Гіркін Ігор Всеволодович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Всеволодович Гіркін
Игорь Всеволодович Гиркин
Igor Ivanovich Strelkov Yekaterinburg1.JPG
Ім'я при народженні рос. Игорь Всеволодович Гиркин
Прізвисько стрєлок
Народження 17 грудня 1970(1970-12-17) (51 рік)
Москва, РРФСР, СРСР
Країна Росія Росія
Освіта Московський історико-архівний інститутd
Партія Комітет 25 січняd
Звання RAF A F5-Polkovniken after2010h.png
Полковник запасу
Командування Протистояння у Слов'янську
Війни / битви Придністровський конфлікт
Боснійська війна
Перша чеченська війна
Друга чеченська війна
Війна на сході України
Російсько-Українська війна
Титул «міністр оборони» терористичного угруповання ДНР
Автограф Signature of Igor Strelkov.jpg
Нагороди
Орден Мужності Медаль Суворова Медаль «За відзнаку у військовій службі» (Міноборони Російської Федерації) Медаль «За повернення Криму» Герой Донецької Народної Республіки Медаль «За участь у контртерористичній операції» (ФСБ) Медаль «За відзнаку у військовій службі» (ФСБ)
icorpus.ru
novorossia.pro
CMNS: Гіркін Ігор Всеволодович у Вікісховищі

І́гор Все́володович Гі́ркін (рос. Игорь Всеволодович Гиркин, псевдо. Ігор (Іванович) Стрєлков, «Стрєлок», також Сергій Вікторович Рунов[1]; нар. 17 грудня 1970(19701217), Москва, РРФСР, СРСР) — російський військовий діяч, відставний офіцер збройних сил РФ, колишній полковник ФСБ, воєнний злочинець.[⇨] Учасник російської війни проти України в Криму та на Донбасі на боці Росії, а також низки інших війн: у Придністров'ї (Молдова), Боснії, Чечні. Керівник руху «Новоросія» з 2014 року, глава «Комітету 25 січня». В Україні визнаний терористом.

Після початку російської інтервенції до Криму Гіркін очолював диверсійний загін, організовував збір кримських депутатів для призначення референдуму, командував штурмом фотограмметричного центру у Сімферополі. У квітні 2014 року із своїм загоном перетнув кордон України в Донецькій області, керував захопленням Слов'янська, розпочавши таким чином війну на Донбасі.[2] Став першим міністром оборони маріонеткової ДНР (16.05.2014—14.08.2014), головнокомандувачем «Армії Новоросії». У серпні 2014 року, одночасно із початком вторгнення російських регулярних військ на Донбас, виїхав назад у Росію.

СБУ та Генеральна прокуратура України порушили проти Гіркіна справи за тероризм, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, катування і умисні вбивства. [⇨]

У 2019 році Нідерланди оголосили Гіркіна у міжнародний розшук як особу, причетну до збиття Боїнга MH-17. [⇨]

За свідченнями російського терориста Бородая, Ігор Гіркін страждає психічним захворюванням «Шизофренія».[3]

Життєпис[ред. | ред. код]

Країни, де Гіркін під санкціями

Згідно з інформацією, поширеною в російських джерелах, народився у Москві, здобув освіту в Московському історико-архівному інституті як історик. Проходив строкову службу у збройних силах, отримав звання прапорщика[4][5]. З 1989 року захоплюється військовою реконструкцією та історією Білого руху[6][7][8].

Війна у Придністров'ї[ред. | ред. код]

Як російський «доброволець» брав участь у сепаратистських виступах в Придністров'ї в червні-липні 1992 року (доброволець 2-го взводу Чорноморського козачого війська, Кошніца — Бендери).[4]

Війна на Балканах[ред. | ред. код]

Брав участь у Боснійській війні з листопада 1992 по березень 1993 року включно (2-й Російський добровольчий загін, 2-га Подрінська легкопіхотна і 2-га Маєвицька бригади Війська Республіки Сербської, Вишеград — Прибій).[4]

Війна у Чечні[ред. | ред. код]

Як офіцер збройних сил РФ брав участь у війні у Чечні (166-та гвардійська окрема мотострілецька бригада, березень-жовтень 1995 року, і в частинах спеціального призначення з 1999 по 2005 рр.), виконував спеціальні завдання в інших регіонах Росії[4].

