рівні гіпоталамічних центрів,
  • периферійний є наслідком блокади циркулюючих тіреоїдних гормонів чи резистентності тканин до них.

Етіологія[ред.ред. код]

Причинами розвитку вродженого гіпотиреозу є:

  • аплазія або гіпоплазія щитовидної залози;
  • її аберантне розміщення, наприклад, біля кореня язика (коли відбувається її швидке виснаження, а також спостерігається часта трансформація в рак);
  • генетично детерміноване порушення біосинтезу тіреоїдних гормонів.

Первинний гіпотиреоз спостерігається при:

Причинами вторинного і третинного гіпотиреозу є:

Причини периферійного гіпотиреозу вивчені найменше, але вважають, що:

  • це зумовлено нездатністю тканин використовувати тиреоїдні гормони внаслідок сімейної периферійної резистентності до них, яка передається по спадковості за аутосомно-домінантним типом (при цьому відбувається мутація гена, який відповідає за синтез рецептора до тиреоїдних гормонів);
  • зниженням периферійного перетворення Т4 в Т3 в печінці і нирках;
  • виробленням антитіл до тиреоїдних гормонів.

Інколи причину гіпотиреозу виявити не вдається.

Крім вищеперерахованих форм гіпотиреозу розрізняють також:

  • субклінічний (лабораторний) гіпотиреоз;
  • клінічний гіпотиреоз, який поділяється на ступені важкості: легку, середню і важку, які розрізняють за клінічними проявами, ступенем втрати працездатності, величиною основного обміна, дозою тиреоїдних гормонів.

Клінічні ознаки[ред.ред. код]

Хворі скаржаться на швидку втому, загальну слабкість, набряклість, сухість шкіри, підвищену сонливість, запори, мерзлякуватість.
Відмічають зміни в нервово-психічній сфері: психічна загальмованість, млявість психічних функцій, бідність психічного сприйняття, апатія, головний біль, запаморочення, зниження слуху.
При гіпотеріозі може виникати депресія та невроз. Біль за типом радикуліту, парестезії, корчі, важкість ходи. Відзначають подовження тривалості сухожильних рефлексів.
Зі боку серцево-судинної системи: брадикардія, розширення меж серця, глухість тонів, зниження АТ, систолічний шум, перикардит. На ЕКГ — зниження вольтажу, подовження інтервалу ST, зниження зубця Т. Зменшення серцевого викиду й швидкості кровотоку, розвиток серцевої недостатності.
Система травлення: диспептичні явища, ахлоргідрія, зниження тонусу й моторної функції кишечника, закрепи, метеоризм.
Ендокринна система: збільшену щитоподібну залозу можна пропальпувати при вторинному гіпотиреозі.
З боку статевої системи:У жінок — дисменорея, менорагії, аменорея, безпліддя. У чоловіків — імпотенція, розлади сперматогенезу.

Ускладнення[ред.ред. код]

Найбільш важливим, нерідко смертельним ускладненням гіпотиреозу є гіпотиреоїдна кома. Вона виникає, як правило, у людей похилого віку, з не діагностованим, або не лікованим гіпотиреозом.
Провокуючими факторами є: переохолодження, інфекції, операції тощо.
Клінічні прояви: блідо-жовта, холодна шкіра інколи з геморагічними висипаннями, брадикардія, гіпотонія, олігурія, зниження температури тіла до 34-24 °С, полісерозит, виражені порушення в діяльності серцево-судинної системи. В крові: гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіперліпідемія, гіперазотемія, збільшення гематокриту.

Діагностика[ред.ред. код]

При лабораторній діагностиці виявляють

  • зниження рівнів Т3 і Т4, збільшення ТТГ,
  • гіперліпідемію, гіперхолестеринемію;
  • плоску цукрову криву,
  • анемію,
  • підвищення титру антитіл до тиреоглобуліну.

Дефіцит тиреоїдних гормонів стимулює виділення тиреоліберину, який, в свою чергу, приводить до синтезу і гіперсекреції пролактину.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Gaitonde DY, Rowley KD, Sweeney LB (August 2012). Hypothyroidism: an update. Am Fam Physician 86 (3). с. 244–51. PMID 22962987. 

Посилання[ред.ред. код]

захворювання Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.