Гіркокаштан індійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гіркокаштан індійський
Молоде дерево
Молоде дерево
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Сапіндові (Sapindaceae)
Рід: Гіркокаштан (Aesculus)
Вид: Гіркокаштан лісовий
Біноміальна назва
Aesculus sylvatica
(Wall. ex Camb.) Hook., 1859
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Aesculus indica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aesculus indica
EOL logo.svg EOL: 2905431
IPNI: 60450399-2
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 531823

Гіркокашта́н інді́йський (Aesculus indica) — отруйна багаторічна рослина родини Сапіндових. Листяне дерево із великим пальчастим листям та рожевими квітками, зібраними у показні волоті. Плоди — коробочки, які, на відміну від інших видів гіркокаштана, не мають шипів. Вид поширений у Гімалаях. Декоративна, лікарська і харчова культура, що також обмежено використовується як кормова рослина.

Опис[ред. | ред. код]

Кора на нижній частині стовбура.
Листок.
Суцвіття сорту 'Sydney Pearce'.

Листяне дерево заввишки до 30 м, в культурі, як правило, не перевищує 20 м. Крона куляста, розлога, може сягати 12 м завширшки. Кора сіра, тріщинувата. Черешки завдовжки 10—15 см. Листки пальчасті, голі, зазвичай складені із сімох листочків (рідше з п'яти або дев'яти). Кожен листочок завдовжки 20 см, оберненояйцеподібної або ланцетної форми, з двічі зазубреним краєм. Під час розпускання молоде листя має червонуватий колір, надалі пурпурово-рожеве забарвлення зберігається лише на черешках і квітконосах.

Суцвіття — прямостояча, вузькопірамідальна волоть заввишки 20—30 см. Квітки двостатеві, білі або блідо-рожеві з жовтими плямами. Оцвітина складається з п'яти чашолистків і чотирьох пелюсток різної форми. Чашечка квітки трубчаста, завдовжки 5 мм. Тичинок сім, вони вигнуті, завдовжки 2—2,5 мм; маточок три.

Плід — куляста або оберненояйцеподібна коробочка завширшки 4—6 см. Оболонка плоду тонка, світло-коричнева, шорстка, але без шипиків. Всередині плоду міститься одна велика, лискуча, ледь зморшкувата насінина темно-бурого кольору. На її поверхні помітна білувата пляма, але за розміром вона значно менша, ніж в інших представників роду. Плоди гіркокаштану індійського багаті на сапоніни, які можуть спричинити отруєння. Проте, їх можна вживати в їжу після спеціальної обробки.

Екологія та поширення[ред. | ред. код]

Гіркокаштан індійський родом з Гімалаїв, де він зростає в Пакистані, індійській провінції Кашмір, на заході Непалу. В горах трапляється на висоті від 900 до 3000 м над рівнем моря,[1] віддає перевагу вологим, але добре дренованим ґрунтам. Оскільки це дерево підіймається на доволі значну висоту, воно добре пристосоване до холоду і може витримувати морози до −15 °C. За межами природного ареалу поширений в США та Західній Європі.

Квітне у червні — липні, плодоносить у першій половині жовтня.

Застосування[ред. | ред. код]

Плоди і насіння.

На батьківщині цього дерева його листя згодовують худобі. З висушеного насіння виготовляють борошно. Зазвичай воно має гіркуватий смак через наявність сапонінів, тому перед споживанням його ретельно промивають. З гіркокаштанового борошна готують такі національні страви як чапаті (тонкі коржі з домішкою пшеничного борошна), халва (солодощі), далія (каша, яку вживають під час посту).

У традиційній індійській медицині гіркокаштан індійський використовують як в'яжучий і наркотичний засіб, ним лікують ревматизм, шкірні хвороби.[2]

В культурі це дерево відоме з XIX сторіччя. Гіркокаштан індійський використовують у декоративному садівництві для озеленення парків, міських вулиць, а також для створення вуличних бонсаїв.[3] Серед культиварів цього виду популярний сорт 'Sydney Pearce' з яскравішими рожевими квітами.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Indian Journal of Traditional Knowledge. Vol. 8(2), April 2009, pp. 285—286. Ethnobotany of Indian horse chestnut (Aesculus indica) in Mandi district. — PDF(англ.)
  2. Plants and people of Nepal, By N. P. Manandhar, Sanjay Manandhar, Pg. 76.(англ.)
  3. D'Cruz, Mark. «Ma-Ke Bonsai Care Guide for Aesculus indica Архівовано 14 липень 2011 у Wayback Machine.».(англ.)