За даними правозахисників, Ігор Стрєлков у 2001 році, бувши офіцером 45-го розвідувального полку спеціального призначення, був причетний до серії викрадень людей у Чечні, в районі селищ Хаттуні, Махкети і Тевзені. Викрадені особи досі вважаються зниклими безвісти[9].

Згідно з інтерв'ю генерал-майора ФСБ Г. Казанцева, московське Управління ФСБ «розробляло» Гіркіна (слідкувало за ним), він був фігурантом «оперативному обліку» (нагляду) як член екстремістського гуртка російських монархістів. В 1995 році ФСБ вирішила завербувати («запросити на роботу») Гіркіна, після чого він був відправлений із випробувальним завданням у Чечню. Оперативну справу монархістської групи було «закрито». За словами Г. Казанцева, Гіркін виділявся серед решти співробітників вмінням писати доповіді «правильною мовою» і без орфографічних помилок, а також гарною пам'яттю на історичні події[10].

Робота на Малофєєва[ред. | ред. код]

За інформацією британської BBC, останнє місце служби — управління по боротьбі з міжнародним тероризмом 2-ї служби ФСБ Росії[11]. За деякими відомостями, після виходу у відставку працював начальником служби безпеки інвестиційного фонду «Маршал-Капітал» російського підприємця Малофєєва[12].

Російська агресія проти України[ред. | ред. код]

Ігор Гіркін відвідував Україну у складі делегації РПЦ на чолі з патріархом московським Кирилом, яка привезла «Дари волхвів» до Криму взимку 2014 року[13][14][15]. За даними СБУ, Гіркін неодноразово бував в Україні.

26 лютого 2014 року востаннє легально перетинав кордон України, коли прилетів рейсом Шереметьєво—Сімферополь. У ніч на 27 лютого відбулося захоплення Верховної ради АРК російськими спецпідрозділами, у тому числі й бійцями 31-ї десантно-штурмової бригади.

18 березня 2014 року підрозділ під командуванням Гіркіна штурмував фотограметричний центр у Сімферополі. Унаслідок штурму загинув військовослужбовець Збройних сил України Сергій Кокурін[16][17].

На початку квітня Гіркін (Стрєлков) знайомиться у Сімферополі з Арсеном «Моторолою» Павловим під час набору групи вторгнення на Донбас[18][19].

В ніч з 11 на 12 квітня 2014 року Стрелков з 52 бойовиками перетнув державний кордон України в районі Донецької області.[20][21]

13 квітня 2014 року диверсійна група Гіркіна із понад 30 осіб вчинила збройний напад на співробітників СБУ поблизу Слов'янська, під час якого один співробітник СБУ загинув і троє були поранені. Причетний до викрадення інспекційної групи ОБСЄ під Слов'янськом. Організував незаконне утримання військовослужбовців 25-ї окремої повітрянодесантної бригади ВДВ ЗС України у Слов'янську 16 квітня 2014 року. Група під керівництвом Гіркіна організувала викрадення, катування та вбивство депутата Горлівської міської ради Володимира Рибака, студента КПІ Юрія Поправка та Юрія Дяковського[22][23].

28 квітня 2014 року Служба безпеки України оприлюднила персональні дані Ігоря Гіркіна, до того часу відомого лише під вигаданим прізвищем «Стрєлков». За даними спецслужби, Гіркін зареєстрований у Москві за адресою Шенкурський проїзд, будинок 8-б, кв. 136. Знімальна група ТСН побувала в зазначеному будинку. Сусіди під час опитування впізнали і підтвердили проживання Гіркіна за цією адресою[24].

На той час ЗМІ в Україні повідомляли, що Гіркін підпорядковувався ГРУ,[25] проте за власним зізнанням, він раніше працював у ФСБ.[26]

З 2014 року очолює громадський рух «Новоросія», який займається гуманітарною допомогою та постачанням амуніції та обмундирування для військовослужбовців ДНР.[27]

Звинувачення у вбивствах[ред. | ред. код]

