Гірничотехнічна рекультивація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
A large pit of coal
в 2006
A seeded field
в 2008
Поверхня вугільної копальні до і після рекультиваційних робіт.

Гірничотехні́чна рекультива́ція (рос. горнотехническая рекультивация, англ. mine reclamation, mine rehabilitation; нім. bergtechnische Rekultivierung f (Wiederurbarmachung f, Wiederurbarmachen n) — комплекс гірничотехнічних робіт з відновлення природного ландшафту, зміненого внаслідок відкритої розробки родовищ.

Загальний опис[ред.ред. код]

Завдання гірничотехнічної рекультивації — підготовка порушених земель до передачі їх у використання сільському або лісовому господарствам.

Основні об'єкти гірничотехнічної рекультивації: відвали розкривних порід і вироблені простори кар'єрів, мулонакопичувачі та шламовідстійники.

Гірничотехнічна рекультивація - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення продуктивності порушених земель, а також на поліпшення умов навколишнього середовища. На діючих підприємствах, пов'язаних з порушенням земель, рекультивація повинна бути невід'ємною частиною їх технологічних процесів. Оскільки рекультивації в основному підлягають землі гірничого відводу, місць видобутку корисних копалин, дана діяльність може і повинна розглядатися в рамках екогеології.

В процесі рекультивації розрізняють два основних етапи: технічний етап - це підготовка земель для подальшого цільового використання в народному господарстві (планування, формування укосів, зняття, транспортування, збереження і подальше нанесення грунтового шару) і другий етап - рекультивації біологічної. Він включає відновлення родючості, включаючи комплекс агротехнічних і фітомеліоративних заходів, спрямованих на відновлення біоти. Якщо відновлення орієнтоване на інше використання земель (наприклад, створення тут водойми), то подібні заходи другого етапу не потрібні. Відповідно виділяються наступні напрямки рекультивації: сільськогосподарська (створення на порушених землях сільгоспугідь), лісогосподарська, рибогосподарська, санітарно-гігієнічна тощо.

Рекультивація порушених земель[ред.ред. код]

Рекультивована площа «Neue Landschaft Ronneburg[de]» в Німеччині після відкритих розробок корисних копалин.
Докладніше: Рекультивація

Рекультива́ція пору́шених земе́ль — комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

Найпоширеніший спосіб рекультивації — нанесення на поверхню відвалів ґрунту шаром 30-50 см.[1]

Великий досвід по рекультивації порушених земель накопичений в ряді зарубіжних країн (США, Англія, Німеччина, Нідерланди та ін.). У США за 1930-1976 роки гірничими роботами порушено 0,2% території країни, однак більше 40% її відновлено. Природно, що таке відновлення призводить до подорожчання одержуваної сировини. Так, на вугільних розрізах собівартість зростає на 1 т вугілля на 10-30%.

Значні успіхи по рекультивації земель відзначені в Росії. Зокрема, на відвалах гірських порід в Кузбасі, на Уралі та інших регіонах створені повноцінні лісонасадження з сосни, берези, модрини, інших рослин.

В Україні, на Донбасі успішно проводилися роботи по нівелюванню та озеленення териконів з метою усунення негативного їх впливу на навколишнє середовище (запилення, загоряння деяких відвалів та ін.). Прикладами дуже виразної рекультивації можуть бути лісопосадки на місці відпрацьованих кар'єрів залізних руд в Криму, а також на Новоселівському кар'єрі кварцових пісків в Харківській області.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]