Гірнича школа Парижа
| Гірнича школа Парижа | |
|---|---|
 | |
| 48°50′42″ пн. ш. 2°20′20″ сх. д. / 48.84500000002777398° пн. ш. 2.339000000028° сх. д.Координати: 48°50′42″ пн. ш. 2°20′20″ сх. д. / 48.84500000002777398° пн. ш. 2.339000000028° сх. д. | |
| Тип | інженерна школаd і Grande école |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Розташування | Париж |
| Засновано | 1783 |
| Президент | Jacques Aschenbroichd |
| Директор | Vincent Laflèched[1] |
| Приналежність | ParisTechd і PSL Universityd |
| Членство у |
|
| Мова викладання | французька |
| Випускники | Category:Mines Paris - PSL alumni |
| Штаб-квартира | Hôtel de Vendômed |
| Сайт |
mines-paristech.eu mines-paristech.fr |
 | |
 Гірнича школа Парижа у Вікісховищі | |
Гірнича Школа Парижа (фр. École des Mines de Paris) — вища школа для підготовки інженерів, що знаходиться в підпорядкуванні Міністерства промисловості, основним завданням якої є підготовка еліти інженерів для промисловості, особливо, в галузі енергетики та добувної промисловості. Входить до складу Інституту Mines-Télécom. Є членом Conférence des grandes écoles, Groupe des écoles des mines і з 2012 року — Центру досліджень і вищої освіти Paris Sciences et Lettres — Quartier latin.
Історія[ред. | ред. код]
Гірнича Школа Парижа веде свою історію від 1778 року, коли при фр. Hotel des Monnaies (Монетний двір) король Луї XVI вирішив ввести посаду голови мінералогії і металургії. Це поклало початок Школи гірничої промисловості, яка відкрилася п'ять років потому (1783) і була влаштована на кшталт шкіл з будівництва доріг і мостів, які діяли в Парижі з 1747 року і мали великий успіх.
Перший керівник Гірничої школи — Балтазаром Саж, член Королівської Академії наук.
У 1802 Перший Консул — Наполеон Бонапарт, розділив Гірничу школу на дві установи: Geislautern — відділення по вивченню заліза і вугілля, та Peisey Nancroix — відділення по вивченню міді, срібла і джерел високої енергії. З 1816 і до сьогодні Гірнича школа Парижа перебуває в Hotel de Vendome.
Сучасність[ред. | ред. код]
Декілька науково-дослідних лабораторій переміщено в Еврі (1967), Фонтенбло (1969) і Софія Антиполіс (район Ніцци) (1976).
Сьогодні Гірнича школа Парижа вивчає, розвиває і викладає широкий діапазон наук для гірничих інженерів, включаючи економічні і соціальні науки. Працює аспірантура.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Вебсайт закладу [Архівовано 4 березня 2010 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://etudiant.lefigaro.fr/flash/flash-actu/detail/article/vincent-lafleche-est-nomme-directeur-de-mines-paristech-21727/
- ↑ http://www.couperin.org/presentation/notre-organisation/les-membres-de-couperin/items?cid=162id=221lang=fr
- ↑ https://discovery.renater.fr/renater/
- ↑ https://www.dfh-ufa.org/die-dfh/die-dfh-im-ueberblick/netzwerk
- ↑ https://www.auf.org/les_membres/nos-membres/
|