25 липня 2014 боснійське видання Klix.ba[bs] звинуватило Гіркіна у причетності до вбивства 3000 людей під час боснійської війни. На їхньому сайті була опублікована фотографія молодого Гіркіна в камуфляжній формі з автоматом Калашникова в руках. Фотографія зроблена в 1992 році в місті Вишеград на сході Боснії. Поруч із ним стоїть ще один російський найманець і Бобан Інджіч (Boban Inđić). Останній, на думку експертів, причетний до викрадення 18 боснійських мусульман. Усі вони після тортур були вбиті. Того року жертвами різанини стали понад 3000 місцевих жителів. Боснійські ЗМІ наводять слова колишнього офіцера Армії Республіки Боснії і Герцеговини Азіза Тафро, який вивчає волонтерство з Росії та Сербії. Він підтвердив, що Гіркін брав участь у бойових діях на боці сербів. За деякими даними, Стрєлков спочатку воював у Вишеграді, а потім був переведений в Сараєво.[28][29][30][31]

Кримінальні провадження[ред. | ред. код]

Злочини проти України[ред. | ред. код]

28 квітня 2014 року Служба безпеки України розпочала кримінальне провадження за фактом організації умисного вбивства та вчинення дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, проведення диверсійно-підривної діяльності, а також організації масових заворушень на території східних областей України. Інкримінується низка злочинів, зокрема напад на співробітників СБУ 13 квітня 2014, під час якого загинув Геннадій Біліченко, напад на військовослужбовців 25 ОПДБр 16 квітня 2014 року, причетність до вбивства депутата Горлівської міської ради Володимира Рибака.[32][33][34]

21 травня 2014 року Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження за фактом створення терористичної організації та скоєнні терористичних актів на території України.[35][36]

24 жовтня 2014 року Генеральна прокуратура України погодила повідомлення про підозру Гіркіну за фактом організації викрадення людини, катування та умисного вбивства. Кримінальне провадження розслідує убивство українських активістів Юрія Поправки, Володимира Рибака та Юрія Дяковського.[37]

В травні 2020 року Гіркін в інтерв'ю Дмитру Гордону сказав що причетний до викрадення і вбивства Володимира Рибака: «Звичайно, що Рибак як людина, яка активно виступала проти „ополчення“, в моїх очах була ворогом. І його смерть, напевно, якоюсь мірою теж знаходиться під моєю відповідальністю». Також він зізнався що захопив в полон Поправку і Дяковського та віддав наказ їх розстріляти[38].

Збиття Боїнга MH-17[ред. | ред. код]

У червні 2019 року поліція Нідерландів, на запит комісії, що розслідує збиття Боїнга MH-17, оголосила Ігоря Гіркіна у міжнародний розшук.[39][40]

Родина[ред. | ред. код]

За свідченнями Ігоря Гіркіна, він двічі розвівся, і що його діти живуть з матір'ю.[41]

За свідченням колишньої дружини І.Гіркіна, він кинув свою першу дружину з дитиною, та розійшовся з другою дружиною у якої також була дитина (або дві) від нього. Старша дитина (Андрій) Ігоря Гіркіна від другого шлюбу хвора, і через це було оформлено їй інвалідність у 2010 році, і цю дитини могли взяти лише в інтернат. За свідченням колишньої дружини І.Гіркіна він дитині не допомагав, хоча і знав про проблеми.[42]

На думку колишньої дружини Гіркіна, для Ігоря Гіркіна головне щоб його не чіпали, і те що йому соромно за те що в нього хворі діти (оскільки дитина від першого шлюбу також хвора). Хвороби його дітей схожі (хоча в них різні матері, проте один батько) і «відхилення» мають (можуть мати) одну причину.[42]

Його колишня дружина також зазначає, що їй доводилось неодноразово брати кредит перед першим вересня, оскільки не було грошей. Також вона зазначає що від спільних знайомих вона дізналась (проте не знає чи правда це чи ні) що він отримав 700 тисяч рублів, після повернення з України, і що ці кошти були менші ніж обіцяли. Також вона зазначає що Ігор Гіркін сильно турбувався через це, і що він казав їй що він отримав менше ніж йому обіцяли, тому він без грошей. З тих грошей що він отримав, вона нічого не отримала.[42]

Після того як Ігор Гіркін одружився в третє, третя дружина зустрілась з його колишньою дружиною і почала висилати їй грошову допомогу. Як довго це тривало (чи триватиме) невідомо.[42]

Відповідно до інтерв'ю наданого колишньою дружиною Гіркіна у 2019 році. Ігор Гіркін має сина від першого шлюбу, який серйозно хворий. Та двох синів від другого шлюбу. У другому шлюбі його старший син Андрій народився у 2004 році, а через рік народився його другий син Іван.[43]

Після того як Ігор Гіркін у 2009 році покинув свою другу дружину разом з дітьми, його колишня дружина від лікаря дізналась про серйозний діагноз її старшого сина Андрія. За її словами, на прийманні у лікарки, лікарка спочатку здивувлася, що до неї знову направили дитину з таким прізвищем. Лікарка спитала: «А це котрий Гіркін? У нас уже перебуває один на обліку». Вона навіть думати не стала одразу виписала направлення на проходження комісії.[43]

Після подій 2014 року, коли Ігор Гіркін став всесвітньо відомим, міжнародним терористом його колишній дружині та дітям посипались погрози. Протягом 4 днів Віра Гіркіна не могла покинути квартиру, оскільки журналісти постійно очікували її під під'їздом. Після того як сестра Ігоря Гіркіна зателефонувала Вірі Гіркіной, та сказали їй, покинути Москву оскільки тут небезпечно. Вона зібрала речі та разом з дітьми покинула Москву.[43]

Останній раз Віра Гіркіна спілкувалась зі своїм колишнім чоловіком в кінці 2014 року. Телефона розмова не вийшла, колишнє подружжя посварилось. Після цього, Гіркін щомісяця відправляє 10 тисяч рублів на двох синів — на цьому його участь в житті дітей закінчується.[43]

В грудні 2014 року, стало відомо що Ігор Гіркін одружився з Мирославою Регінською,[44] яка 11 серпня 2016 року народила йому доньку.

У 2017 році, Ігор Гіркін прописав свою третю дружину Мирославу Регінську у своїй московській квартирі, яку до цього надав у користування (хоча до цього заявляв що подарував її своїй колишній дружині та дітям) своїй колишній дружині Вірі Гіркіной.[43]

У 2019 році, Ігор Гіркін переоформив свою московську квартиру на Мирославу Регінську та їх спільну доньку. Після цього через деякий час, Мирослава Регінська звернулась до Бутирського районного суду міста Москви, з позовною заявою про позбавлення Віри Гіркіной та її сина права користування цією квартирою. Відповідно до вироку вищезгаданого суду, суд частково задовольнив позовні вимоги Мирослави Регінської. Після чого М.Регінська подала апеляцію.[43]

Віра Гіркіна зазначила, що хоча вони з Ігорем Гіркіним були в поганих стосунках, вона не могла повірити що він піде проти власних дітей, оскільки він колись дав слово офіцера.[43]

За свідченнями Олександра Бородая, Ігор Гіркін отримував від нього «матеріальну допомогу» коли той працював у ФСБ. Також він зазначає, що Ігор Гіркін був єдиним командиром, який розв'язував свої статеві проблеми перебуваючи на Донбасі. Бородай підкреслює:[45]

«Він вивіз із Донбасу 20-річну панночку на ім'я Мирослава Регінська, яка пізніше стала його дружиною, а на момент її перебування в Донецьку була секретаркою в „уряді ДНР“. До того була співробітницею, так би мовити, донецького нічного клубу. Каюся, я втручався у справи сім'ї полковника Стрєлкова. Він своїй колишній дружині, до Мирослави Регінської, у телефонному дзвінку обіцяв повернутися з Донбасу, увінчаний славою полководця. Він її кинув. Точніше, викинув із московської квартири із двома дітьми-інвалідами. Його дітьми. І під приводом безпеки поселив їх у сарай, що знаходиться в Ростовській області за п'ять кілометрів від кордону».[45]

"Бородай додав, що ексдружина Гіркіна звернулася до нього по допомогу, після чого їй купили будинок, садок та забезпечили грошима на ліки для хворих дітей.".[45]

Також були й інші негативні публічні коментарі стосовно нової дружини Ігоря Гіркіна, з відповідними натяками на її темне минуле, та її так звану нічну «працю». Проте станом на сьогодні, Ігор Гіркін нічого не зробив і не зробить, щоб захистити свою честь, та честь своєї родини. Оскільки його так звана «офіцерська честь» цього не дозволяє.

Психічна хвороба[ред. | ред. код]

За свідченнями одного з ідеологів «російського світу» та міжнародного терориста Олександра Бородая він знав що Ігор Гіркін психічно хвора та неадекватна людина. Бородай припускає що психічна хвороба Ігоря Гіркіна пов'язана з генетикою, і що вона в ньому сиділа, та поступово розвивалася. Також О.Бородай зазначає що ще до початку російсько-української війни, у 2012 році пропонував Ігорю Гіркіну лікуватися та знайти йому психіатра, проте той відмовився.[46]

У жовтні 2021 році, О.Бородай публічно називає психічну хворобу якою хворіє Ігор Гіркін, а саме «шизофренія».[3]

За свідченнями Віри Гіркіної (другої та колишньої дружини Ігоря Гіркіна) він має хворого сина від першого шлюбу, та хворого сина від другого шлюбу.[43]

За свідченнями самого І.Гіркіна його колеги по ФСБ розглядали його в якості «небезпечного божевільного».[47]

Також існує неперевірена інформація, що Ігоря Гіркіна вигнали з ФСБ через те що він не зумів пройти обстеження у психолога. Існують свідчення що Гіркін накинувся на нього з кулаками.[48]

Інші хвороби[ред. | ред. код]

Ігор Гіркін зазначив «У мене часто запитують, що у мене з дикцією. У мене половини зубів нема. Бракує грошей зуби зробити».[49]

Оцінки діяльності[ред. | ред. код]

  • У листопаді 2014 в інтерв'ю газеті «Завтра» Гіркін заявив, що саме його загін розпочав збройне протистояння на Донбасі, хоча доти і українська армія, і місцеві бойовики уникали активних дій, і «все закінчилося би як в Одесі, у Харкові»[50].
  • За оцінками Срджа Павловіча з openDemocracy, участь Гіркіна у Боснійській війні відбилася на його поведінці в Україні. Гіркін копіював дії сербського польового командира Желько Ражнатовича «Аркана»: тероризував місцеве цивільне населення задля досягнення своїх військових цілей. Повторюючи за сербським ватажком, Гіркін описує свою боротьбу, користуючись націоналістичними та релігійними термінами, і бачить себе рятівником нації.[51]
  • Харківська правозахисна група назвала Гіркіна відповідальним за вчинення воєнних злочинів на Донбасі. Серед них: використання мирного населення як живого щита, нараження мирних жителів на обстріли, а також винесення позасудових вироків про страти. Сам Гіркін свідчить про 4 таких страти, а також згадує про убивства «українських шпигунів і диверсантів».[52]

Скандали[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Гіркін про Путіна, Om TV, опубліковано 11 березня 2017 року.
  • 14 квітня 2015 року Гіркін виступив в Російській академії народного господарства і державної служби при президенті РФ з лекцією на тему «Геополітичні конфлікти на пострадянському просторі». Його виступ перед студентами спричинив скандал у соціальних мережах, російський публіцист і філолог Гасан Гусейнов розкритикував рішення державної академії надати майданчик для виступу настільки неоднозначній фігурі, як Ігор Стрєлков:[53]
Завдяки виступу перед студентами РАНГіДС, МДУ та МДІМВ, який модерував аж цілий декан або завкафедрою політології політичного управління, Гіркін-Стрєлков плавно переходить з головорізів до публіцистів.
— Гасан Гусейнов

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg «А ТЄЛО ПЄЛО», OrestLutiy, опубліковано 9 травня 2016 року.

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Donbas Doubles: The Search for Girkin and Plotnitsky's Cover Identities. bellingcat (en-GB). 18 липня 2022. Процитовано 18 липня 2022. 
  2. Війна на Донбасі у цифрах, фактах і перемир'ях. BBC News. 6 лютого 2015. Архів оригіналу за 14 лютого 2018. Процитовано 31 травня 2021. 
  3. а б «Республику в 2014 пришлось создавать россиянам» Бородай рассказал, как РФ захватила Донбасс (uk-UA). Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021. 
  4. а б в г Александр Гришин (29 апреля 2014). В бой за Донбасс идёт господин реконструктор!. Комсомольская правда. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 4 травня 2014. 
  5. http://star-town.ru/man/18-man/2456-strelkov.html. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 18 травня 2014. 
  6. Реконструктор.рф — военная и гражданская история и реконструкция XV, XVII-XVIII-XIX веков. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 18 травня 2014. 
  7. [bmpd.livejournal.com — Реконструкторы против Киева [[Категорія:Статті з посиланнями на неавторитетні джерела]][[[Вікіпедія:Авторитетні джерела|неавторитетне джерело]]]. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 18 травня 2014.  Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) bmpd.livejournal.com — Реконструкторы против Киева[неавторитетне джерело]]
  8. Бессмертный прапорщик Стрелков-Гиркин-Маклауд. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 18 травня 2014. 
  9. Цензор.НЕТ. Командир террористов Стрелков причастен к похищениям людей в Чечне в 2001 году, - российский правозащитник. Цензор.НЕТ (ru-RU). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 14 квітня 2017. 
  10. Генерал ФСБ: «Стрелков в Украине действовал на 90 % по собственной инициативе» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — «Независима газета», 19.12.2014
  11. Рафаэль Сааков. Донецкий сепаратист Пушилин: нас объединяет русский мир [Архівовано 3 травня 2014 у Wayback Machine.] BBC, 30.04.2014.
  12. Киевский Патриархат обвинил представителей Московского Патриархата в поддержке терроризма. Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. 15 мая 2014. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 16 травня 2014. 
  13. Братоубийственную войну на Востоке Украины благословил российский патриарх Кирилл. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016. 
  14. Цензор.НЕТ. ПЕРВЫЙ БОЙ АТО 13 АПРЕЛЯ 2014-ГО (ru-RU). Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016. 
  15. ТСН-тиждень, 18 травня 2014
  16. Игорь Стрелков: Если бы мы остались в Славянске, то через неделю, максимум через две, Донецк бы пал [Архівовано 11 травня 2015 у Wayback Machine.]: «Но после боя за картографическую часть, когда двое погибло (а я этим боем командовал), рота была расформирована, люди разъезжались.»
  17. Бородай: «Стрелков по факту уже воюет на стороне противника» [Архівовано 4 березня 2015 у Archive.is]: «.. Крым полковник Стрелков покинул „униженным и оскорбленным“. Игорек под конец той короткой эпопеи ухитрился изрядно „накосячить“ и даже ожидал своего ареста российскими правоохранительными органами.»
  18. Цензор.НЕТ. САМЫЙ ЗНАМЕНИТЫЙ РОССИЙСКИЙ ТЕРРОРИСТ - ЧЕМ ИЗВЕСТЕН И ПОЧЕМУ БЫЛ УБИТ АРСЕН ПАВЛОВ?. Цензор.НЕТ (ru-RU). Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 18 жовтня 2016. 
  19. Strelkov_i_iwrote, 2016-10-17 15:33:00 Strelkov_i_i Strelkov_i_i 2016-10-17 15:33:00. Арсен Павлов. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 18 жовтня 2016. 
  20. «Семнадцать километров мы шли маршем через границу». Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 вересня 2021. 
  21. Игорь Стрелков: в ночь с 11 на 12 апреля мы пересекли границу
  22. СБУ: Встановлено реальне ім'я офіцера ГРУ ЗС РФ, який діє в Україні під іменем Ігоря Стрєлкова (позивний «Стрєлок»). Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 2 травня 2014. 
  23. У Слов'янську на місці вбитих депутата і студента знайшли третє закатоване тіло. [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.] Джерело: fakty.ictv.ua
  24. ТСН знайшла домівку Стєлкова у Москві і поспілкувалась з його сусідами. Архів оригіналу за 28 квітня 2014. Процитовано 29 квітня 2014. 
  25. Полковник ГРУ из Славянска Гиркин воевал против Наполеона и за белгогвардейцев. 28 квітня 2014. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 4 лютого 2018. 
  26. Стрєлок на камеру зізнався, що працював на ФСБ. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 30 травня 2019. 
  27. Судьба добровольца [Архівовано 16 травня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
  28. Vele, Faruk (25 липня 2014). Vođa ukrajinskih separatista Igor Girkin se 1992. slikao u Višegradu očišćenom od Bošnjaka. Klix.ba. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 26 липня 2014. (босн.)
  29. Меццофиоре, Джанлука (25 липня 2014). Игорь Стрелков — главный подозреваемый в уничтожении лайнера МН17, связан с кровавой расправой над 3000 боснийских мусульман в 1992 году. Переводика. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 26 липня 2014. «Фотография, на которой можно видеть молодого Игоря Гиркина (известного под псевдонимом - «Игорь Стрелков») в Вишеграде, вместе с другим российским наемником и Бобаном Индичем, членом сербской бригады, которая осаждала город, связывает ветерана и советской и российской армий с резнёй боснийских гражданских лиц (боснийских мусульман)» (рос.)
  30. СМИ обвинили одного из лидеров ДНР Игоря Стрелкова в участии в резне боснийцев. Эхо Москвы. 26 липня 2014. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 26 липня 2014. (рос.)
  31. Variyar, Mugdha (26 липня 2014). MH17 Air Crash Suspect Linked to 1992 Massacre of Bosnian Muslims. International Business Times. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 26 липня 2014. (англ.)
  32. ГРУ наказало "Стрєлку" здійснити масштабну диверсію в Україні. Відео - 28.04.2014 21:24 — Новини Укрінформ. web.archive.org. 26 січня 2018. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 30 травня 2019. 
  33. СБУ: під призвищем Стрєлков диверсантами на Донеччині командує полковник ГРУ РФ Гіркін. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019. 
  34. У СБУ розповіли про вбивство депутата з Горлівки — Високий Замок. wz.lviv.ua (uk-ua). 23 квітня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019. 
  35. Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти «міністра оборони ДНР» Гіркіна-Стрєлкова. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 22 квітня 2019. 
  36. Самопроголошеному міністру оборони «ДНР» І. Стрєлкову інкримінується створення терористичної організації та вчинення терактів в Україні. Генеральна прокуратура України. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019. 
  37. Генпрокуратура погодила повідомлення про підозру І. Гіркіну та І. Безлеру. Генеральна прокуратура України. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 30 травня 2019. 
  38. Гиркин признался в убийстве трех украинцев. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 18 квітня 2021. 
  39. Four charged with murder for downing flight MH17 (en-GB). 19 червня 2019. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 22 червня 2019. 
  40. Arrest warrants issued for Ukraine plane attack suspects. RFI (en-GB). 19 червня 2019. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019. 
  41. Кто такой Игорь Гиркин. www.theinsider.ua. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021. 
  42. а б в г Разговор с бывшей женой И. В. Гиркина (Стрелкова) (uk-UA). Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021. 
  43. а б в г д е ж и https://donday.ru/novaya-zhena-igorya-girkina-lishila-kvartiry-ego-byvshuyu-suprugu-i-detey-vynuzhdennyh-bezhat-v-rostovskuyu-oblast.html. 
  44. Пономарев, Александр (18 грудня 2014). Стрелок женился на Мирославе. kp.ru (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021. 
  45. а б в Архівована копія. antikor.com.ua. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021. 
  46. Бородай признался, что Гиркин психически больной. Россияне послали на Донбасс шизофреника (uk-UA). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021. 
  47. Кто такой Игорь Гиркин. www.theinsider.ua. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021. 
  48. Insider_dnrпише, Insider_dnr Insider_dnr. Комплекс провокатора или как Игорь Гиркин хотел славы героя, а заслужил презрение. insider-dnr.livejournal.com (укр.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021. 
  49. Терорист Гіркін поскаржився на нестачу зубів: у мережі відреагували. U-News (укр.). Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021. 
  50. «Кто ты, „Стрелок“?». Архів оригіналу за 22 жовтня 2015. Процитовано 20 листопада 2014. 
  51. Commander Strelkov’s Bosnian Connection. openDemocracy. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019. 
  52. Halya Coynash, Russian Donbas militant leader Girkin admits to using civilians as human shields & other war crimes [Архівовано 30 травня 2019 у Wayback Machine.](англ.) // Харківська правозахисна група, 29 травня 2019
  53. Бі-бі-сі: Промова Стрєлкова-Гіркіна в московській академії спричинила скандал [Архівовано 24 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  54. Гиркин может быть причастен ко взрывам домов в России в 1999 году (рос.)
  55. Гиркин мог быть причастен к взрывам домов в России [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  56. Мухарский: Сначала к нам приходит Киркоров и «Любэ», а за ними вламываются с автоматами Гиркин с Моторолой. ВИДЕО. Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]